Думки мисливця

Мисливець я і ліс моє життя
Я свій у цій голодній вовчій зграї
Убити треба? Що ж готовий я
Один удар і вже її немає

Ти згодна вмерти, в чім твоя вина?
– Не знаю, зла нікому не хотіла
Обман і поплатився я сповна
Зла Королева серце захопила

Її вуста чаруючий тюльпан
І лик як той вечірній місяць сяє
Цей погляд як п’янкий тонкий дурман
Але вона лиш помстою палає

Немає в мене жодних почуттів
Життя чужою темрявою вкрилось
Їй більше я перечити не смів
А серце  у тій шафі все ще билось

Я в’язень і палац моя тюрма
від чар  одна лиш Емма нас врятує
Убивця,  та давно уже не я
Реджина, моїм серцем що керує

Настане час, поглине всіх пітьма
Спаситель – в ній тепер наша надія
Реджина, ти поплатишся сповна
А твоя смерть – це заповітна мрія