Жовтень уїдливих очей
від RСплющились вересня засмучені повіки,
І з жовтнем знов я народивсь немов,
Гадалося, приречено мні світ глядіти сірим,
Спросоння зрозумів, що одо сну прокинувсь в свято всіх Покров.
Мене до цього мов не існувало в світі,
І начебто у тілі я чужім,
І голосі, в очах, і дімі,
Тепер живу я справдешнім життям, а не вигадкою, що втратила перон.
Із новим вдихом боляче стає знов,
І тяжко, хмуро, гидко на душі,
Хіба не можна щось з цим вдіяти нарешті?
Кордони чваристого світу настроїв людських взять обійти…
0 Коментарів