Епілог

Іно Масумі та Мамія Нацукі вийшли на вулицю. Була сонячна та жовта осінь. На вулицях Вроцлаву було спокійно та тепло. Вони свій вибір тоді зупинили саме на Польщі, бо Масумі здалося, що в таких країнах Ґаджа точно їх шукати не буде. Ба більше, через місяць після їхнього приїзду до Польщі, Нацукі написала статтю, в котрій описала усі жахи, котрий з нею робив продюсер Отака Ґаджа. А в якось доказів, Масумі надав свої матеріали. Громадськість шалено відреагувала на цю статтю. Проти Ґаджі було відкрито справжню кримінальну справу по факту педофілії та вбивства. Хоч він й намагався вийти сухим із води, але детективи та поліція швидко викрили усі ці злочини. А також вони вияснити, що Отака-сан ще таємно наживався на своїх артистах та погано до них відносився. Тому йому приписали ще одну статтю. Вирок був справедливим – довічне ув’язнення. Разом з ним вироки отримали також його охоронці та помічники. Штрафи отримали ті, хто знали про його діяльність, але замовчували злочини. Його агентство перейшло зовсім іншій людині, а всі активи були заморожені. Частину батьківського майна Нацукі отримала за допомогою знайомих Масумі та залишила собі, а частину – віддала на благодійність. Пройшло 2 роки. За цей час Масумі повністю опанував польську мову та продовжив працювати детективом, а Нацукі, поки що не ідеально знає мову, тому сидить вдома, прибирає, готує та ходить на мовні курси. Було вирішено, що лише після закінчення курсів вона піде навчатися або ж працювати. Життя склалося в них досить таки спокійно та файно. Вони живуть разом в невеличкій квартирі та окраїні Вроцлава. Масумі, як і в Японії, часто посміхається від милоти та турботи Нацукі. Та, в свою чергу, готує йому смачні страви та завжди намагається підняти йому настрій.
Масумі спостерігав як Нацукі ходила по бордюрам, а він обережно тримав її за руку. Як сонячні промені світла їй в обличчя, від чого здавалося що вона сама і є сонечком. Дівчина могла коментувати усе поспіль і без зупинки. Страху та тривоги більше немає. Адже в руках Масумі вона відчувала себе захищеною, а нова країна взагалі прийшла їй до вподоби.
Коли вони дійшли до парку, то одразу ж сіли на вільну лавочку під деревом.
– Chcesz lody?* – з посмішкою запитав Масумі.
– Tak. Truskawka, proszę*, – відповіла вона, теж посміхнувшись.
Іно піднявся та підійшов до жінки, котра продавала морозиво. Заплативши за обидва морозива, він повернувся до Нацукі.
– Як і хотіла – полуничне, – мовив він протягуючи їй морозиво.
– Дякую, Масумі-сан, – кивнула вона та взяла десерт.
– Стільки років пройшло, а ти все ще мене так називаєш, – трохи засміявся Масумі.
– Мені так подобається, – відповіла вона, обійнявши його за плече, – i nie podoba ci się to?*
Вона піднесла морозиво до його обличчя та доторкнулася їм до його носа, широко посміхнувшись. Масумі тихо засміявся на це. “Схоже, що вона назавжди залишиться великою дитиною…” – подумав він.
– Мені подобається, – відповів Іно, – просто буду звикати.
– От і добре, – вона поцілувала його в ніс, тим самим – злизавши залишки ніжного морозива.
Вона поклала свою голову на його плече та тихо посміхалася.
– Тобі дуже важко на курсах? – поцікавився він.
– Так собі, – відповіла дівчина, – пані Агнешка добре розповідає, просто інколи матеріал попадається важкий.
– Я розумію, – Масумі тихо погладив її по голові, – але все вийде…обов’язково.
Нацукі посміхнулася та мрійливо продовжила:
– Може влітку відкриємо нову для себе країну?
– Яку ж?
– Ну…якусь, котра поруч з Польщею.
– Ну поруч тут є Литва, Словаччина, Німеччина та Україна…
– Ну в Німеччину я не хочу…а що стосовно України?
– Наскільки я знаю там смачна їжа, гори та багато різноманітних місць.
– Можливо навіть взимку поїдемо в гори, – вона піднялася й сіла на його коліна, – будемо сноубордингом займатися.
Масумі на це трохи реготнув.
Якщо бюджет дозволить…але якщо дозволить, то я пошукаю якусь інформацію в якому місті найкращі гори для цього.
Домовилися, – підморгнула Нацукі.
Нацукі із зацікавленістю почала роздивлятися парк. Побачивши фонтан, вона миттю злізла зі свого хлопця та побігла до нього.
Nie jestem na długo!* – вигукнула вона та підбігши до фонтану, сіла на його край звісивши ноги до води.
Масумі з посмішкою спостерігав за цим. Проте краєм ока помітив якусь компанію. Вона була далеко, але Іно мав гарний зір тому міг розгледіти компанію із 4 чоловік – 3 хлопця та одна дівчина. Вони йшли про щось розмовляли. Коли вони підійшли трохи ближче, то у Масумі душа впала до п’ят, а морозиво впало на асфальт. Очі його наповнилися водночас жахом та подивом.
– Не може бути…як?

Переклад:
Chcesz lody? – хочеш морозива?
Tak. Truskawka, proszę – так, полуничне будь ласка
i nie podoba ci się to? – а тобі це не подобається?
Nie jestem na długo! – я не надовго!