Ендрю

Аарон розмовляє з Ендрю. Цього замало, але поки що достатньо. 

 

Була п’ятниця, коли Аарон вирішив спробувати поговорити з Ендрю. Два дні після сварки, два дні після невдалих слів й безрозсудних кулаків.

 

У п’ятницю в Аарона була тільки одна лекція рано вранці, а у Ендрю — дві, до того ж друга закінчилася одразу після опівдня. Тому він вирішив зустрітись з ним після занять, що було не найкращою ідеєю, але це було публічно. Ендрю буде менш схильний робити шоу, и його брат зможе легко піти, якщо вирішить, що не готовий до розмови.

 

Студенти швидко виходили з класу, вони поспішали у своїх справах. Ендрю у своєму чорному одязі і з яскравим волоссям, спокійний і врівноважений серед цього хаосу, попрямував до сходів, перш ніж побачив Аарона, що притулився до дальньої стіни.

 

Брови Ендрю трохи смикнулися.

 

Аарон відштовхнувся від стіни та підійшов до брата.

 

— Хіба ти не маєш бути з черлідеркою? — спитав він, усе ще рухаючись до сходів наприкінці коридору і не звертаючи на нього уваги.

 

Аарон проігнорував його слова.

 

— Ми можемо поговорити?

 

— Ми розмовляємо, — закінчив Ендрю, не зважаючи на нього.

 

— Ендрю, — спробував Аарон, але його близнюк раптово зупинився, змусивши Аарона трохи спіткнутися, а потім простежив за тим, як Ендрю попрямував до Ніла, який чекав на нього сходами.

 

 

Його губа все ще була розсічена, але припухлість спала. Фіолетовий колір на його підборідді потьмянів і став сіро-жовтим. Аарон зустрівся з його очами, вони були яскравими.

 

Аарон не міг змусити себе відчувати вину за те, що вдарив його, і стримав смішок, коли нападник підійшов до них.

 

Два хлопці дивилися один на одного надто довго, перш ніж Ендрю передав свою сумку, а Ніл відвернувся від них і побіг вгору сходами, зникши з поля зору. Його очі розширилися, коли Ендрю знову повернувся до нього і показав жестом, щоб він ішов далі.

 

— Ми можемо піти у парк? — спитав Аарон і зморщився від того, наскільки жалісно і невпевнено він звучав. Ендрю протиснувся повз нього і вийшов з будівлі, змусивши Аарона слідувати за ним, поки вони дісталися єдиного спокійного місця в кампусі.

 

— Я хотів вибачитись за те, що сказав, — почав Аарон, коли вони знайшли вільну лаву і обидва посідали на неї.

 

 

Ендрю не звернув на нього уваги.

 

— Я хотів поговорити з тобою, а не просто сидіти і дивитися, як ти робиш вигляд, що не слухаєш мене, — надувся Аарон, гнів повільно наростав.

 

Ендрю тупо дивився на нього, потім опустив погляд на свої руки.

 

— І що, після всіх цих років, після того, як ми закінчимо універ, ти більше ніколи не розмовлятимеш зі мною? — Аарон натиснув, а Ендрю продовжував дивитися на свої нігті і лише знизав плечима. Він відчував злість у його погляді, коли він насупився. — Ти збираєшся кинути мене заради цього виродка так, як ти відмовився від нашої угоди заради нього? — Аарон насміхався, намагаючись викликати у брата хоч якусь реакцію.

 

Погляд Ендрю метнувся до нього.

 

— Я думав, ти хотів покінчити з цією угодою, — у його тоні прозирала нудьга.

 

Очі Аарона спалахнули.

 

— Ти вибрав його замість мене! Ти вважав за краще патологічного брехуна, з яким познайомився всього два роки тому, своєму рідному братові!

 

Він зробив паузу і почав чекати на реакцію Ендрю. Коли його зустріло лише мовчання, він продовжив.

 

— Чому він? Чому ти дозволяєш йому робити… — Аарон жестом вказав на засос, що з’явився на шиї брата. На його обличчі з’явився вираз огиди, — ці речі з тобою, ніби він володіє тобою чи ще якесь лайно!

 

Ендрю дивився на нього з таким гнівом, з такою прихованою і глибоко вкоріненою люттю, яку Аарон бачив лише одного разу за весь час знайомства з цією людиною, і все ж він залишився при своїй думці і не здригнувся.

 

— Я серйозно! Це страшенно огидно! Він утримував тебе, Ендрю, він був зверху, він залишив на тобі мітки. Як ти не бачиш, що він такий самий, як вони? — Аарон напружився.

 

Ендрю з такою силою стиснув передню частину толстовки Аарона, що кісточки пальців побіліли.

 

— Я скажу це тільки один раз, Аароне, тож, бляха, послухай. Він не просто робить зі мною щось. Я хочу цього, прошу про це. Не роби вигляду, що все інакше, ніж є насправді. Я не можу і не буду комусь належати. Це не та сама ситуація і не та сама людина, що була. Це ніколи не буде колишнім, так що не треба, в біса, ставитись до цього так, ніби так воно і є, — прошипів Ендрю крізь стиснуті зуби. Дихання Аарона стало важким. Ендрю різко відпустив його, штовхнувши від себе, а потім відвернувся і спробував відновити дихання.

 

Гнітюча тиша здавила Ааронові горло і змусила нутрощі видавати кульбіти. Ендрю нерухомо сидів поряд із ним. Хлопець чув подих брата, відчував його тепло, бо той усе ще був поруч. Це мало щось означати.

 

Ендрю дістав пачку цигарок і клацання запальнички пролунало разом з вітром, коли він запалив одну. Він підніс її до губ і прикурив. Аарон спостерігав, як кінець сигарети яскраво палає. Близнюк видихає, дим обмиває його обличчя і вогник цигарки тьмяніє. Ендрю опустив руку на коліно і дав їй догоріти.

