Дізнайся про мене більше

На порозі кімнати з’явився Мінхо .

— Хан те що сказав Лікс права ?—тихо запитав він . Хан сидів та мовчав він навіть не підняв голову сльози капали йому на джинси утворюючи мокрі плями  . Тоді Мінхо вирішив підійти блище до Джисона який все ще непорушно сидів на підвіконні

— Джисоні ? — Сказав він , поклавши руки на підвіконня по обидві сторони від ніг Джисона

— навіщо — прошепотів собі під ніс Хан

— що ?

— навіщо ти прийшов Хо — Скарізь сльози говорив Джисон — чому не пішов додому після почутого, чому прийшов до мене ти ж тепер знаєш про мої почуття до тебе і я тобі став бриткий

— але це не так

— не бреши мені Лі Мінхо

— я не брешу і я нікуди не піду , адже— між ними повисла пауза , Мінхо набрав повітря в легені і нарешті сказав — я люблю тебе

— що ? —Піднявши голову запитав він

Мінхо

— я люблю тебе Хан Джисон , і хочу бути тільки з тобою

— я також лю… люблю тебе

Мінхо переклав свою руку з підвіконня на бедро хлопця , Хана дивлячись то на його карі глибокі очі то на пухкенькі губи .Леце Хо різко наблизилось до лиця Хана, між ними було декілька сантиметрів і тут їхні гули злилися в одне ціле затамувавши подих вони розуміли що це початок чогось великого , романтичного , прекрасного . Їхні губи доторкалися одне до одного язики перепліталися а серця билися в унісон . Закінчили вони свій поцілунок тільки тоді коли повітря обом стало невистпчатм . Відірвавшись один від одного Джисон поглянув Мінхо в очі

— Хо я так сильно люблю те..— він не встиг договорити через гучній звуки з сусідньої кімнати

— ідіот якого чорта ти виворяєш ах відпусти

Мінхо посміхнувся тримаючи Хана за руку

— Джисоні ти не уявляєш як я сильно люблю тебе

Джисон притягнув Мінхо до себе знову влившись в довгий та пристрасний поцілунок який здавалось тривав вічність . Коли вони відірвались один від одного , Джисон поглянув в наповнені любов’ю очі Мінхо

— Джисоні

— що ?

— чому ти боявся розказати мені про свої почуття

— я не знаю, боявся втратити та зіпсувати спілкування з тобою своїми почуттями

— а

Вони були один напроти одного і дивилися прямо в очі . А за стіною досі доносилися доволі пристрасні голоси та звуки

— ах Джині ти сьогодні на себе не схожий такий гарячий та грубий м мене це так заводить .

Але Ханові та  Мінхо було всеодно на них . Їм було добре разом , здавалося шо такого ідеольно моменту просто не можне існувати і вони от от вдвох зникнуть назавжди . Мінхо знову притягнув Джисоня для поцілунку , після нього Лі почав цілувати шию молодшого залишаючи засоси . А Хан повільно розщібав ґудзики на сорочці Мінхо . Старший також не відставав від нього та зняв з Джисона кофту. Коли торси обох хлопці були оголені , Сон ніжно провів по торсу Хо рукаю .Рука молодшого опускалася все нижче та нижче і невдовзі дійшла до штанів. Їхні тіла збуджелися , Мінхо різко відскочив від Хана

— ну що ж пізно вже пора спати

Сказав він почухавши шию та відвівши погляд від Хана .

Можливо вони і продовжили б але якось ще не були до цього готові

— ага — почервогівши сказав Джисон взявши кофтину в руки

Вони переоднягулися та лягли під ковдру , хоча вони вже спали разом не перший раз а аж цілий другий але чомусь цього разу це було по-особливому дивно та дуже незвично .

Вони лежали та обіймалися , іноді про шось говорили але частіше у кімнаті стояла повна тиша яку деколи порушували стони які ще довго доносилися з сусідньої кімнати

— дивний ти Лі Мінхо, чому просто не пішов почувши про мої почуття

— тому що я люблю тебе

— та я вже знаю — Джисон посміхнувся та вперся головою в груди Мінхо

 

Нарешті настав ранок

Мінхо прокинувся обіймаючи все ще сплячого Джисона . Він поцілував хлопця в потилицю , після того піднявся з ліжка та пішов на кухню де вже сидів Хьонджин без футболки

— доброго ранку

Сказав він протираючи очі рукою

— доброго ранку ну що там

— що там ? — незрозумівши натяку перепитав Лі

— як там Джисон , говорив який ж Фелікс шматок лайна

— на здивування ні він по плакав я його заспокоїв і ми заснули

— просто заспокоїв і ви заснули ?

