Дядечко

Вона завжди називала його “дядечком”, хоч навіть не знала, чи були вони дійсно родичами, та й не питала ніколи. Чарівник обіцяв навчити її усьому що знає, якщо вона згодиться бути для нього кимось на кшталт помічниці. Здебільшого їй доводилося записувати за ним усі додумки в експедиціях та ідеї для експериментів.

“Дядечко” Сервіус став безсмертним чарівником уже в дуже похилому віці (принаймні, ніхто з його оточення не бачив його молодим), постійно жалівся на хворий поперек і тому подібне перед тим як дівчинці доводилося відносити ще якісь важкі книги на свої місця.

А ще він хоч і був вченим, ненавидів жертвувати своїм комфортом та був готовий зробити все можливе, щоб навіть експедиції в засніжені гори та пустелі були для нього не менш комфортними, ніж прогулянка у дворі. Під час таких подорожей він представляв дівчинку як свою племінницю.

Довге життя дозволило йому вивчити набагато більше, ніж могла більшість людей, тому він міг навчити дівчинку чому завгодно, як вона щиро вважала, коли про нього розповідала мати.

Але час йшов, а навчання постійно відкладалося. Могло скластися враження, що він уникає занять, але Аліса зрозуміла, що він забуває неймовірно багато речей: від дрібниць на кшталт покладеного пера до того, коли він востяннє спав. Єдине, що вона змогла дійсно вивчити, була магія зцілення.

— Цілителькою ти наврядчи будеш, — промовив старий, коли вона закінчила влаштований ним “іспит”. — Але якщо будеш в небезпеці… або собі допоможеш, або іншим.

— Чому, дядечку? — щось у тоні чарівника її тоді злякало навіть більше вигляду рани, яку їй довелося виліковувати.

— Вважай це передчуттям. З тебе може вийти хто завгодно інша, — щось сумне прозвучало у його відповіді.

***

Дев’ять років. Він не казав ні про те, що за “передчуття”, ні хто з неї вийде, і з часом ніби набагато глибше “розчинявся” у дослідженнях та експериментах. Мало не кожне заклинання доводилося з нього витягувати тижнями, щоб нічого не зламати в процесі.

Одного ранку, він відвів її у “потаємну” кімнату лабораторії, куди завжди затягував усі потенційно або просто небезпечні речі, які знаходив або винаходив. Там він їй поясним, що вона чаклунка Джерела, і що знав це з тих пір як вперше побачив і забрав вчитися.

Тоді Аліса вперше сильно на нього розізлилась. Він забув навіть про щось настільки важливе! Але лаятися з ним не стала, це просто не мало сенсу. За останній рік він навчив її контролювати магію і слабо, але розуміти, чи є смертні поряд такими самими чародіями.