Закляття справедливості

⁃ Ой, хто це тут у нас?,- пролунав насмішкуватий голос.

Низенький хлопчик, навіть не обертаючись, пришвидшив рух, прямуючи до виходу зі школи.

⁃ Ей, ей, ей. Куди це ти?- з-за спини почувся тупіт ніг, що невпинно наближався.

Хлопчик біг з усіх сил, його карамельно коричневі пасма тріпотіли, а важкий рюкзак гупав по спині, з ніздрів виривалося важке дихання. Двері були вже так близько. Та раптом чіпка рука лягла йому на плече і він шоковано застиг. Рука потягла його за плече і обернула обличчям до її власника. Прямо перед ним височів стрункий азіат з підкачаним тілом, його чорні очі примружено дивилися на нього, а вуста розтяглися в зловтішній посмішці.

⁃ О-оо,- вдавано здивовано протягнув він,- та це ж маленький Семмі.

⁃ В-відпусти,- тихенько попросив хлопчик дивлячись в чорні очі своїми великими блакитними очима.

⁃ Ну що ти Семмі? Навіть не привітаєшся зі своїм другом?

⁃ Мені потрібно йти до дому,- низенький хлопчик спробував вивернутися з міцної хватки високого, але його тонкі пальці міцно стискали плече.

⁃ Ну, ну, Семмі. Заспокойся. Я не завдам тобі шкоди. Не хотілося б пошкодити таке тендітне тільце,- він схопив іншою рукою його правий біцепс, боляче зжавши пальці навкруг.

⁃ Ай!,- злегка скрикнув Семмі.

⁃ Ой,- з награним хвилюванням ойкнув азіат,- я зробив боляче нашому маленькому Семмі? Його тоненькій ніжній ручці боляче коли її стискають?

⁃ Прошу, Юдзукі,- жалісно попросив Сем, його очі почали злегка сльозитися,- відпусти мене, мені потрібно йти.

⁃ Ой, наш маленький Семмі поспішає? Невже на балетний виступ своєї сестрички?,- Юдзукі різко схопив його підборіддя задерши голову догори і сам нахилився, так що їхні обличчя опинилися в кількох сантиметрах одне від одного і він продовжив говорити з натяками на суворість,- впевнений тобі сподобаються дівчатка в рожевих пачках. Можливо навіть ти сам захочеш пострибати по сцені в такій.
Обидві його руки розжалися і Семмі відступив назад.

⁃ Гаразд, не буду затримувати маленького, поспішаючого Семмі. Не забудь попросити свою сестру, щоб вона дала тобі приміряти її спідничку після виступу.

Сем обернувся і з всіх сил кинувся вперед, намагаючись стримати сльози, що невпинно накочували на його очі, але одразу ж його нога перечепилася через щось і він повалився на холодну плитку, боляче об неї вдарившись.

⁃ Ой!,- знову переграючи схопився за голову Юдзукі, прибираючи підніжку,- маленького Семмі зовсім не тримають його делікатні ніжки? Невже вони занадто тоненькі навіть для такого худенького і легенького Семмі?

Сем більше не був здатен стримуватися. Біль від удару, приниження від Юдзукі, бажання потрапити на виступ своєї сестри, всі попередні висміювання від Юдзукі і всіх інших, все це навалилося на нього невтримною хвилею, що вихлюпнулася нестримним солоним потоком з очей. З його вуст зірвалося схлипування.

⁃ Ой?!,- ледь чутно, але на цей раз в його голосі й справді пролунало здивування,- наш маленький Семмі вирішив поплакати? Його душа така ж ніжна як і тіло? Ну прямо як дівчинка.
Останні слова боляче різанули слух.

⁃ Ага, а я йому й кажу,- блондинка зупинилася і подивилася на свою фіолотеволосу подругу, що спинилася,- ей, що таке Ренай?,- вона подивилася туди куди були спрямовані очі її подруги і побачила, як над лежачим Семом височіє Юдзукі. І тепер, коли вона відволіклася від захопливої розмови, то чітко почула схлипування, що долинали з їхньої сторони. Її почало наповнювати теплом гніву,- знову!

⁃ Знову?,- спокійно запиталася її вища подруга.

⁃ Так,- підтвердила блондинка насуплюючи бровки,- це той придурок про якого я тобі казала. Він весь час до всіх пристає, але найбільше дістається Семмі. Я за нього хвилююся, але кожен раз коли втручаюся стає тільки гірше. Але зараз він довів його до сліз!

