Дівчина електрострум

Дівчина електрострум 

В цьому світі деякі люди можуть битися струмом. 

Була вечірка, Юлія організувала її у себе вдома. Вона запросила багатьох, вона завжди писала всім і спілкувалася з усіма. Джесіка прийшла на цю вечірку заради Юлії, вона багатьох не знала, в основному була весь час поруч з Юлією. Вони розмовляли, пили, навіть, танцювали інколи разом. Тут Джесіка, втомившись, відійшла до столу, але доторкнувшись до нього зрозуміла, що обпалила стіл. Вона в паніці, побігла до сумки. Почала шукати в сумці рукавички і ліки. Рувачки вона знайшла, отже, тепер могла безпечно чіпати все, але ліки не знайшла. Вона почала нервуватися і вирішила, щоб це ніхто не помітив утікти у туалет. Джесіка полоскала руки, від цього її пробивало струмом, вона насолоджувалася цим. Юлія, довго постоявши біля дверей, накінець постукала у них і запитала. 

— Джесіка, ти як? Все добре? 

Джесіка озирнулася і втомленим, тремтячим голосом відповіла. 

— Тттак, все добре, зараз виходжу. 

Юлія почула в голосі неладне і дочекалася її, поки та вийшла, вона її погладила по голівці, її трохи вдарило струмом і вона зрозуміла, що сталося посміхнулася. 

— Не чіпай мене! Я б’юся струмом! 

Перелякано прокричала дівчина. Юлія її обійняла і міцно притиснула до себе. 

— Все добре, котику мій. Не нервуйся. Вип’єш ліки і тобі стане краще. 

— Я їх не брала! 

Юлія гладила її спину і притискала до себе, її пробивало струмом, але він їй подобався. 

— Хм, пішли зі мною глянемо чи у мене в аптечці є. 

— Але ж у тебе ніхто з сім’ї не б’ється струмом. 

— Я купляла для вечірки, здається, окремо на всякий випадок. 

Юлія переривала ящик. 

— Оооо, знайшла. 

Вона дістала, прочитала інструкцію, і простягнула дівчині дві таблетки. 

— Випивай. 

Джесіка випила. 

— Дай всю упаковку. 

— Навіщо? 

— Хочу випити всі. 

— Ні, послухай так буде гірше. Хочеш відведу тебе в ліжечко поспиш? 

— Але мама буде лаятися, якщо я не прийду додому вчасно. 

— Все добре, не бійся я їй зателефоную і домовлюся. Тобі треба відпочити.  

Джесіка стомлено кивнула, Юлія її завела в кімнату, що була найдалі від усіх. Вона розстелила ліжко. 

— Лягай, котику. 

Джесіка посміхнулася і лягла. 

— В тебе ж весь одяг ізолюючий? 

— Таааак, не хвилюйся, проблема тільки в доторках і в моїй втомі. 

Юлія зітхнула і сіла поруч. 

— Це не проблеми. Засинай, а я принесу тобі твою сумку і наберу твою маму. 

Юлія вийшла до всіх на вечірку, деякі попрошалися з нею і пішли додому. Декілька людей лишилися у неї вдома. Вона передзвонила матері Джесіки сказала, що дівчина просто втомлена і тому ночує у неї. На дворі була темна, холодна ніч. Юлія тихо постукала у кімнату і зайшла до Джесіки, та лежала і дивилася в стінку, тремтячи. Юлія лягла поруч і обійняла ззаду. 

— Сонечко, ти як? 

— Краще… 

Тихо відповіла Джесіка. Юлія перебирала її волосся і ніжно раптом поцілувала в шию. Джесіка повернулася і здивовано глянула. 

— Тобі не подобається?

— Ні, ні ти що, мені від цього так приємно і гаряче. 

Дівчина заплющила очі притиснулася в обійми і заснула.