Друге 24 лютого

Янович прокинувся посеред ночі, щоб сходити до туалету. зробивши усі справи він повернувся до спальні. занурившись майже по вуха під ковдру він притулився до сплячого Спартака. але перед тим швидко глянув на телефон і побачив сьогоднішню дату: 24.02.2023. його наче вдарили прямо в обличчя, перед очима пронеслось усе. тепер Женя не засне. у голові почали з’являтися спогади з того жахливого дня, тривога охопила усе тіло. він згадав, як прокинувся тоді зранку від вибухів, як тряслись вікна і як гучно було назовні. серце забилось швидше, а події впродовж тих тяжких днів полетіли одна за одною.

він лежав у обіймах коханого, який мило сопів та пахнув домом і спокоєм, проте Женя встиг максимально себе накрутити і від сну нічого не залишилось. раптом, з вулиці почулась сирена:

“ну от тобі і на, – подумав Євген”

від гучного звука Суббота почав ворушитися і ледве відкрив очі. він поглянув на занадто стривоженого Женю і запитав:

— ти сильно злякався?

Янович просто кивнув і більше заховався під ковдру.

— хочеш підемо перечекаємо у коридорі? – Спартак уже остаточно прокинувся і переживав за коханого.

ще один кивок у відповідь.

вони взяли плед із собою, вийшовши у коридор, сіли на підлогу обпершись об стіну. психолог накинув на себе і Женю плед та пригорнув хлопця до себе. актор сидів та нервово перевіряв новини та через це тривожився ще більше.

— котик, ти ж розумієш як у нас усе добре захищено, а новини скоріше не оновляться, якщо будеш так втикати в телефон, – повільно гладячи коханого по голові заспокоював психолог.

Спартак відволікся на секунду через нове повідомлення в телеграмі.

— ось бачиш, пишуть що зараз усе контрольовано і тихо, – з полегшенням прочитав Спартак з телефону Жені та спокійно вимкнув його та відклав у бік.

— я розумію, Спартачок, просто побачивши сьогоднішню дату, мене нахлинули спогади з цього дня і я не зміг зупинити їх, – з сумом промовив Янович.

він трохи міцніше зжав коліно Субботи рукою, якою він до цього гладив його ногу, через ще одну згадку про події.

— ти хочеш про це поговорити? – повертаючи обличчям до хлопця, запитує молодший.

о ні, точно ні. він хоче просто викинути зараз це з голови і переключитися на щось. думка виникає миттєво і точно дивує самого Женю і здивує Спартака.

— ні, давай вмикай далі дивитися той твій “Зошит смерті”, бо я хочу зараз скоріше забути про ті кляті спогади, – говорить актор і трохи піднімає куточки губ.

вау, це справді відбувається?

— серйозно?? з задоволенням, – вже з широкою посмішкою на обличчі відповідає йому коханий.

Спартак бере свій телефон і вмикає аніме з моменту, на якому вони зупинились. Євген вмощує свою голову на плече свого хлопця, більше закутується у плед та кладе свою руку на міцний прес психолога. а Суббота продовжує занурювати пальці у м’які кучері старшого.

вже через 15 хвилин приходить сповіщення про відбій тривоги і Спартак повертає голову до Жені і бачить що той спить. аби не будити зайвий раз коханця і не порушувати його солодкі сни, Суббота зупиняє серію, відкладає телефон на поличку і вирішує донести хлопця до ліжка на руках. однією рукою він охоплює Яновича за плечі, а іншою притримує під зігнутими колінами. той продовжує ніжно сопіти на вухо і Спартак доходить до спальні та вкладає коміка на його сторону ліжка. як тільки Суббота повністю відпускає Женю, той прокидається і бормоче:

— Спартачок, ти кудиии? – протягує сонний Янович.

— Женька, я нікуди не йду, не хвилюйся. тривога вже закінчилась, все добре, – заколисуючим голосом промовив Спартак.

він обійшов ліжко та ліг. коханий одразу охопив руками і ногами психолога та втулився носом у шию. Суббота погладив того по спині і ніжно пошепки промовив на вухо:

— на добраніч, моє сонечко.

відповіді він і не чекав, бо вже чув те солодке сопіння та відчував дихання на своїй шиї.

разом вони обов’язково переживуть цей біль і з усім впораються.

від автора: почала писати наприкінці лютого, але тільки зараз дійшли руки дописати ¯⁠\⁠_⁠(⁠ツ⁠)⁠_⁠/⁠¯