⁃ Той самий придурок що назвав тебе волохатою мавпою?,- спокійно уточнила Ренай, але її голос злегка здригався від наростаючого обурення.

⁃ Так, саме він. Юдзукі,- його ім’я вона процідила з неабиякою ненавистю, після чого рушила в їх напрямку.

⁃ Чекай, Венді,- злегка стурбовано гукнула її Ренай, та та вперто рухалася до своєї цілі.

⁃ Визнай це Семмі. Ти зовсім не схожий на хлопця, яким намагаєшся притворятися.

Сем в відповідь лише почав сильніше схлипувати, намагаючись підвестися, але важка нога притисла його назад до холодної плитки.

⁃ Ой, Семмі. Краще не вставай. Не хотілося б щоб ти ще раз упав. Краще полежи трішки і поплач, як маленька ніжна дівчинка, якою ти і є.

⁃ Гей Юдзукі!,- пролунав обурений вигук прорізаючи навколишнє повітря.
Юдзукі обернувся і побачив мчачу до нього невисоку блондинку.

⁃ Ой! Подивіться хто це. Це ж мамочка Семмі, прийшла заспокоїти свою плачучу маленьку дівчинку.

⁃ Облиш його в спокої придурок! Ти ж довів його до сліз!,- Венді відштовхнула в бік високого хлопця і присіла біля плачучого Семмі,- ей Семмі,- ніжно проговорила вона гладячи його шовковисте волосся.

Сем підняв на неї свої заплакані оченята і здається хотів щось сказати, та з його пухких рожевих губок вирвалося тільки тихе схлипування.

Ренай досі стояла на місці, спостерігаючи як мило виглядає набурмосене личко її подруги і її зжаті кулачки, коли вона злиться. Але як би мило вона не виглядала, потрібно було починати діяти. Вона дістала з своєї торби, що широкою шлейкою висіла на плечі, продовгасту перекручену дерев’яну паличку і почала щось тихо нашіптувати, повільно приближаючись до трійки.

⁃ Чого ти так Венді?,- з награним обуренням і нерозумінням запитався Юдзукі,- я лише намагався допомогти твоїй дівчинці…

⁃ Перестань називати його дівчинкою!,- обурено перервала вона його,- Семмі не дівчинка! Але от ти поводишся як нечемне, невиховане хлопчисько!

Юдзукі злегка хіхікнув поправляючи одною рукою своє чорне волосся.

⁃ Навіть незнаю Венді. Як на мене то ти значно більше тягнеш на хлопця ніж наша маленька Семмі? Я правий Семмі?

⁃ Ах ти ж!,- вона підвелася на ноги зжавши аж до болю кулаки.

⁃ У тебе навіть волосся на тілі більше ніж в Семмі,- заявив Юдзукі криво всміхаючись,- але його посмішку збив кулак що несподівано прилетів в його обличчя.

⁃ Ах,- Юдзукі шоковано схопився за кровоточячу губу.

Венді стояла важко дихаючи, готуючись до удару в відповідь, або щоб нанести ще один. Семмі навіть перестав схлипувати, шоковано витріщаючись на Венді.

⁃ Здається,- проговорив, значно суворішим голосом ніж раніше, Юдзукі, заносячи кулак до гори,- тобі варто нагадати де твоє місце, волохата мавпо.

Його кулак швидко нісся до обличчя Венді, але застиг в кількох сантиметрах від нього.

⁃ Думаю вже досить,- проговорила Ренай майже не стримуючи свого обурення,- ти щойно збирався вдарити мою милу, маленьку Венді?

⁃ Що?,- здивовано повернувся на голос Юдзукі.

⁃ Я питаюся, чи ти збирався вдарити Венді?,- обурення в її голосі переростало в злість, а обличчя скривлювалося в зловісній гримасі.

Усі троє шоковано витріщалися на Ренай з паличкою в руках і кулак Юдзукі що просто завис в повітрі і яким він не міг поворухнути.

⁃ Що відбувається Ренай?!,- Венді здивовано підбігла до неї.
Коли фіолетоволоса подивилася на неї то її обличчя знову посвітлішало в милій посмішці.

⁃ Є дещо, про що я тобі ще не розказувала, Венді.

Блондинка вичікувано дивилася на неї.

⁃ Краще я просто покажу.

⁃ Якого чорта?!,- нарешті випалив Юдзукі з усіх сил намагаючись зсунути свою руку з мертвої точки, та марно.

Ренай злегка махнула паличкою і Юдзукі відчув що його рука вивільнилися після чого він повалився на землю втративши рівновагу.