— ну так а що ще потрібно було зробити , переспати з ним ?

— ну так

— ні , я так не можу йому було морально погано і це була б не най краща підтримка від людини яку він любить

—зрозуміло — Сказав він закотивши  очі

— що ?

— та нічого . Ну ви хоча б поцілувались ?

— ну …

Ніяково сказав він почервонівше

— ну це вже прогрес

Поки вони говорили у сусідній кімнаті прокинувся Джисон .

— м господи я так добре виспався — Сказав він потягнувшись . Хан оглянув кімнату , перевівши свій погляд на підвіконня він різко згадав вчорашній вечір і ті поцілунки з Мінхо та його прекрасні ніжні губи

— значить то був не сон — Сказав пошепки він торкаючись рукою до своїх губів

— але чому він пішов ?  Вчора сказав що любить мене а сьогодні просто зник . Чи були це справді його почуття чи вплив алкоголю на нього?

Нарешті Джисон  піднявся з ліжка після довгих роздумів . Він одягнувся та пішов на кухню де сиділи Хьонджин та Мінхо

—доброго ранку —Сказав Хьонджин дивлячись то на Мінхо то на Джисон . Хлопець уважно розглядав шию Хана яка була деінде покрита червоненькими плямами

—що ?чому ти так дивишся ?— Сказали вони в один голос . А після тного поглянули один на одного та почервоніли

— о боже ви такі мила

Почулося позаду Джисона . Хлопець відскочив схопившись за серце

— господи чого ви мене всі так лякаєте в мене так серце може стати раніше часу

— вибач . М Джині чому так холодно —Сказав він підійшовши до Хьонджина лише в одній футболці . Хьонджин обійняв Фелікса та запитав

— тепер тепло ?

— ага

— господи — сказав Мінхо сьорбаючи каву

— доречі а чому ми в коледж не збираємось? — запитав Джисон

— то ж Чан хьон сказав що сьогодні пар не буде бо в них дах прорвало

— а ну тоді зрозуміло — Сказав Джисон — ну добре я напевно піду додому — одягаючи кофту промовив Хан

—вже ?— запитав Фікс

— ну так . А є причини не йти

— ну так он сидить твоя причина —Сказав Джині вказавши пальцем на Мінхо .

— ти що ідіот , про що ти говориш . Я не такий — сердито гаркнув Мінхо

Хан отразуж почервонів і вдаривши Джині по плечу пішов одягатися . Швидко одягнувшись він нічого не сказав та вийшов з квартири . Хлопець знав чому так різко пішов ці слова здалися йому настільки жахливими що він був готовий виблювати усі свої органи . Він йшов під дощем витираючи сльози і думав що всі вони однакові що Мінхо що його колишній хлопець, якого він ненавидів усім своїм життям  . Як тут позаду нього почувся голос Мінхо

— Джисоні зачекай — Прокричав він у слід хлопцю . Джисон обернувся поглянувши на нього— чому ти так просто пішов нічого не сказавши —Говорив він взявши Хана за плечі . Мінхо поглянув в його заклакіні очі — чому ти плечеш ? Що сталося ?

— я….я не знаю

Сказав він обійнявши Мінхо та ще дужче заплакав . Мінхо був у шоці він не очікував такої реакції

— тихо Джисоні я з тобою ти можеш мені розповісти все що тебе турбує

Мінхо обіймав Джисона гладивши його по голові

— я….я справді такий жалюгідний ? І усі твої вчорашні слава були сказані з жалістю

— чому ти так думаєш

— я не знаю ти просто кудись пішов зранку і я подумав що ти це все сказав на п’яну голову або через жалість до мене .

—боже Джисоні я б ніколи такого не сказав просто так , я справді тебе люблю і я це говорю не через те що мені просто тебе шкода — з легкою посмішкою сказав Лі витираючи великими пальцями сльози з щік коханого

— правда ? —Сказав він трішки відтулившись від Хо

— так !—Мінхо поцілував Джисона в потилиць та притиснув  блище до себе. Вони стояли так довго , доки Джисон не заспокоївся та відтулився від Мінхо

— я також люблю тебе Мінхо

Сказав він дивлячись в очі старшого . Мінхо поклав свою руки на обличчя Джисона

—Джисон ?—Хтось окликнув хлопця позаду .