Заплющ очі…

Йонджун обожнював дотики Субіна. Коли той ніжно лоскотав тонку шкіру, залишав на ній вологі сліди від губ і обпікав гарячим диханням. Йонджун любив дивитися як Субін кусав губи, посміхався хитро і злегка відкривав рота, гаряче рухаючись і наповнюючи кімнату пристрастю. Саме дивитися… А якщо Субін змінить плани?

 

Того вечора Йонджун не відлипав від губ молодшого. Обидва були трохи втомлені після премії, але сил мучити один одного пристрасними поцілунками у них було вдосталь. Джун сидів на його колінах, довгі пальці стискали широкі плечі Су, а гарячий язик активно вивчав його рот. Згодом поцілунки Біна перейшли на шию старшого і Йон шумно видихнув, привідкривши рота.

 

– Мені дещо сподобалось сьогодні… – прошепотів Субін. – Хочу повторити…

 

– М… І що ж? Експериментував з кимось іншим вже? Ай! – Йонджун зашипів, відчувши як його коханий лідер злегка ущипнув його в плече.

 

– Ти ж знаєш, що мені ніхто крім тебе не потрібен… – сказав Су.

 

– Знаю. – посміхнувся Джун. – Я просто жартую. То що ти хотів повторити?

 

Субін несподівано перевернув старшого на спину, нависнувши над ним, а той видав тихий сміх, обійнявши його за шию. Бін провів кінчиком носа по тонкій шкірі його порцелянової шиї, а Йон закусив губу, ледве стримуючи свої бажання.

 

– Ти мені так сподобався з зав’язаними очима… Хочу трішки помучити тебе… – озвався Бін.

 

– Збоченець… – прошепотів Йонджун, але широко посміхнувся.

 

– Тобі сподобається… – Су залишив невагомий поцілунок в кутику його губ і відсторонився, підійшовши до шафи.

 

– Що ти задумав? – запитав Йонджун, спершись на лікті і витягнувши шию, аби розгледіти що ж він робить.

 

Та Субін лиш хмикнув і через кілька хвилин повернувся до нього з атласною стрічкою в руках. Бін осідлав старшого і той впав назад на ліжко, дивлячись на нього знизу вгору. Руки Йона мимоволі погладили його стегна, а Бін нахилився до нього низько-низько.

 

– Заплющ очі, сонечко…

 

Тілом старшого пішли мурахи від цього голосу і він, видихнувши, слухняно опустив повіки. Наступної миті він відчув прохолодний дотик атласної тканини. Субін завязав стрічку у нього на потилиці і одразу ж пристрасно поцілував, змусивши Джуна неконтрольовано простогнати йому в губи.

 

Поки Бін поцілунком вивчав губи старшого, його довгі пальці повільно розстібали ґудзики на сорочці Йонджуна, а той розумів, що тоне у відчуттях, адже перед очима у нього повна темінь. Відчуття дотику посилилося і там, де Субін торкався його шкіри, його ніби било струмом.

 

Повністю розхристана сорочка відкрила вид на підтягнуте тіло Йонджуна і він почув тремтячий видих Субіна, що показувало його захоплення тілом Йона. Якже він хотів побачити вираз його обличчя… Нічого ж не буде як він трішки підгляне? Та не встиг він донести руку до стрічки на своєму обличчі, як Бін перехопив його зап’ястя.

 

– Не чіпай. Так не цікаво…

 

– Знущаєшся? – процідив Йон і, відчувши поцілунки на своїх грудях, почав важко дихати.

 

– Я цього й не приховував… – прошепотів Су, злегка торкаючись язиком його шкіри.

 

Він провів долонями по підкачаному торсу старшого. Пальці дійшли до краю джинс і, після повільних маніпуляцій з ременем, Субін нарешті стягнув їх з нього. Тепер Йонджун лежав перед ним повністю оголений. Такий збуджений, такий жаданий…

 

Субін знову пристрасно поцілував його, погладжуючи груди і живіт, але в жодному разі не опускаючись нижче. Джун під ним важко дихав і відчайдушно скиглив, не взмозі терпіти. Але Бін не поспішав. Його губи ніжно торкнулися вушка Йона, а той здригнувся. Бо Су прекрасно знав, що то його слабке місце.

