За що?

– Йоу, йоу. Будемо разом, як небо і земля! Йоуу!!

– Що за придурка ти мені притягнув?

День почався гарно. Кавою не облився, на роботу не поспішав, ще й в придачу виспався. Не життя, а радість.

Години тягнулися довго, роботи було небагато сьогодні. Документи рознести та таблиці доробити, проте щось у душі не спокійно сиділо, було передчуття не гарного.

Так воно і сталося. Як знав.

О восьмій годині вечора на порозі чоловіка, що нічого не підозрював з’явився його друг. Пак Чімін. Чесно, друг добродушний і готовий допомогти завжди, проте йобнутий на усю голову так ще й молодше самого Міна на десять років. Як так сталося? Історія страшно смішна і безглузда.

Інститут. Один вже випустився незліченно давно, а другий вступив тільки. І що ж зіштовхнуло цих двох?… Краще мовчання ніж знання.

Молодняк у розквіті своїх сил завжди дивні та неочікувані. Спори й ігрища в думках. Ото бідний чоловік попався на це, натрапив на їх компанію, а ті вирішили покидати бранні компліментики деяким частинам його тіла, за що й отримали по голові. Чімін захоплено стежив як кожному дістався смачний запотиличник і на своїй черзі замість вибачень видав тупе: “ти такий гарячий, як сонце”. Юнгі лиш посміявся з нього, але законно нагородив того поганцем також. Так і почалася їх дивна дружба. Один захоплено” набирається досвіду” від свого хьона, інший бавиться малим і незрозумілим для нього парубком.

Легка мелодія дзвінка на дверях, і ті зі скрипом відчиняються. По думках ставить примітку змазати їх олією, бо голова боліти буде. Дивиться на хлопця, що ледве стоїть на своїх двох і дуже хоче встати на усі чотири можливі кінцівки. Поруч помічає незнайомця, що повільно потерпає від сил гравітації.

– Що ти тут робиш? Перше. Якого хуя ти наклюкався, на дворі тільки вівторок? Друге. Що це за школяр поруч з тобою? Третє. – кривлячись від суміші “приємних” запахів промовляє і чекає на відповідь. Взагалі чекає поки інформації прийде хоч в одну з голів навпроти.

– Хьон! Я тут заради тебе. – геніальна думка переривається незрозумілою мовою другого хлопця, котрий майже на підлозі валяється. – Хосокі, не спати! Струнко.

Тіло встає смирно, але знову його починає хитати. Краще вже лежав би.

– Гаразд. Два других питання відкриті. – руки до грудей притуляє, не від такої злості, як від прохолоди коридору. На вулиці давно середина зими, а він вимушений стояти тут.

– Це – Хосок. Хосок привітайся!

– Здрастуйте, містер Юнгі милий хьон. – уклін робить, але на ногах більше не тримається і Чімін котрий тримав другого за руку валиться разом. Тільки тихе зітхання зривається з вуст, сильні руки чоловіка за шкірки підіймає двох та тягне у квартиру. Сусідів ще не вистачало.

– Юнгіі…Хьоон. Не дуйся, сьогодні святковий день! День…пива? Тому ми не могли не відзначити його!

А день здавався таким класним спочатку, що ж це тепер коїться.

Парубка від тепла розносило дедалі більше і навіть холодна вода не допомагала протверезіти. Натомість Чімін знайшов зручну позу на ще білому килимі  й спокійно собі заснув, коли другий, Хосок, почав читати реп…

– Що це за… Заспокойся. Благаю. – трусить за плечі злегка і до почуттів приводить.

– Господин Міін, ви як зірка на небі. Ви як кактус в пустелі, недоторканий, але так хочеться вас випити… Бо жарко і ще… – рима йшла з труднощами, або взагалі не йшла. Алкоголь продовжував брати своє і різкість з гіперактивності переросла у сонливість.

Юнгі зарікався колись не вештатися з неповнолітніми або надто дивними хлопцями, але якось життя повернулося не в той степінь чи Меркурій зайшов у меридіан Місяця… Щось потрібно взяти аби виправдати себе, бо пояснити самому собі цю закономірність неможливо.

Магніт? Якийсь неправильний набір чогось? Що не так?! Тягне увесь молодняк саме на нього. Скільки Юнгі відчув на собі признань у коханні від парубків, але реп о третій годині ночі під своїми вікнами… Чесно, ще ніколи.

– Чімін, скажи мені чесно. Те що Хосок зараз стоїть під моїм будинком, читає свій галімий реп на весь район, бо я нагадаю що живу не на другому або третьому поверсі, це твоя ініціатива? – втомлено говорить у телефон хлопцю і дивиться униз на Хосока який наче ловить припадок… А то просто рухи дивні, і тексти його недо пісень теж дивні, сам Хосок дивний. Особливо для Юнгі.

– Хьон, я тут ні до чого, чесно. Мамою клянусь.

– Брешеш, чортяка. Або забирай цього йолопа поки його не забрала поліція за шум вночі, або я не знаю що з тобою зроблю. – кидає слухавку і хмикає на слова у пісні. Обережно поправляє пояс на своєму халаті й дивиться останній раз на парубка перед тим як піти спати. На дворі був кінець весни.

Наступний дивний випадок стався в кінці літа. Юнгі законно отримав свою двох тижневу відпустку і вирішив гарно її провести; вдома на ліжку із серіалами. Може собі дозволити. Чімін поїхав відпочивати в Англію. Чоловік тоді кинув смішне: “йобаний англічанин, от що Шерлок робить з людьми” і побажав гарної відпустки, чудово знаючи що Пак англійську знає на рівні apple and language, і те що друге вельможе промовляє “лангуаге “.

План з відпочинком не стався. Прознавши у Чіміна що у Юнгі відпустка, юний репер Хосок не став сидіти склавши руки. Він настирно писав, дзвонив, кричав під вікнами (Юнгі тоді благав усіх сусідів не викликати поліцію) і на кінець першого тижня задовбав чоловіка остаточно.

– Юнгі – хьон. Я запрошую вас на побачення. – впевнено промовивши Хосок чекає змінення емоцій, на щось типу” о боже, Хосокі, звісно мій милий”, але натомість отримує закриті двері.

– Юнгі – хьон! Хьон!! Я буду стояти тут до того моменту поки ви не скажете мені тверде так!

– Тоді хтось з нас скоріше помре.

– Юнгі – хьон! – вже обурено промовляє і стукає глухо ногою. Він так просто не здасться. Звісно, його серце у вогні від цього недоторканного чоловіка. Хлопця тягне, магніти чи почуття неважливо, але він хоче бути з ним поруч.

Через декілька годин на телефон надійшов виклик. Телефонувала сусідка з питанням про дивного хлопця, що сидить у нього під дверми та огризається на усі прохання піти. Тоді пролунало третє зітхання з його вуст за їх знайомство.

Двері все так само зі скрипом відчиняються і Юнгі показується з отвору.

– Хосок, до чого ти противна липучка. Гаразд, я погоджуюсь піти з тобою на побачення, проте з умовою що ти більше ніколи не будеш співати під вікнами вночі та сидіти під дверми.

Хлопця переповнює нова хвиля енергії та він активно киває. А десь там в Англії Чімін перебуває в емоціях з новини про їх побачення. Бо” Мін Юнгі, якого хуя?! Я був гірше тоді? “. А чоловік лише зітхає на цих парубків, бо чесно заїбали…