⁃ Що це за чортівня?!,- шоковано вирячився на неї хлопець.

⁃ Я задала тобі питання,- суворо проговорила Ренай, наближаючись ще ближче до хлопця,- ти збирався вдарити Венді?

⁃ Ця мавпа занадто багато собі дозволила,- інстинктивно випалив Юдзукі, ніби забувши про свій щойний шок.

⁃ Мавпа? Навіть якби Венді й була мавпою, то вона була б наймилішою мавпочкою в світі. Але ти, будучи людиною, умудряєшся бути настільки мерзенним, що мені навіть дивитися на тебе гидко.

⁃ Що?!- обурено крикнув Юдзукі швидко підводячись на ноги і збираючись рушити в бік пихатої дівчини.

⁃ Думаю прийшов час преподати тобі урок,- вона вказала паличкою просто на нього, а тоді голосно прошепотіла щось нерозбірливо.
З палички вирвалося фіолетове світло і стрімко понеслося до Юдзукі, вдаривши того в груди і поваливши назад на землю, поруч з Семмі, який шоковано витріщався на все що відбувається.

⁃ Що це таке?!,- закричав Юдзукі.

⁃ Не хвилюйся,- заспокійливо промовила Ренай,- скоро ти сам все побачиш.

⁃ Р-ренай?,- пробурмотіла Венді схопивши свою подругу за рукав і задерши погляд на її обличчя.

Ренай всміхнулася і погладила свою маленьку милашку по голівці.

⁃ Просто дивися Венді.

Дівчина послухалася і обернулася.
Юдзукі охопило фіолетове сяйво, досягаючи і лежачого поруч Семмі.

⁃ Це неможливо!,- крикнув Юдзукі знову намагаючись підвестися, та раптом він болісно скрикнув і повалився назад на плитку.

⁃ Що?! Що це таке!

Юдзукі відчував сильний біль в усьому тілі. Неначе всі його м’язи були от от готові порватися від напруження, а кістки розлетітися на малесенькі друзки.

⁃ Ааааа!,- заволав він від болю коли почувся тріск кісток і його тіло неначе почало зжиматися.
Все тіло хлопця злегка зменшилося, після чого біль злегка ослаб. Але не встиг він з полегшенням зітхнути, як його талію пронизало різким болем. Його бока неначе вдавлювали всередину, ламаючи ребра, здавлюючи внутрішні органи й витискаючи з нього повітря, заставляючи задихатися.

⁃ По-м-можіть!,- ледь видавив з себе Юдзукі після чого в його очах почало темніти.

⁃ В-він що помирає?!,- в шоці скрикнула Венді, трясучи своїми руками руку Ренай.

⁃ Ні,- видихнула Ренай, стримуючись щоб не засміятися від її реакції.

⁃ Він вмирає?!,- пролунав на цей раз вже стурбований вигук Сема, що вже зовсім припинив плакати, але й досі лежав на землі, в шоці дивлячись на Юдзукі, що корчився на підлозі прямо біля нього.

⁃ Кажуш ні. Просто дивіться і не хвилюйтеся. Його життю нічого не загрожує.

Прямо після цих слів тиск в талії нарешті припинився впустивши в хлопця трохи повітря, яке він жадібно ковтав. Та не встиг він достатньо надихатися, як відчув тиск в своїх кінцівках. Юдзукі як і двоє інших, в шоці дивилися на руки і ноги, які невпинно худнули, стаючи тоншими і елегантнішими. Його м’язи не зникли а лише злегка зменшилися, верхня частина його ніг навпаки злегка набрала ваги, його кисті стали менш кістлявими і також злегка зменшились, а нігті на тонких пальчиках очистились від бруду і злегка відросли, прийнявши заокруглену форму, його стопи тріщали, зменшуючись на пару розмірів. Перетворення кінцівок закінчилося тим, що нігті на його пальцях рук вкрилися світлим рожевим лаком, як і на ногах, хоч цього й не було видно.

⁃ Що?,- видихнув наляканим голосом Юдзукі, що нарешті зміг відновити дихання і заговорити,- Що зі мною відбувається? Що ти робиш?!,- він подивився на Ренай широко розкритими очима.
Вираз жаху на його обличчі заставив її всміхнутися.

⁃ Формально,- відповіла вона спокійно,- зараз я не роблю нічого. Все робить моє закляття.

⁃ Закляття?!,- вигукнули усі троє.

⁃ Саме воно,- підтвердила вона, а тоді схвильовано і радісно ойкнула,- дивіться. Зараз починається моя улюблена частина.

