Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал

    Моя мама та тато, познайомилися ще в шкільному віці.

    Мама будучи ученицею, якщо не збрехати, напевно 7 чи 8 класу, ходила до вечірньої школи, віддаленого мікрорайону нашого міста.
    Була відміннецею у класі.
    Але настав той момент, що треба було переїжджати до нової квартири, яку дідусю дали, якщо я не помиляюся за ліквідацію катастрофи, що сталася на Чорнобильській АЕС.

    Будинки у новозбудованому районі міста, зростати на горизонті міста, як гриби після дощу у лісі.
    Після двохкімнатного будинку, у не самому “найкращому” мікрорайоні нашого міста, трьохкімнатна квартира здавалася мамі “хоромами”,- мені так здається.

    В майже цей самий час, у цей же багатоповерховий будинок, поселяється сім’я мого батька.
    Яким за вислугу років, знову ж таки на мою думку, дали квартиру в новобудові.

    І ось за збігом обставин, мої майбутні мама з татом, потрапляють у один клас.

    Чесно кажучи, я за своє свідоме життя, усього декілька разів чула від мами історію їхнього кохання з татом, але мені цього було достатньо, щоб зробити для себе деякі висновки.

    Це не було кохання з “першого погляду”, як це описується у багатьох писемних творах та романтичних фільмах.
    Так, їм, як і іншим знадобився час, для того щоб дізнатися один одного краще, щоб знайти спільні інтереси.
    Але в них це вийшло.

    І ось, вони закінчують школу, розходяться по різним вищим навчальним закладам, але продовжують бути разом.
    Судячи по розповідям мами, батько був ще тим крсунчиком у шкільні роки.
    Скажу більше, він таким лишився і посьогоднішній день:)

    Моя мама навчалася на кухаря, а батько …
    (Чесно кажучи, я й не пам’ятаю, чи то на механіка, чи то на слюсара.
    Ахах, ось така уважна до деталей, виросла донька у своїх батьків)

    Але я чудово пам’ятаю з розповідей мами, що в неї червоний диплом кухаря четвертого ступеня.
    Вона не зраджувала собі у бажанні бути відміннецею у всьому.

    У батька взагалі два дипломи, про завершену вищу освіту.
    Але ще до мого мого народження, він обрав свій шлях у житті ( по якому рухається й досі, хоча пройшло вже напевно більше ніж 24 роки. З урахуванням того, що мені в цьому році буде 23).

     

    0 Коментарів