Заміна?

Привіт, мої хороші! Я сподіваюсь, вам сподобається цей розділ) Я старалась зробити його трохи атмосфернішим за всі інші, проте, я поки тільки вчусь) Взагалом, приємного читання!

Яким би важким ранок не був, прокидатись потрібно. Промені сонця пробивались крізь вікно і наполегливо заважали Жені додивлюватись сон. Раз у раз прикриваючись рукою, Янович все таки не зміг продовжити мрійливо спати. Потрібно було прокидатись, адже сьогодні у нього досить продуктивний день. Як мінімум зйомки. Хлопчину запросили на інтерв’ю на канал, що тільки-тільки став покорювати чарти ютуба. Насправді, навіть назву Женя погано запам’ятав, тому треба було б перед виходом з квартири нагадати собі що це і куди його запросили.
Кожен з нас першим ділом після пробудження бере у руки телефон. Якщо хтось ні, то нехай не бреше. Ось і Женька не виключення з правил. Всього за декілька секунд у його руках опинився айфон із повідомленнями, що прийшли йому за ніч. Їх, як завжди, було дуже багато, тому хлопець вирішив не читати зараз. Як тільки він сяде в таксі, відразу перегляне і там де треба відповість. До речі, що там Спартачок? З вчорашнього дня він йому так і не написав.. У очах відбивався чат із знайомим, де останнє повідомлення було «Ага. На тебя(Ага. На тебе)». На цьому їхня переписка призупинилась. Можливо також ліг рано спати? Скоріше за все, тому Женя вирішив не перейматись цим ділом, а йти швиденько переодягатись і збиратись на зйомки. Декілька хвилин Янович ще потримав телефон у руках, а потім поклав його на стіл, ставлячи на зарядку. Екран не був заблокований, оскільки Женя чекав відповідь від Спартака на щойно відправлене повідомлення: «Привіт, Спартачок! Як справи, які на сьогодні плани? Ми сьогодні зустрінемось?». На відміну від минулого разу, зараз Суббота навіть не був в мережі. Чекати доведеться довго…
На годиннику дев’ята ранку, самий час вирушати у дорогу, щоб не запізнитись.  На плечі ліг гарний і теплий шарф, а на руки рукавички(у вау, тавтологія). Коричневе пальто, що майже сягало землі, елегантно підкреслювало талію молодика. Ґудзики на пальто були чорні, тому дуже гарно комбінувались із взуттям, оскільки воно було такого ж кольору.
– Час вирушати.. Так, все виключив? Світло, воду, прилади з розеток… Наче все добре. – Молодий актор вийшов із своєї квартири, чимчикуючи прямо до таксі, яке він замовив. Їхати до студії було більше ніж пів години, тому самий час почитати і новини, і повідомлення. В більшості випадків, це був звичайний спам-розсилка. Типу «Ви виграли мільйон прийдіть туди то і туди то, щоб його забрати». Проте декілька повідомлень все таки привернули увагу молодика… Це був незнайомий аккаунт, який раніше той не бачив. У нього або неї нуль підписників, нуль дописів і нуль людей, за якими він/вона стежить. Йому частенько пишуть з фейків, бо бояться з основи, тому це не так сильно дивно. Насправді, контекст повідомлень були набагато дивніші і страшніші, ніж саме оформлення аккаунта, а точніше його відсутність. Це були його ж фото, де він гуляє зі Спартаком.. За ним вчора стежили, а Женя навіть не помітив… Можливо це хтось з фанатів таке кидає?.. Після цієї думки, хлопець перевів погляд трохи нижче. Повідомлення було трохи моторошним..
«Ходи і обертайся. Ти следующій.» (помилка у повідомленні допущена спеціально). Мурашки по шкірі пробігли табуном, змушуючи господаря тіла здригнутись і ще раз передивитись фото. Ну ось, перше фото це там, де вони зі Спартаком їдять, тут вони піднімаються з крісла, тут йдуть гуляти, тут Спартак проводжає Яновича… І так далі.
Першим ділом захотілось скинути це Спартаку, проте… чи може він йому довіряти настільки? Хлопці декілька днів назад познайомились і про нього Женя майже нічого не знає. Лише такі, загальноприйняті факти, що можна відкривати на перших зустрічах. Їхня комбінація була схожа на гру в шахи. Кожен хід будь-кого з цього дуету напружував іншого і він мусив знайти щось, щоб не поступатись. Зрештою, Женя вирішив поки нікому про це не казати.  Якщо раптом щось станеться, він обов’язково звернеться в поліцію, а поки треба насолоджуватись сьогоднішнім днем, неначе він останній.
Доїхавши до студії, Янович зрозумів, що це зовсім не те, на що він очікував. Великий дім з панорамними вікнами, через які проходять промені сонця. В середині було так світло, що можна було одягати окуляри. Болю для очей добавив ще й самий стиль будинку. Вся його кольорова гамма була побудована на білих тонах, тому приміщення виглядає ще яскравішим, ніж зазвичай. Яновича зустріли люди, привітались і затягнулась розмова…

***

Інтерв’ю пройшло успішно, і Янович весело крокуючи додому, навіть вирішив замовити собі щось смачненьке поїсти. Сідаючи в таксі, хлопець відкрив застосунок( який, вибирайте самі. Мені за рекламу не платять( ) і ще довго вибирав собі їжу. Ні, не через те, що там великий асортимент, а через розсіяні думки, що розвівались по всьому розуму, не даючи зібратись. Зрештою, Женя замовив «домашній набір». Нехай буде…

З голови все ще ніяк не виходили ці фотографії, тому майже всю дорогу назад хлопець пригадував, чи не бачив він когось підозрілого і чи це не міг це бути… ай, та ну. Тааакк, погані думки в сторону! Не потрібно псувати апетит перед їжею! Під кінець поїздки Женя вже з цікавістю розглядував краєвид з вікна таксі. Звучить, звичайно, не дуже, проте насправді це дуже цікаво. Люди взагалі дуже цікаві істоти, постійно кудись спішать, щось роблять, розмовляють і сперечаються, хтось комусь дарує квіти, які тільки що зірвав з клумби, а хтось цілується. Деколи Жені також хотілось чогось такого… проте, він ще не знайшов ту саму.. чи того, хто вже там знає.
Погляд зачепився на дуже знайомому пальто. Чорне, як крило ворона.. Це ж Спартак! Женя попросив водія зупинити тут, заплатив і вийшов з таксі, рухаючись прямо до чоловіка. Проте.. здається, він був не один.

Не забуваємо про мій тг канал !

  Приєднуйтесь

https://t.me/kaomine

Або по назві ” kaomine ” Буду вас чекати)