 

– Ах, Субіні… Не муч мене… – протягнув Йонджун.

 

Він торкнувся руки молодшого, аби опустити її нижче, але Субін знову перехопив її.

 

– Котику, ти мені заважаєш. – низько озвався Бін і десь неподалік Йонджун почув дивний шорох.

 

– Що ти робиш? – запитав Йон.

 

Наступної миті він відчув як щось прохолодне з’єднує його руки, а потім почувся дзвін бляшки. Джун смикнув руками, але руки залишилися у нього над головою. Субін ременем прив’язав його руки до ліжка. Йонджун нервово ковтнув слину.

 

– Субіні…? – обережно озвався він.

 

– Тепер твої пруткі ручки не заважатимуть мені… – тихо сказав Су.

 

Йонджун відчував як його тіло покривали вологими поцілунками, але вони зовсім не переходити межу – не опускалися нижче пупка. Його положення – зв’язані руки, закриті очі і його тіло під повним контролем Субіна – збуджувало ще більше. Джун хапав ротом повітря, скиглив вився в’юном на ліжку, але Бін не переступав межу і це неймовірно дратувало.

 

– Субіне, чорт забирай! Не грайся зі мною! – прошипів Йон, а у відповіддю був низький сміх.

 

– Джуні, ти такий нетерплячий… – прямо біля самого вуха сказав Бін, змусивши його здригнутися.

 

Лише одним пальцем він торкнувся його внизу і провів кінчиком по всій довжині, від чого Йонджун мало не заплакав.

 

– Попроси нормально. – строго озвався Субін. – Чого ти хочеш?

 

– Т-тебе… Тебе х-хочу… – тремтячим голосом відповів Джун. – Будь ласка, Субіні.

 

Він кілька разів безрезультатно смикнув руками, а потім знову заскиглив, благаючи Субіна припинити його муки. Бін посміхнувся і в черговий раз поцілував його, нарешті обхопивши його своєю широкою долонею. Йон простогнав йому в губи, відчуваючи як ритмічно рухалася рука Біна, повільно доводячи його до піку.

 

Йонджун шипів, гарчав, стогнав і вигинався від його дій, а Субін продовжував притискати його до ліжка і залишати поцілунки десь на його шиї. Через кілька хвилин вся шия старшого була вкрита укусами і мітками, а рука Біна все ще рухалася викликаючи з рота Джуна непристойні звуки.

 

Йонджун все ще нічого не бачив і все ще не міг навіть торкнутися свого мучителя, але його переповняли емоції і неймовірні відчуття, які з одного боку були безмежно приємними, а з іншого – нагадували справжнє знущання. Щойно Йон відчув, що підходить до кінця, як Субін прибрав руку, повністю відсторонившись. Джун злісно прошипів:

 

– Субіне! Заяча твоя морда! Ти! Ти знущаєшся?! Дай мені закінчити, прошу! Я…

 

Він не встиг нічого сказати, бо Бін мовчки поцілував його, ловлячи губами його обурення. Внизу у Йонджуна все горіло, а молодший навіть не збирався повернутися до початого.

 

Наступної миті Джун відчув як у нього увійшло одразу два пальця і видав дзвінкий стогін, що патокою розтікся кімнатою. Субін посміхнувся і почав повільно рухати рукою, розтягуючи його зсередини. Важке дихання і стогони старшого ласкали слух Біна і він уже сам відчував як ставало тісно в його джинсах.

 

Коли в Йонджуна почали входити три пальці, Субін вільною рукою якось нервово зняв ремінь і розстебнув штани. Йонджун відчував, що балансує на межі, збудження переповнювало його зсередини і, соромно було зізнатися, йому це подобалося. Те як Субін повністю оволодів його тілом, те як він грався з ним. Справжні солодкі муки…

 

Дуже скоро Йонджун відчув як Субін повільно ввійшов у нього і з його губ зірвався неконтрольований стогін. Йонджун вигнувся у спині і смикнув руками, знову забувши, що вони прив’язані до ліжка. Він зрозумів, що завдяки зав’язаним очам його відчуття загострилися і це було неймовірно приємно.

 

Субін притисся до нього всім тілом, цілуючи його в чутливі вушка, а потім почав рухатися в ньому, насолоджуючись звуками, що видавав Йонджун.