 

Він повільно кліпнув.

 

— Що ти хочеш цим досягти? — Ендрю порушив мовчання, його тон був тьмяним і незацікавленим, зовсім не схожим на ту ворожість, яка була кілька хвилин тому.

 

Роздратування знову пронизало Аарона, і він видав розчарований звук, відвернувшись від хлопця, що сидів поруч, і провів рукою по волоссю.

 

— Я хочу… — почав він, боляче схопившись за волосся, але потім відпустив його, і руки впали на коліна.

 

Аарон повернувся обличчям до Ендрю, здивовано помітивши, що той уже дивиться на нього.

 

— Я хочу, щоб мене впустили. Я хочу бути твоїм братом, — видихнув Аарон, йому перехопило подих, очі горіли. —Я хочу захистити тебе, як ти думав, що захищаєш мене, я хочу зрозуміти, що відбувається, поки це ще не трапилося, я хочу, щоб ти перестав терпіти… Ендрю, якщо це схоже на нього, якщо це схоже на те, що ти… ти повинен сказати мені, — сказав він, перш ніж Ендрю зміг заговорити. Його брат насупився.

 

— Мені не потрібний твій захист, — промовив Ендрю, голос був грубий від гніву.

 

— Я знаю! — відповів Аарон, — але ти не можеш… я не можу дозволити собі зробити це знову!

 

— Ти не дозволяєш мені робити що-небудь, — це було все, що він сказав протягом кількох довгих миттєвостей, і Аарон спостерігав за ним, спостерігав, як сіпається його брова і темніють очі, поки Ендрю обмірковує, що далі сказати, дим в’ється біля його пов’язки.

 

 

— Я не просто дозволяю йому робити зі мною те, що він робить, — промовив хлопець жорстким тоном.

 

Ендрю глянув на Аарона.

 

— Він слухає… коли я говорю «ні», — видавив він, зберігаючи низький голос.

 

— І це все? — Аарон похмурнів, а Ендрю підвівся зі свого місця та повернувся, щоб піти. – Ні! Ні, це не… чорт! Ні, це не те, що я мав на увазі, Ендрю…

 

Його брат зробив паузу, трохи повернувши голову, показуючи, що він слухає.

 

Аарон глибоко зітхнув.

 

— Він сказав мені, що не торкається тебе… без твоєї згоди.

 

Це було не питання, але Ендрю відповів так, начебто це було саме воно.

 

— Він цього не робить.

 

— І ти не брешеш? — спитав Аарон, напружуючи плечі.

 

 

Ендрю трохи нахилив голову назад, роздратування стискало його плечі. Якби це був хтось інший, хтось крім Аарона, він би глибоко встромив ніж у його шкіру.

 

— Коли я тобі брехав, трясця твоїй матері, — прогарчав він, кидаючи слова через плече Ааронові.

 

Він відкрив рота, щоб відповісти, але, порившись у своїх спогадах, намагаючись згадати хоч один випадок, коли він брехав, Аарон виявив, що не має відповіді. Ендрю був чесним в тому, що вбив його матір, і ніколи не приховував цього від нього. Він ніколи не брехав, тільки таїв інформацію, уникав чогось, бо хотів, щоб Аарон сам у всьому розібрався. Там і тоді Ендрю розповів йому, впустив його в дім і відповів на всі запитання Аарона.

 

Ендрю знову зайняв місце поряд з ним і з цікавістю дивився на дерево вдалині.

 

— Точно, — сказав він.

 

— Я хочу довіряти тобі, — сказав Аарон не зовсім м’яко, але майже так. — Я намагаюся.

 

 

І Ендрю кивнув. Він глянув на нього, нахилив голову на знак визнання і знову кивнув головою.

 

Аарон відчув, як останній вузол у його животі ослаб, і хлопець глибоко зітхнув.

 

Вони сиділи в довгому мовчанні, яке не було незручним. Обидва прислухалися до звуків у парку, обидва спостерігали за людьми, що проходять повз них, вигадуючи для них незрозумілі історії, як вони робили, коли вперше зустрілися в школі і не знали, що сказати один одному.

 

— Він не цікавиться, — різко промовив Ендрю, і Аарон швидко повернувся до нього.

 

— Що?

 

— Ніл, — сказав Ендрю, ніби Аарон гальмо, — він не цікавиться.

 

Коли Аарон ніяк не показав, наче розуміє, що він має на увазі, Ендрю закотив очі і кинув сигарету, що стирчала між пальців, на землю.

 

— Це тільки я, — його голос став трохи глибшим, ніж кілька секунд тому, — ніколи не було нікого іншого.

 

Аарон все ще не розумів, і коли він відкрив рота, щоб продовжити розпитування, Ендрю перервав його.

 

— Я не пояснюватиму тобі різні сексуальності, Аарон, — сказав він нудним тоном, знову відводячи погляд від Аарона, наче втратив до нього інтерес.

 

Очі Аарона знайшли його черевики, брови насупилися.

 

— Який із них він? — спитав близнюк, дістаючи телефон з кишені.

 

Ендрю знову повернувся до нього, довго розглядаючи пристрій, перш ніж підвестися. Він повільно подивився в далечінь, перш ніж зустрітися поглядом зі своїм братом. Аарон підвів на нього очі.

 

— Демі.

 

Він кивнув і набрав це в телефоні, пробуючи слово язиком і кажучи собі, що не забуде подивитися його пізніше. Ендрю глянув на нього, очі звузилися, поміж ними промайнув дивний погляд, перш ніж він повністю відвернувся і залишив брата сидіти в парку.