За межами

Hold, hold on, hold onto me
‘Cause I’m a little unsteady
A little unsteady

Дін став демоном. І як би вона не старалася, вичавити із себе хоч краплю співчуття – непосильне завдання. Не після того, як вона врятувала Гадріеля від майже смертельного удару Першого клинка, у прямому сенсі підставивши свої груди. Дін не перепросив. В його очах вона бачила тільки бажання закінчити справу. Відтоді вони не розмовляють.

– Чому я тут? – один із дешевих барів з караоке. Бути демоном Діну личить. Він штовхає до неї чашку кави й не відповідає. Фель робить ковток і знову дивиться на нього.

– Сем їде сюди, хоч я просив мене не шукати. – не питання, суха констатація факту. Вони обоє знають, що він би не заспокоївся. Якщо одного брата можна врятувати, інший зробить все можливе і неможливе. Вона не допомагає Сему. Їй хочеться нарешті відпочити від усього цього. Чекати ще три роки… Фель хоче заплющити очі й опинитися десь далеко-далеко, за межами Всесвіту.

Сем не забарюється. Слідом за ним приходить чоловік, на ім’я Коул, який вже кілька років хоче помститися Діну за смерть свого батька. Вона не втручається. Дозволяє чоловікам трохи побитися, але потім все ж витягає клинок і йде до Діна.

– Твій батько колись теж так стояв. Нагадай, що з ним трапилось? Ах так, він помер. – Фель зручніше перехоплює клинок. Вона тут не для того, щоб спробувати переконати Діна хоч у чомусь. Не для того, щоб повторити помилку Гавриїла. Дін не встигає підійти до неї надто близько. Сем отямлюється, кропить брата святою водою і застібає на його руках наручники, здатні втримати демона. Весь цей час вона стоїть з клинком напоготові як кам’яна статуя. Не ворушиться.

Сем затягує брата в машину. Вона каже йому, що має деякі справи на Небесах, тож її деякий час не буде. Можливо, вона навіть пропустить лікування Діна і повернення його у світ живих, так би мовити. Уже у своєму Раю Фель готує каву, сідає на диван, втуплюється в стелю і робить ковток. Слова Діна нагадали їй про дещо. Про останню “зустріч” з батьком, на яку він не прийшов. Можливо, комусь вдалось зімітувати голос архангела. В голові спливає одне ім’я.

Від роздумів її відривають. В бункер вона прибуває одночасно з Кастіелем. Обоє вони дізнаються, що зцілення Діна пішло не за планом. Йому вдалось вибратися із пастки й тепер він розгулює з молотком бункером, намагаючись вбити брата. Вона дозволяє Касу схопити Діна і потягнути його до пастки, щоб Сем зміг продовжити свою роботу. Вона залишається осторонь. Знову. Чим ближче вона знаходиться до Діна, тим чіткіше чує шепіт Пітьми. Її кров озивається на цей поклик і поруч немає нікого, хто б втримав її.

Цього разу зцілення Діна проходить успішно. Вона сидить у бібліотеці з ввімкненим ноутбуком, але дивиться в нікуди. Потрібно зібратися з думками. Потрібно поговорити з Нею, спитати, чого Вона хоче. Не час. Вона захоче свободи, якої Фель їй не може дати. Тож Фель продовжує витріщатися в екран ноутбука не впевнена, що робити далі. Час покаже.

– Діне, віддай мені ножа. – вона сидить навпочіпки перед братом в крові. Він дезорієнтований, а навколо купа трупів. Намагається і її також вбити, але Фель вправно ухиляється і забирає зброю. Рука нестерпно болить і їй варто відійти від брата, але вона не рухається. Вона розуміє. Чує ці слова і в себе в голові також. “Убий. Убий. Убий їх всіх”. І так по колу. Пітьма спрагла крові. Нестабільні.