 

– Субіні… Будь ласка…

 

Джун не знав чому благав, але слова самі виривалися з його рота. Сьогодні він зовсім не міг себе контролювати. Внизу живота приємно тягнуло, Субін вбивався в нього, доводячи до сказу, а горло вже боліло від його власних криків.

 

– Біні… Біні… Субін… – мов під час гарячки повторював Йон, звиваючись вужем під ним.

 

А всередині феєрверк емоцій, бум відчуттів і сплеск екстазу, що наповнив його від голови до кінчиків пальців на ногах. Субін продовжував знущатися, торкаючись його вух, від чого метелики в животі Йона танцювали ламбаду. Старший стиснув кулаки, не взмозі торкнутися себе руками. Збудження внизу доводило до божевілля від дотику до живота Субіна і Джун готовий був заплакати так як все ще нічого не бачив.

 

– Будь ласка… – гаряче шепотів він і, лиш почувши як хмикнув Су, він зрозумів, що той посміхається. – Смерті моєї хочеш?

 

– Я не дам тобі померти, любий… Я лиш трішки граюся…

 

Субін зробив різкий ривок і Йонджун не стримав відчайдушний крик, закинувши голову назад. Скориставшись нагодою Бін провів язиком по його шиї і ледь зачепив вухо. Губи Джуна були покусані, горло трохи боліло від криків, а все тіло нило від нестримного бажання.

 

Рухи молодшого не припинялися, Йон чув як він важко дихав йому на вухо, а бажання побачити його вираз обличчя зростало в геометричній прогресії.

 

– Субіні… Дай… Поглянути… Прошу…

 

Субін мовчки поцілував його, а наступної миті Йон відчув як той потягнув за стрічку на його потилиці.

 

– Якщо ти так просиш… – прошепотів Бін.

 

Світло кімнати на мить осліпило Йонджуна і він нарешті побачив його. Червоні щоки, вологе від поту волосся, привідкриті пересохлі губи і палаючий погляд темних очей. Субін зупинився, даючи Джуну звикнути до світла.

 

– Вибач, але руки не звільню. Мені подобається, коли ти знерухомлений. – хитро посміхнувся Су. – Дозволиш поцілувати?

 

– Після всього ще й питаєш? Зовсім голову втратив?

 

– Так… Від тебе…

 

Субін знову почав рухатися, накривши губи старшого своїми і відчуваючи як стогони Джуна йшли вібрацією по його тілу. Нарешті Су знову торкнувся його внизу і Йон вигнувся, дозволяючи йому покривати поцілунками його груди.

 

Перед очима засяяли зорі і, мабуть, вже не важливо було, що Субін прибрав з його очей стрічку. Йонджун закінчив, відчуваючи як Бін не припиняв рухатися в ньому і навіть пришвидшився. Не ясно скільки часу пройшло, але Йон отямився вже тоді, коли молодший знесилено впав на нього, тяжко дихаючи.

 

Раптом кімнатою розійшовся дзвінкий сміх і Йонджун штурхонув коліном тремтячого від сміху Біна.

 

– Придурок! Відв’яжи мене! – вигукнув Джун.

 

– Мені й так подобається. – не переставав сміятися Субін.

 

– А мені ні! Ну Субін!

 

– Ну добре-добре! – підняв руки, здаючись, той.

 

Кілька рухів і ремінь з рук Йонджуна впав на подушку. Не минуло й секунди як Субін відчув на своїй спині кілька ударів під акомпанемент власного реготу.

 

– Збоченець чортів! – кричав Йон, а Бін сміявся не припиняючи.

 

Щоб заспокоїти його, Субін міцно обійняв його і поцілував у плече.

 

– Тихо-тихо. Тобі ж сподобалось. – посміхнувся молодший.

 

– Це нічого не змінює! – відповів Джун, але все ж заспокоївся, прийнявши обійми. – Наступного разу я тебе прив’яжу!

 

– Домовилися. – хихикнув Субін. – З нетерпінням чекатиму.

 

Виявилося все таки дивитися на Субіна не обов’язково, щоб отримати задоволення. Та Джун все таки надавав перевагу зоровому контакту. В голові в нього вже вимальовувався план помсти, а Субін тим часом ввімкнув режим очікування цієї самої помсти.