Жаль

Пітер: Вибач, але ти мені не потрібен, як тоді, зараз і в майбутньому… синку

Голд зник у скриньку, а Пітер усміхнувся і повернувся до Генрі.

Генрі: Що мені робити?

Пітер: Нічого особливого… Генрі, ти готовий?

Пітер: Ти маєш дістати серце і віддати його мені

Генрі: Але я не маг

Пітер: Я допоможу

Генрі: Чекай, а що зі мною?

Пітер: … Ти залишишся тут назавжди

Генрі простягнув руку. Пітер провів своєю рукою над рукою Генрі і рука на мить засяяла. Генрі на хвилину задумався, але дістав своє серце

Емма: Генрі, стій!

Реджіна: Генрі, Пітер бреше тобі!

Ніл: Він хоче врятувати себе!

Генрі: Тату?!

Пітер: Не слухай їх, Генрі. Це вони брешуть! Вони знають, що ти залишишся тут назавжди!

Емма: Генрі, ми любимо тебе і ми знаємо правду

Генрі: Мама?

Пітер: Вони думають лише про себе

Реджіна: Генрі, ми віримо, що ти зробиш правильний вибір

Генрі: Маєте рацію, я зроблю

Пітер: Генрі, час закінчується

Генрі віддав серце Пітеру, буквально засунув серце до нього. Від Пітера пішла сильна зелена аура. Пітер посміхнувся, злетів

Пітер: Тепер Пітер Пен не переможний!

І Пітер відлетів. Усі підбігли до тіла Генрі, що лежало на холодному камені

Русалка: Пані, що це?

Амбер: Пітер отримав бажане

Русалка: Генрі віддав серце?

Русалка 2: А що тоді з Генрі?

Амбер: Він помер

Русалка 2: А чи його можна врятувати?

Амбер: Якщо повернути йому серце

Русалка 2: Пані, ви ж не залишите так?

Русалка: Ти забула? Пані не може … не любить залазити у справи Пітер Пена

Амбер: Досить! Голова від вас болить

І Амбер зникла

~Тим часом у джунглях~
Реджина, Емма та Білосніжка намагалися знайти Пітер Пена, поки чоловіки наглядали за Генрі на кораблі. Як раптом вони побачили скриньку

Реджина: Це явно належить Пітеру

Емма: Читай…
Дерево, що було позаду дівчат охопило їх своїми ліанами

Емма: ТИ! Поверни серце!

Пітер: Боже, не дасте мені спокою. Нечемно… Хоча чому я дивуюся? Ви ж

Білосніжка: Тобі не зрозуміти, у тебе ж немає дітей

Пітер: Чому це? У мене є син і він завжди поруч зі мною Пітер взяв скриньку і покрутив у руками

Регіна: Румпельштильцхен твій син?

Петро: Так

Білосніжка: Але йому за 200, а тобі…?!

Пітер: Я старший ніж виглядаю. Подивіться на себе, ви мама та дочка, але зовні одного віку

Емма: Коли виберуся, переріжу тобі горло

Пітер: На вашу думку, цього не буде. Це особливе дерево… Тут я відмовився від сина. Це дерево харчується жалем і чим їх більше, тим швидше ви помрете

Емма: Я шкодую, що не вбила тоді тебе!

Пітер: Ні, у тебе інші жалі, пов’язані з Генрі

Білосніжка: Не чіпай її

Пітер: Ти маєш рацію, як з неї могла вийти хороша мама, коли мати покинула на 28 років

Реджина: Все сказав?
Ти маєш рацію, за моїми плечима багато смертей, тортур, але є одне але…