Усі погляди спрямувалися на тіло охоплене фіолетовим сяйвом. Юдзукі відчував сильне тепло з легким болем в своїх грудях, а також відчуття ніби їх місять наче тісто, схоже відчуття було й в бедрах і сідницях. А тоді пролунав ще один тріск заставивши його скрикнути. Таз хлопця розтріскався, почавши розсуватися в сторони, розширюючи бедра. Тим часом з більш приємними хвилями тепла його груди як і бедра з сідницями почали набухати наповнюючись жиром, що був забраний з рук і ніг й перекачувався з живота, залишаючи його підтянутим і оголюючи прес значно краще ніж раніше, адже жир, що прикривав його, зараз наповнював собою бедра, сідниці й груди, що невпинно росли, на шок і подив майже всіх присутніх.

⁃ Ааах!,- застогнав Юдзукі, відчувши нарешті щось приємне, коли його груди з останнім поштовхом стали розміром з дві зрілі диньки, випираючи з під білої сорочки. Його набухші й значно чутливіші соски, неприємно терлися об грубу тканину, заставляючи його постонувати.

⁃ Це ж… це ж,- невірачи власним очам намагалася сказати Венді,- це ж груди!

⁃ І великі!,- погодився Семмі.

⁃ Нііі!- протягнув Юдзукі хапаючи їх своїми ніжними ручками, від чийого дотику він ще більше застогнав. Його дружок від всіх цих відчуттів невпинно набухав випираючи зі штанів.

⁃ Так,- задоволено промовила Ренай насолоджуючись і пишаючись дією свого закляття,- але це ще далеко не кінець.
Весь цей час його шкіра ставала все м’якшою і тоншою і от він відчув як усією нею розійшлося обпікаюче тепло. А тоді все темне й густе волосся, що вкривало його тіло, почало випадати, залишаючи по собі ідеально гладеньку шкіру. Волосся ж на його палаючій жаром голові навпаки почало швидко відростати, уже сягаючи вух. Шкіра обличчя також змягчилася, злегка округливши його гострі риси.

⁃ Моє волосся!,- в розпачі скрикнув хлопець проводячи правою долонькою по руці і невірячи тій м’якості і гладкості яку він відчув.
Від усвідомлення що з ним щойно сталося, Венді розплилася посмішкою, опустивши погляд на свої ноги, що виднілися з під шкільної спідниці, вкриті рідненьким світлим волоссячком.

⁃ Схоже хтось став лисою мавпою!,- зловтішно гукнула вона.

⁃ Я-я… а-аххх,- Юдзукі застогнав відчуваючи неймовірний жар і біль перемішаний з насолодою в області паха. Ще трохи і його великий дружок взірветься.
Жар все наростав, як і приємне відчуття, що хвилями ним розходилося неначе хтось його масував. Юдзукі важко дихав відчуваючи наближення кульмінації, та чого він не відчував так це те, що його дружок невпинно зменшувався втягуючись в тіло, аж поки з гучним вологим чпоком і голосним стоном повністю не увійшов в середину, перетворившись на повністю функціональну жіночність, неймовірно мокру й теплу. Та приємність одразу ж змінилася болем і тріском кісток обличчя. Чоловіча кісткова структура перебудовувалася. Зміни в його обличчі були не надто сильними, лише злегка змягшивши гострі риси. Підборіддя округлилося, гострі скули злегка піднялися, маленький прямий носик лишився фактично без змін, очі збільшилися, а довгі чорні вії стали ще довшими, брови піднялися трохи вище над очима і злегка звузилися отримуючи акуратну форму. Його шия також злегка звужувалася, поки тріщали плечі вдавлюючись трішки в середину, а його спина вигиналася, кадик став менш помітним перебудувавши голосові зв’язки, а волосся нарешті закінчило рости сягаючи тепер пишної дупці.
Юдзукі важко дихала, новим, вищим на кілька октав, голосом.

⁃ Я…,- сексуальний звук що вирвався з пухлих губок заставив її замовкнути і злегка возбудитися.

⁃ Ти став дівчиною!,- шоковано вигукнув Сем роздивляючись свого хулігана.

⁃ Він став дівчиною!,- повторила Венді також роздивляючись нову дівчину.

⁃ Я став дівчиною!,- нажахано скрикнула Юдзукі.

⁃ Ти стала дівчиною,- підтвердила Ренай,- ну що Юдзукі? Тобі подобається твоє нове тіло?

