Дівчина — Продовження

Дана робота є перекладом іншомовного твору, здійсненим за наявності дозволу від автора. Оригінал.

Події даного твору відбуваються у всесвіті короткометрівки(?) Legend of Avatar Country: A Metal Odyssey.

“Що б сказала твоя дівчина, якби знала, що ти зараз робиш?”

Вони були в помешканні Генріка, котре так щедро надав Король. Скромне всередині, проте хороша заміна тому місцю, де вони жили так довго до того. Тут тепло й чисто, а також було ліжко. Простирадла були м’якими й теплими, такими ж як Генрікові стегна, що стискались довкола його власних, майже такими ж теплими, як Генрік на його члені.

Поставлене так давно запитання відлунювало до нього достатньо голосно, аби бути розчутим крізь переривчате дихання і плескання шкіри до шкіри, і Тім розплющив очі, щоб побачити, як Генрік всміхається йому крізь стогони. В його очах не було ані засудження, ні звинувачення. В них читалось розуміння… І ще щось, про що Тім не хотів думати. Це було дурне бажання саме по собі; усе, що він робив, це лишень думав про Генріка.

Багато чого він не міг сказати Генрікові. Не міг розповісти, як його розриває зсередини, як стискається його серце. Не міг сказати, що уявляє його, цілуючи її. Не міг сказати, що хоче щоночі засинати коло нього і щоранку прокидатися з ним, що хоче залишитись тут назавжди, споглядаючи цю посмішку і ці очі, слухаючи стогони, що злітають з цих милих вуст. Він не міг сказати йому, що думав про нього, щодня, щомиті, без кінця. Він хотів поцілувати його, але не міг цього сказати.

Тім просто приклав долоню йому до рота й продовжив трахати його ще дужче. Приглушеного скрику, який він почув у відповідь, коли Генрік кінчив, було вдосталь, аби притлумити почуття провини.