Дружини Ісуса Христа

Правидність.
Чистота.
Цнотливість до кінця життя.
Кохання до чоловіка заборонене,
Лише до Ісуса Христа.
Вірні, жінки
Закохані в сина Божого.
Служать йому,
Омивають молитвами.
Душаться від запаху кадила
Мають бути непорочними, як Діва Марія.
Молитися зранку, вдень, ввечері і вночі
Просячи для світу помочі.
Закриваючи тіло габітом, а волосся апостольником від людських лукавих очей,
Незалежні від матеріальних речей,
Духовна їжа солодша за мед.

Дві коханки, вдень віддають чин Богу,
А вночі “зраджують” Ісусу.
Монашський одяг лежав на холодній підлозі.
Розстріпане волосся,
Синці від бурних поцілунків
“Зрадниці”, які цієї ночі забули про існування Господа.
Язиком ласкаючи червоні соски,
Які вже затверділи.
Ніч перед недільним богослужіння,
Немов малюючи руками на тілі візерунки,
Коханки задихалися в пориві поцілунків.
Зав’язані, очі чорною стрічкою,
Зробили відчуття гострішими,
Тіло тряслося від задоволення.
Оргазм за оргазмом,
Язиком легенько проводячи вниз,
Торкаючись малих губ,
Розводив їх і піднімався вверх, а потім знову вниз.
Зашурані ковдри пам’ятали усе,
Що робили монашки за ніч.

Старша з черниць, зайшла до кімнати
Побачивши зрадниць,
Кричала “Розпусні, шльондри!”;”Курви, хвойди!”
Взяла за волосся одну із коханок,
Тягля до головної зали.
Дівчина ще не вспіла вдяхнутись,
Як її вже тягли затхлими коридорами.
Зв’язали руки і ноги,
Били палицями по спині батогами,
Більше ста раз,
А її кохану притягли, щоб бачила
Як, бідна дівчина від болю ридала.
Старша сестра взяла смолоскип,
Підтягля до волосся “зрадниці”
І сказала”Гори, клята лярво, гори”
Волоння,
Крики до Господа “Прости”.
Убили дівча через кохання…
Вогнем, забрали й душу.
В монастирі потім чулися страшні,
Верески, такі неначе заживо горіла людина,
Згодом старша черниця,
Не прокинулася,
Задушили, вночі перед неділею.

Про кохану монахині, що згоріла вже ніколи не буде чути.
Після пережитого болю,
Вона збожеволіла.
Викинулася з вікна монастиря.
В місці де проживали “дружини Христа”
Ширилися хвороби,
Помирали страшними смертями.
Ніхто більше не й не чув,
Не приходив до тями.