⁃ Воно ж ідеальне,- з насмішкою сказала Венді, широко всміхаючись,- чи не так? Ти тільки подивися на нього. Жодної волосинки, гладеньке як попка немовляти.

⁃ Та й попка твоя теж нічого,- додала Ренай,- хоча й з Венді їй не зрівнятися,- її рука злегка зжала сідницю дівчини, заставивши ту пискнути від несподіванки і шоковано витріщитися на свою вищу подругу.

⁃ Ой пробач!,- раптом схаменулася та, відсмикнувши руку,- вся ця трансформація злегка вивела мене з себе.

⁃ Та ні,- пискнула Венді відвертаючи червоніюче обличчя,- я просто неочікувала, але… ,- вона замовкла глибоко дихаючи,- це було приємно.

Тепер вже Ренай страшно почервоніла відвертаючись в іншу сторону.

⁃ Ой!- раптом пискнув Сем.
Його тілом розходилося приємне тепло, а навколо з’являлося фіолетове сяйво,- що відбувається?
Сем відчув як всі м’язи в його тілі напружилися а кістки почали зміщуватися. І він в шоці побачив що земля віддаляється. Все тіло Сема почало збільшуватися виростаючи на добрий десяток сантиметрів.

⁃ Ти також!,- видихнула Юдзукі.

⁃ Я перетворююсь!,- в шоці вигукнув Сем відчуваючи рух з теплом в своїй талії, грудях і бедрах з сідницями.

⁃ Він змінюється!,- також шоковано крикнула Венді, припинивши ніяково червоніти.

⁃ Ти змінюєшся?,- вперше здивувалася Юдзукі.

⁃ Що?!,- Сем й Венді подивилися на неї.

⁃ Це ж твоє закляття!,- вигукнула блондинка.

⁃ Але я незнаю що відбувається,- тихо проговорила Ренай,- невже я допустила помилку?

Тим часом бедра Сема злегка розширилися і наповнилися жіночим жиром, як і його сідниці, але вони були не такими пишними як в Юдзукі, а скоріше підтянутими, на його грудях тим часом почали формуватися невеличкі насипи плоті. Його руки злегка погрубішали і набрали ледь помітної маси, як і ноги. Вся його шкіра також ставала м’якшою і тоншою, а волосяний покрив злегка рідішав. Його ж округле личко навпаки почало отримувати злегка грубші й чіткіші риси, але в одночас й фемінізуватись змінюючи кісткову структуру й розподіл жиру. Волосся на його гарячій голові неначе вростало назад в череп стаючи коротшим. Від мочок вух воно піднялося над ними. Його дружок тим часом також набух і розгарячився, а хвилі масажу заставляли його стогнати.

⁃ Зроби щось Ренай!,- панікувала Венді трусячи свою подругу.

⁃ Але я незнаю що,- розгублено визнала та, безсило стискаючи паличку в руці.

Юдзукі дивився, ще в шоці від власного перетворення, як хлопчик якого він дразнив дівчинкою і справді нею стає. Але мужнішою ніж коли він був хлопчиком?
А Сем захоплено спостерігав за змінами в тілі, насолоджуючись приємним теплом, що ним розливалося. Він боявся що це буде боляче, після того як кричав Юдзукі, але це було так приємно. Неначе весь тягар що на нього давив кудись зник.
Його й так маленький причандал, ставав ще меншим, аж поки повністю не втиснувся в тіло заставивши Сем задоволено скрикнути. Недовго думаючи він відтяг руками свої шкільні брюки і не побачив нічого крім мокрої тугої щілини.

⁃ Я…,- він на мить запнувся здивований м’яким але в одночас грубішим ніж його колишнім голосом,- я дівчинка,- він нарешті видихнув.

Його тіло тим часом повністю завершило трансформацію. Волосся було доволі коротким, вище вух, коротшим з одної але злегка довшим з іншої сторони, де пасмо сягало майже верха вуха.

⁃ Я,- Сем торкнулася мʼякими руками свого мʼякого обличчя,- я дівчинка,- її руки швидко бігали тілом ощупуючи нову форму,- я дівчинка!,- її голос зірвався на ридання і вона заплакала впавши на коліна.

Венді швидко кинулася до нього, але шоковано зупинилася коли побачила як обличчям сем розплилася посмішка.

⁃ Повірити не можу. Я й справді дівчинка,- з її очей котилися сльози, а з всміхнених уст виривався легкий радісний смішок.

Усі троє просто дивилися на нову дівчинку не до кінця розуміючи що відбувається.

⁃ Я дівчинка!