замальовка по бокуаках

Зазвичай, темні вечірні тренування завершувались гамором повного складу фукуродані, проте сьогодні двоє хлопців вирішили віддатись моменту й відпрацювати побільше атак.

Акааши що більш втомленіше кидав руки за пасами, тілом благаючи закінчення. Його погляд, прикріплений до Котаро, бігав по залі, спостерігаючи прибирання використаного простору. 

Ця перевтома наче веде до завмирання серця. В деяких авторських посібниках, перевтома має додаткове тлумачення –  Бокуто Котаро. Гра з людиною, від якої руки слабшають, а мозок перестає вибудовувати гарну, показову манеру поведінки, буває складною.

Бокуто збирає м’ячі з підлоги, оминаючи, здавалось, засинаючого Кейджі. Спокійна атмосфера охоплює кожну частинку повітря, кожен його аспект, кружляє повз силуети і проникає в їхній розум. Завершивши порядкування, капітан приєднується

до практично лежачого сеттера, вмощуючись поряд з ним.

— Дрімаєш?

— Чекаю на вас, Бокуто-сан

Знову тишина. Нічого вдавати.

Компанія один одного сама видавала приємні відблиски в вухах, шепотіла казки, мантри, з’єднуючи їх двох, наче проводом навушника. В одного з них поступово зникає зв’язок, і ситуація заставляє підсунутись ближче. 

Теплі змучені подихи розсіюються в повітрі, готуючись до першого слова. В поєднаних випливають думки, що варто було перервати старання цим моментом раніше.

Час тікає, на небі проявляється перша зірка, про яку відвідувачі спортзала не знають, проте орієнтиром часу послужило виникнувше віконце на екрані смартфона. Дев‘ята вечора.

— Так, здається дев‘ята вечора. Бокуто-сан, чи вам не здається, що ви в цей час, зазвичай, доводите мене додому?

— Здається, але й водночас не здається. — Котаро розвернув голову, зловивши погляд зв‘язуючого. — Мене сьогодні щось зовсім не тягне додому, не як зазвичай.

— То можливо, ми, як зазвичай, хоча б підемо перевдягатись? — Очі чорнобривого мигнули, й зрачки перемістились на стелю.

— А давай не як зазвичай?

— Що ви маєте на увазі? 

— Не знаю, можемо для доповнення ввімкнути музику, щоб збиратись під неї? — Ідеї в його голову прилітали швидше, ніж зорі падали з неба.

— Якщо ви так хочете.

Після збірки веселих гармоній, на черзі повільніша пісня. Хлопці майже завершили. Неяскраве тепле світло гріло плечі, ледве дістаючи нижче. Ця роздягальня наповнена щасливими спогадами, веселими моментами. Ця невеличка кімната зберігає секрети всієї команди, чи не проти вона приховати ще один?

— Акааши!

— Га?

Несподіваний викрик не вписує виникшу тривогу Кейджі в здешню атмосферу, проте фонова музика заспокоює його.

— Чому ми не робили так зазвичай?

— Можливо, ми не хотіли порушувати закономірність всесвіту? Хто зна, що може статись, якщо вписати зайву цифру в матртцю.

— Як ти думаєш, щось станеться, якщо ми продовжимо робити не як зазвичай?

Юнаки продовжували складати свої речі в сумки.

— Чи керує цим всім хтось? Чи є в керівництві людина, яка б приховала наше не зазвичай?

— Якщо б цим керував я, то для вас я б зламав систему.

— Ти обіцяєш?

Бокуто повільно обернувся, продовжуючи глядіти на метушню в своїх руках.

— Напевно?

Котаро не хотів здаватись різким. Руки ніжно оточили талію Кейджі, гріючи його більше, ніж жовте світло. «Перевтома» заставила серце битись швидше, віддатись ритму музики.

Акааши розвернувся.

— Кейджі, якщо б ти керував цим, ти б довірив ще один секрет цій роздягальні?

Прямі руки сеттера плавно опустились на плечі Аса, з бажанням злитись з ним в одне ціле.

— Якщо б ви жили в світі, яким керував я, ви б не розкрили секрет, що я роблю все не як зазвичай?

Повільно цілуючи вуста Бокуто, Акааши проникав в нього не тільки язиком, а й розумом. Задня мелодія підлаштовувалася під них, дозволяючи заволодіти всесвітом хоча б в цю мить. 

Бокуто прижав зв‘язуючого до стіни й взявся долонею ближче голови. Пальці не спішучи грались чорним кучерявим волоссям, тим часом як руки партнера все міцніше обіймали шию.

На секунду відволікнувшись, Кейджі прошепотів 

— Нехай це буде зазвичай.