Запах твоєї шкіри…

– Чш… Любий, ми домовилися, що ти будеш вести себе тихо, так? – хмикнув Бін, але тихіше додав: – Та мені лестить, що тобі аж так подобається. 

_________________________

Чи знав Йонджун, що його хлопець ревнивий? Так. Чи збирався він припиняти показово фліртувати з іншими за його очах? Ні. Безумовно ні. Не міг же він позбутися свого хоббі, так?

 

І ні, він кохав свого хлопця. По-справжньому. Так як нікого в своєму житті. Субін був його ідеалом – високий, стрункий, розумний і розуміючий. Він був одним із найвідоміших телеведучих в Кореї на якого молилася вся країна. В томі числі і Йонджун. Він любив у ньому все. Голос, посмішку, очі. Все, що стосувалося Субіна, було для нього всім. Але більше за Біна він любив лише одне – дратувати і дражнити свого бойфренда.

 

Саме цим і займався Джун на вечірці від телеканалу в честь його тридцятиріччям, де сам Йон працював редактором. Він фліртував з усіма підряд і, хоч Субін прекрасно знав, що старший лиш грається, його це зачепило. Йонджун лише його і нічий більше і те, що цей нестерпний лис просто на його очах пускав бісики комусь іншому, його виводило з себе.

 

Звісно, ніхто не реагував на флірт Йона, адже всі прекрасно знали, що вони з Субіном пара. Та Субін буквально спопеляв його поглядом і Йон це бачив, але продовжував дратувати свого коханого, сміючись десь глибоко в середині. Як же він це любив… Бо знав, що злий Субіні точно зробить з ним те, чого добивався Джун.

 

І в один прекрасний момент Су не витримав цього тиску ревнощів. Він схопив старшого за зап’ястя і потягнув за собою, забувши про те, що вони серед людей. Кілька хвилин і, обійшовши офіс телеканалу, вони опинилися в невеликому тьмяному кабінеті, якмй освітлювався лише місяцем і ліхтарями з вулиці. Субін ввімкнув світло і Йонджун відчув як його спина зустрілася зі стіною, а на нього подивилися сердиті очі молодшого, які буквально палали вогнем.

 

– Якого біса ти витворяєш?! – прошипів Субін, а в його голосі відчувалася лють.

 

– Я щось зробив не так? – награно здивувався Йон, а десь глибоко всередині тріумфував. У нього вийшло. Знову.

 

– Може припиниш знущатись наді мною? – насупився Бін. – Ти ж прекрасно знаєш як я ненавижу, коли ти заграєш з іншими.

 

– Припинити? – Джун ніби замислився над словами молодшого, а потім лукаво посміхнувся. – Ні. Я не хочу… Це весело.

 

– Весело?

 

Субін різко розвернув його спиною до себе і притиснув старшого до дзеркала, що висіло на стіні. Йонджун ще ширше посміхнувся відчуваючи його запал, а потім відчув мурахи по тілу, коли губи коханого кілька разів торкнулися його потилиці. Він заплющив очі, відчуваючи як Бін однією рукою обійняв його за талію, а іншою почав повільно стягувати піджак з його плеча.

 

– Тебе не хвилює, що ми в офісі? – прошепотів Джун.

 

– А тебе хвилює? – ухилився від відповіді Су.

 

– Особисто мені начхати.

 

Його очі залишалися заплющиеними, змушуючи його відчувати лиш дотик чужих рук. Субін нарешті зняв з нього піджак і розстебнув сорочку, повільно провівши рукою від грудей до живота. Тілом пішло тремтіння, немов від електричного розряду, але відпускати одне одного зовсім не хотілося…

 

Субін нарешті поцілував його, але поцілунок був коротким, та не менш пристрасним. На шиї у Йона через кілька хвилин з’явилося кілька багряних слідів, через що він важко дихав, збуджуючись ще більше. Рука Біна знову ковзнула вниз і він якось нервово розстебнув ремінь старшого.

 

– Куди ти поспішаєш? – запитав Джун і закинувши голову назад, залишив короткий цілунок на його щоці.

 

– Не можу чекати… – пристрасно шепотів Субін, торкаючись губами до його почервонілого вуха. – Ти фліртуєш з іншими, та щоразу зваблюєш мене…

 

Йонджун видав тихий смішок, а потім раптом різко вдихнув, відчувши як рука Біна проникли під тканину його нижньої білизни. Довгі пальці обхопили збуджену плоть, від чого Джун уперся долонею в стіну, аби не впасти. Почавши робити ритмічні рухи, Субін вільною рукою опустив його сорочку з плечей на лікті, залишивши доріжку поцілунків вздовж спини старшого.

 

Джун шипів від дій Су, розпливаючись в його руках як плитка шоколаду на сонці. Його охопило неймовірне задоволення, бо це те, чого він хотів. Саме заради цього він доводив Субіна до сказу. А той часу дарма не втрачав і дуже швидко прискорив свої рухи, вибиваючи зі старшого непристойні звуки. Він обережно закрив долонею йому рота, прошепотівши:

 

– Тихіше, сонечко… Ти ж не хочеш, щоб нас тут застукали?

