Занадто

Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: Надто багато.

Тоні боляче. Уже майже три тижні біль стискає його груди, викручує, займає думки кожну секунду. Тоні Старк на професійному рівні ігнорував проблеми, але цього разу… не виходило.

Кеп його покинув. Розтоптав його кохання і гордість заради недобитка, який і обличчя Стіва пригадував через раз. Але Роджерса це не зупинило від того, щоб викинути Тоні зі свого життя з неймовірною легкістю.

Стів просто покинув його серед Сибіру і пішов. Пішов, падлюка, навіть знаючи, якого завдасть болю. Вони були клятими соулмейтами, їхній зв’язок мстився за розлучення пекельним болем. Наскільки ж Стів його ненавидів, що навіть це його не зупинило? Роджерсу із сироваткою суперсоладата, мабуть, так не боліло. Усі снаряди, як завжди, летіли лише в Тоні.

– Старк, ти маєш щось зробити, – гарчить Наташа, коли знаходить його непритомного посеред лабораторії. Тоні ліниво киває і заплющує очі. Тільки б вона відчепилася.

***

– Тоні, гей, ви спите? – ні, Тоні не спить. Він дивиться у стелю, намагаючись відсторонитися від усього світу. Наташа, суча дочка, після його зриву зникла на три дні, а повернулась із Роджерсом і Барнсом на хвості. Лише почувши про їх повернення, у Вежу прилетів і Паркер. Тепер усі троє обережно ходили колами навколо Тоні, а він хотів, щоб вони всі відчепилися.

Тоні не відповідає. Пітер мовчки чекає кілька хвилин і здається – виходить із кімнати. Старку це лише на руку.

***

Проходить ще два тижні. Приходить Пеппер і витягає його з ліжка. Спочатку Тоні не задоволений, потім майже вдячний. Він потроху повертається до життя. Стів бродить по кімнатам десь поруч, його близькість забирає біль. Хоча б фізичний. І Тоні сподівається, що все стає кращим, коли розшукує Пітера по поверхах і раптом натикається на Стіва… із Бакі.

Вони цілуються. Прямо серед кухні в його домі. І у Тоні темніє в очах, а потім усе тіло скручує від болю. Він хрипить і падає на підлогу, чує голос Стіва, потім звідкілясь з’являється Пітер і щось кричить. Тоні не може зрозуміти ні слова. Він сподівається, що вже не прокинеться.

***

Тоні прокидається посеред палати і знову роздивляється стелю.

– Живий? – питає Наташа. Вона напружена і трохи зла. – Вибач за це. Я його привела, моя помилка.

– Ти не мала вибору. І я теж його не маю, – зітхає Тоні. – Я в нормі, не звинувачуй себе.

– Не бреши, – відбивається вона. – Боляче?

– Занадто, – киває Тоні і примружує очі.

– Ти сам не бачиш свого щастя, – дивним тоном відповідає жінка і гладить його по плечу, підіймаючись.

Вона йде. І Тоні лишається один. До нього заходить Пеппер, Роуді і Геппі, довкола крутиться Хелен. І все начебто повертається в норму. Лише Павучка немає, втік до університету складати іспити.

За декілька днів Кеп приходить вибачатися. Старк його майже не слухає, лише дивиться на побите лице і думає, як же Наташа вийшла із себе, якщо Роджерсу так прилетіло. Тоні лише киває Стіву і продовжує дивитися в стелю.

На його виписку нарешті приходить Пітер. Тоні дивиться на нього мимохіть, але більше не може відірвати погляд.

– Ти сам не бачиш свого щастя, – повторює у його голові Наташа. Усе всередині все завмирає. Бо у Паркера. Обличчя. Розбите.