Жінка відьма?

Палають вогні,

І крики, волання

Зі димом сичать.

Люди юрмляться,

Задивляються на вогонь

Голосно гаркають, стадо ворон,

Що до свіжої “падалі прилетіло”

Зжерли би тіло,

Єретички, богохульної знос.

Скраю цвинтару

Мармурові склепи,

Самотні могили.

З’їржавілі світила

Освічують “відьомської-процесії” путь.

Немає священника,

Лише пару милосердних людей

Несуть тіло убитої церковним режимом.

Ховають невинну,

Почорнілі вуглинки, колись жива людина.

Папа не винен, інквізиції не було!

Єресеї- то диявольське зло.

Жінка була християнка, хоч і протистантка,

Та вірила в бога.

Бога Істака і Якова.

По їхньому вірила інакше…

Бачила світ інакше.

Світ не властивий,

Забувати, що в Європі тодішній практично завжди горіли вогні.

Тисячі невинних людей

Згоріли за віру в “інне”.

Тим самим хотіли заткнути рота,

Зробивши відьмою матір, вдову, науковицю, просту дівчину.

Нищити, а потім злигатись,

Знущатись, ставити в ніщо.

Зв’язати руки, мотуркою, яка пропахла смолою.

Жіночі крики, завжди буде чути Світ гіркою луною.

Сестри візьмуться за руки,

Попечені, просяклі димом

Жінки розірвуть кайдани,

Домогосподарки, нетямущої рабині чоловічої згубної науки.

Назавжди здобувши роль ЛЮДИНИ, а не патріархальної прислуги