 

А від цього звертання Йонджун плив ще більше. Він готовий був молитися на такого Субіна – домінуючого, такого, якому хотілося коритися. Тому Джун прикусив язика, намагаючись не видавати голосних звуків.

 

– Ось так. Молодець, мій хороший…

 

Субін нарешті прибрав руку, змусивши Джуна розчаровано видихнути. Але він швидко повернувся, розстебнувши свої брюки і стягнувши зі старшого його джинси. Знову коротко цілуючи його, Су ніжно погладив його сідниці і повернув руку на початкову позицію, знову почавши рухати нею.

 

– Біні… – почав тихо скиглити Йонджун від його дій. – Я хочу… Хочу більшого…

 

– Як скажеш, серденько… – озвався Бін, торкнувшись губами його плеча. – Насправді, я теж…

 

Через кілька митей, послухавши трохи метушню за спиною і шурхіт фольги, Йонджун відчув його всередині і ледь стримався, аби голосно не простогнати його ім’я. Давши йому кілька секунд звикнути, Субін почав рухатися, шепочучи старшому на вухо різні непристойності.

 

Джуна ніби пробило струмом і він скорчив гримасу задоволення, а Субін з захопленням дивився на його обличчя, не припиняючи рух і сам повільно втрачаючи розум. Вони ніби злилися в одне, хоча, здавалося, ніби вони завжди були одним цілим. Каьінет наповнився запахом пристрасного кохання і окутав цих двох з головою.

 

– Ти такий сексуальний… Лиш поглянь… – продовжуючи рухатися, шепотів Субін. – Справжній янгол…

 

Йонджун подивився на їхнє відображення у дзеркалі і закусив губу, відчуваючи ніжний поцілунок у вушко. А Бін не припиняв ритмічні рухи, заціловуючи шию та плечі старшого. Джун, важко дихаючи, знову зарлющив очі, але молодший, взявши його за підборіддя, повернув його обличчя до дзеркала, змушуючи дивитися.

 

– Я хочу, щоб ти бачив… – дихання Су було збите, але він знаходив в собі сили говорити. – Ти виглядаєш таким гарячим, коли отримуєш задоволення…

 

Джун дивився, як і наказав Бін, та це збуджувало його ще більше. Дивитися що боку на справжній фільм для дорослих з власною участю було неймовірно гаряче. А Субін ще й примовляв: “Дивись, крихітко… Я хочу, щоб ти бачив… Щоб бачив як тобі це подобається…”

 

Всі почуття загострилися. Йонджун знову сперся руками на стіну, нагнувшись вперед. Субін любовно провів долонею по його спині, не припиняючи рухатися. Він провів кінчиком носа по його плечам, вдихаючи запах його шкіри.

 

– Ти так солодко пахнеш… – шепотів він.

 

– Біні… Чорт забирай, не зупиняйся… – марив Йонджун, змусивши молодшого посміхнутися.

 

– Тобі так подобається, сонечко?

 

– Ох… Так… Дуже…

 

Субін знову поцілував його в потилицю, вбиваючись в нього і пускаючи по його тілу мурашки.

 

– Назви мене… Так як того разу… Як мені сподобалось… – попросив Бін, знову притиснувши його до себе всім тілом.

 

– Коханий… Ось так? – єхидно посміхнувся Джун. – Мій коханий кролик…

 

Субін закусив губу і прискорився. Йонджун від несподіванки скрикнув і Су знову закрив йому рота долонею, притискаючи його до себе сильніше.

 

– Чш… Любий, ми домовилися, що ти будеш вести себе тихо, так? – хмикнув Бін, але тихіше додав: – Та мені лестить, що тобі аж так подобається.

 

Їхнє тяжке дихання змішалося в один пристрасний звук, їхні рухи стали різкішими. Джун відчув, що ніби задихається від емоцій і відчуттів, а Субін тонув в екстазі, відчуваючи скорий кінець. Нарешті вони обидва здригнувся, закінчивши. Йонджун ледь не впав від виснаження, та Бін підхопив його. На кілька секунд він вперся лобом у його плече, даючи собі і йому можливість відновити дихання, а потім зняв використаний презерватив і викинув його у смітник.

 

Субін повернув старшого до себе обличчям, притиснув до стіни та, не давши нічого сказати, пристрасно поцілував його. Йонджун обняв його за шию, одразу відповівши на поцілунок, а потім відірвався від нього, п’яно дивлячись йому в очі.

 

– Ти цього домагався, хуліган? – запитав Бін, а Йон розсміявся.

 

– Цього. Працює ж схема. Але знай: кращого за тебе я не знайду.

 

– От же ж… Підлабузник… – похитав головою Су, а Джун знову засміявся. – І навіщо ти мені такий розбишака?

 

– Щоб любити… – прошепотів Йонджун, коротко цілуючи його.

 

– А я і люблю… Хоч ти й дурбелик.

 

Згодом вони повернулися до колег, що обговорювали політику і таке інше, і до самого кінця вечірки обмінювалися хитрими прсмішками. Ні… Ці двоє точно створені один для одного…