Другий рік: Реґулус Блек

Metal Guru, could it be?

You’re gonna bring my baby to me

She’ll be wild, y’know a rock n roll child…

Ремус стиснув ручки валізи до побілілих кісточок, його шлунок виробляв схвильовані сальто, поки він спостерігав за метушливим натовпом. Цього разу Наглядачка дозволила йому пробігти через бар’єр, хоча в останню секунду налякано відвела погляд. Тепер вона була далеко позаду, на маґлівській стороні вокзалу, і йому не доведеться її бачити наступні десять місяців.

Напередодні йому наснився жахливий кошмар: вони прибудуть на Кінґс-Крос, і він не зможе потрапити на платформу дев’ять і три чверті – все виявилося несправжнім: магія, чарівні палички, чарівники, його друзі. Але Ремус спробував відкинути ці думки, шукаючи в юрбі знайомі обличчя.

̶  Вони дозволили тобі повернутися? – знайомий холодний голос перервав його пошуки. – Стандарти, очевидно, дуже знизилися.

Ремус відчув, як кожен його м’яз напружився. Чому першою людиною, яку він зустріне після літа, має бути Снейп?!

̶  Загубися, Слинявусе,  ̶  огризнувся він і повернувся до слизеринця з найхолоднішим поглядом, на який був здатен.

̶  Фу, що це за запах? – протягнув Снейп, зморщивши свій довжелезний ніс. Ремус почервонів: від нього смерділо антисептиком, він знав це. Наглядачка була особливо щедра сьогодні вранці.

̶  Я сказав загубись! – гаркнув він, зціпивши зуби і стиснувши кулаки.

Северус злегка відсахнувся. Ремус знав, як він виглядає, провівши два місяці без магії, оточений дорослими і жорстокими хлопцями, він був натягнутий як струна, готовий накинутися з кулаками через найменшу провокацію.

̶  Гей, лисий! – пронісся крізь натовп ще один знайомий голос. Хлопець в окулярах і з чорним неслухняним волоссям, що стирчало в усі сторони, по пояс висунувся з вікна вагону і шалено махав Ремусу.

Ремус усміхнувся, забувши, що намагається налякати Снейпа, і помахав у відповідь. Потім зніяковіло почесав голову. За той час, що він провів у Гоґвортсі, його волосся відросло, але Наглядачка поголила його, щойно він перетнув поріг Святого Едмунда, і тепер він знову виглядав, як бандит.

Кинувши зневажливий погляд на Снейпа, Ремус схопив свою влізу і поспішив до купе, де на нього вже чекали друзі.

̶  Люпине! – Пітер радісно підскочив. Він зніяковів, коли опинився на ногах. Вони точно не збиралися обійматися, як дівчатка, а рукостискання, очевидно, було недоречним. Натомість Петіґру незграбно поплескав його по плечу, і Ремус зробив те саме у відповідь.

̶  Здоров, хлопці,  ̶  Ремус усміхнувся до болю в щоках. – Як ся маєте?

̶  Це ми маємо в тебе спитати! – засміявся Джеймс, пхнувши його в плече. – Жодної сови за все літо!

Ремус крадькома глянув на Сіріуса. Отже, він не розказав про його лист.

̶  Ви знаєте, влітку я практично маґл,  ̶  відповів він. – Навіть не міг зробити домашку: вони відібрали мою валізу.

Це не зовсім було правдою – Ремус сам попросив Наглядачку забрати його речі, щоб до них не дісталися інші хлопці. Він так чи інакше не міг зробити домашку, тож навіщо йому речі? З кутка почулося зітхання огиди. Ремус нахмурився і перевів погляд.

Біля Сіріуса сидів молодший хлопчик, з такими ж глибокими синіми очима і довгим темним волоссям; ті самі ідеальні риси Блеків – пухкі губи та вилиці, якими можна порізатися.

̶  Це Реґ,  ̶  невимушено кивнув Сіріус. – Привітайся, Реґґі.

̶  Мене звуть Реґулус,  ̶  роздратовано відповів хлопець високим аристократичним голосом.

̶  Мій любий братець,  ̶  Сіріус підняв брову, подивившись на трьох мародерів.

̶  Привіт, Реґулусе,  ̶  усміхнувся Джеймс і привітно простягнув руку. – Я Джеймс.

̶  Поттер,  ̶  Реґулус подивився на його руку, наче вона була брудна.

Сіріус дав йому потиличника.

̶  Досить бути малим засранцем,  ̶  гаркнув він. – Це мої друзі.

̶  Я не хотів тут сидіти,  ̶  відповів він. – Ти мене змусив.

̶  О, ну добре, провалюй тоді! Не знаю, навіщо я взагалі намагався.

Реґулус підвівся з кам’яним обличчям і вийшов з купе, грюкнувши за собою дверима.

̶  Овва! В нього справді є ця принадність родини Блек,  ̶  посміхнувся Джеймс. Сіріус розпачливо похитав головою, закинув ноги на сидіння навпроти і сперся ліктем на вікно. Пролунав довгий гудок, і потяг рушив.

̶  Не знаю, на що я розраховував,  ̶  пробурмотів Сіріус. – Вони промили йому мозок. Я його дратую. Не варто було їхати на все літо.

̶  Думаєш, він буде на Слизерині? – співчутливо поцікавився Джеймс.

̶  Напевно,  ̶  прогарчав Сіріус. – Він знає, що в такому випадку я не буду з ним спілкуватися. Краще все Гафелпаф.

