Думки

Привіт, Міш.

Я вже давно хотіла сказати, що ще з четвертого класу, коли ми тільки почали спілкуватися, ти почав мені… Подобатись. Всі ці роки я почувалася жахливо, адже ти взагалі мене не помічав… Моє палке кохання росло з кожним днем, ти цього навіть уявити не можеш. Весь час ти був в моїх думках, я так мріяла хочаб на хвильку з тобою поговорити про те… Про що говорять справжні друзі… Але ти ніколи мене не помічав. Багато хто тобою цікавиться, в тебе безліч шанувальниць, подруг. А я… Хто я для тебе? Ніхто. І навіщо ж мені жити в такому смутку, коли мій коханий вже напевне й дівчину має… Що ж мені тепер робити? Як без тебе? Ти завжди був в моїй голові… Як тебе прибрати з думок? Боже… Ці думки переслідують мене кожну секунду. Господи. Я не можу цього витримати, я просто втрачаю самоконтроль… Голоси в моїй голові кажуть мені зробити це… АЛЕ Я НЕ МОЖУ. Ти моя єдина причина жити, як вони можуть таке говорити? ЗА ЩО. Я нізащо такого не зроблю, ні за яке щастя, ні за які гроші. ТІЛЬКИ Б ТИ БУВ ЖИВИМ

ГОСПОДИ, ДОПОМОЖИ МЕНІ, ВОНИ КАЖУТЬ ЦЕ ЗРОБИТИ, АЛЕ ЯК Я МОЖУ ТАКЕ СКОЇТИ? ВІН ЄДИНИЙ, ХТО ЗМУШУВАВ МЕНЕ РАДІТИ ВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС! НАВІЩО ВИ МЕНІ ЦЕ КАЖЕТЕ??

Я НЕ БУДУ ЦЬОГО РОБИТИ

……..

Що?……

Що я накоїла…….?

Міша?