Ремус подумав, що це трохи занадто жорстоко. Звісно, він не любив Снейпа та Мульсибера, і так, вони декілька разів розігрували слизеринців, але Ремус ніколи не ненавидив їх так сильно, як Сіріус. Не відречеться ж він від власного брата через невеликі відмінності їх форми? Єдине, що Ремусу не подобалося у слизеринцях – їх зарозумілість, але Сіріус, Джеймс і Пітер теж були зарозумілими, хоча й не усвідомлювали це.

Ці думки залишили його, коли потяг, набираючи швидкість, покинув Лондон, і Ремус нарешті розслабився й усвідомив, що він справді повертається до Гоґвортсу, а отже магія тепер офіційно дозволена. Він рвучко відкрив свою валізу і схопив паличку вперше за два місяці. Ремус не наважувався торкатися нічого чарівного з кінця учбового року, але зараз від дістав одну зі своїх уживаних книг (вони прийшли тиждень тому від Дамблдора), відкрив її і швидко наклав Лектюнкула Маґна.

Від вдав, що чеше паличкою за вухом і пошепки вимовив заклинання. Сіріус, певно, помітив, тому що він підскочив, щоб дістати мітлу з багажної полиці, відволікаючи Джеймса та Пітера. Ремус подивився в книгу, його серце шалено билося. Слова наповнили мозок піснею, нарешті він знову міг читати.

Його літо було неймовірно нудним. Він намагався прочитати декілька книг, як невідомим чином потрапили до Святого Едмунда, але без магії це було майже неможливо. Він дуже повільно прочитав листи усіх його друзів, але йому було соромно відповідати комусь, окрім Сіріуса. Йому також доводилося багато ховатися. Іноді Ремусу здавалося, що від днями поспіль не каже жодного слова. Хлопцям у дитбудинку сказали, що він вчився в приватній школі-інтернаті, яка оплачується за заповітом його батька. Це, звісно, навело на нього приціл більше, ніж коли-небудь до цього, і в поєднані з дедалі складнішими повними місяцями, Ремус здебільшого провів літо в синцях.

Повні місяці були ще однією причиною полегшення, яке від відчував від повернення до Гоґвортсу, де мадам Помфрі, шкільна медсестрі-відьма, була не тільки більш співчутлива, ніж Наглядачка, але й набагато краще справлялася з особливостям його недуги. Наглядачка з жахом дивилася на нові рани, які Ремус наносив собі щомісяця, і ставилася до нього так, наче він це робить з власної волі, лише щоб її позлити. Все було набагато гірше, ніж минулого літа, коли він відбувався кількома синцями та подряпинами за ніч. Тепер маґлівський одяг ховав його тіло, майже повністю вкрите бинтами й пластирами, під якими тягнуло і чесалося щоразу, коли він рухався. Він сподівався, що зможе непомітно прослизнути до лікарняного крила, щойно вони приїдуть до школи.

Сіріус і Джеймс розповідали Ремусу про їх літо, Пітер подекуди додавав щось від себе, прагнучи переконати Ремуса, що зазвичай він був з ними. Вони, очевидно, чудово провели час, хоча там і було забагато квідичу. У батьків Джеймса був котедж біля моря, крім того, що Джеймс називав їхнім «звичайним домом» біля Лондона. Вони втрьох ночували в палатках на пляжі, ловили рибу, пускали повітряних зміїв і планували витівки на майбутній рік. Вони так довго і захоплено говорили про це, що Ремус захотів попросити їх замовкнути.

Йому стало трохи краще, коли під’їхав візочок з харчами. Джеймс і Сіріус висипали свої кишенькові гроші і купили достатньо, щоб прогодувати весь Ґрифіндор. Ремус не скаржився: він, як завжди, шалено хотів їсти.

***

Ремус був надзвичайно радий, що набив шлунок в потягу, він вже й забув якою затяжною і нудною була Церемонія Сортування, особливо коли ти не береш в ній участі. Реґулус справді потрапив до Слизерину, що стало несподіванкою лише для Сіріуса – Ремус почув, як той різко й розпачливо видихнув. Молодший Блек проплив залою і приєднався до своїх однолітків та Нарциси, яка тепер носила срібний значок старости на додачу до прямого платинового волосся.

Северус поплескав Реґулуса по спині, зневажливо посміхаючись в бік ґрифіндорського столу.

̶  Та що з ним не так?! – зітхнув Пітер, коли на столах нарешті з’явилася їжа. – Можна подумати, він не здатний пережити кілька дурних розіграшів.

̶  Він радше не здатний пережити розрив з Еванс,  ̶  нехарактерно задумливо сказав Джеймс. Вони всі спантеличено подивилися на нього. – Агов, це ж очевидно! – посміхнувся він. Наш старина Слинявус не тямить себе від однієї морквяної голови з Ґрифіндору,  ̶  він підморгнув Лілі, яка з огидою подивилася на нього і демонстративно відвернулася, щоб продовжити розмову з Марлен.

̶  Отже, через те, що його пасія знаходиться в нас, він буде дошкуляти нам наступні шість років? – недовірливо спитав Сіріус.

Ремус кліпнув на нього. Пасія?! Це слово було непритаманним для Сіріуса, занадто простацьким. Де він взагалі його почув?

̶  Напевно,  ̶  гордо підтвердив Джеймс.

̶  Ні,  ̶  покачав головою Сіріус. – Ніхто не може так хвилюватися через дівча.

Ремус мовчки з ним погодився. Але Поттер був не проти, щоб його теорії брали під сумнів. Він знизав плечима, колупаючись в своїй тарілці зі смаженою картоплею.

̶  Як скажеш. Тоді він, либонь, досі злиться з того разу, коли Ремус йому вгатив.

Сіріус засміявся через цей спогад і нарешті повеселішав.

.

Пісня розділу – «Metal Guru» гурту T.Rex