Друга частина

Герміона була однією з небагатьох першокурсників, хто знав, скільки поїзд прибуває на станцію, адже вона сама ходила до машиніста, щоб дізнатися таку важливу інформацію. Щоправда, туди вона так і не дійшла, адже пасажирські вагони поділяв вагон із вугіллям і обійти його не було жодної можливості.

І в цей момент дівчинка, що замріялася, врізалася в білобрисого важливого хлопчика в мантії і збила його з ніг. Потім абияк підвелася, обтрусила свої старі джинси і подала руку блондину, але той уже й сам підвівся і її жест проігнорував.

– Це у вас, маглів, так заведено? – глузливо спитав він, а потім, не даючи Герміоні можливості відповісти, продовжив: – Убогі, як ви ще не перебили один одного, з такими манерами?! Тобі пощастило, що ми з моєю мантією в порядку, інакше мій батько обов’язково дізнався б про це! Але сьогодні я добрий, – хлопчик посміхнувся. – Тож живи, бруднокровко! – з цими словами він пройшов поряд з нею, боляче штовхнувши її плечем, та так, що дівчинка похитнулася.

Герміона не знала, що означає це неприємне “бруднокровка”, але їй чомусь стало так боляче і прикро, що на очі самі навернулися сльози. І коли вона дісталася книг і знайшла значення цієї майже-лайки, вона присягнулася собі, що до кінця свого життя ненавидітиме чистокровних і покаже їм, що бруднокровки теж означають багато. І Драко Мелфой запам’ятає це на все життя!

– Герміоно! Герміоно, ти заснула? -Гаррі потряс нову подругу за плече.

– Що? Ні, задумалася, – дівчинка відвернулася до вікна.

Що з нею сталося? Вона не розуміла, куди поділися ті наївність і доброта, що були з нею в її одинадцять років. Невже її психіка та світогляд змогли так змінитись за нещасні сім років? Очевидно, що могли. Адже тепер вона не відчувала до чистокровних та пожирателів нічого. Їй навіть здавалося, що вона може їх зрозуміти. Прийняти їх погляд і перестати сліпо ненавидіти людей без можливості вибирати. Драко Мелфоя, наприклад.

– Тут заходив хлопчик, Невіл Долгопупс, він так сказав, – Гаррі говорив ще щось, але Герміона не почула. – Так от він втратив цю жабу! Ти її не бачила?

– Жабу? Ні, я була з тобою, – Дівчинка знову задумалася.

– Правильно, – визнав Гаррі і теж вирішив трохи подумати. Йому подобалася Герміона – розповіла про Гоґвортса, поділилася смачною їжею, навіть по Душах поговорили. І ще вона зовсім не дивилася на його шрам. І Гаррі це подобалося! І нехай вона така серйозна і задумлива, зате добра і багато знає. А ще з нею можна поговорити і взагалі те, що у неї такі довгі зуби, додає їй якогось шарму, начебто. Гаррі чув таке слово в мелодрамах тітки Петуньї, які вона дивилася на вечірки. Гаррі вирішив, що Герміона добрий друг. А тому треба триматися поряд із нею! І хлопчик, не довго думаючи, посунувся до Герміони трохи ближче.
Мало хто знав, але Рудольфус і Белатрікс Лестрейндж мали дочку. План Ордену Фенікса був простий: упіймати дівчинку і зімітувати її смерть. Вони сподівалися, що Беллатрікс більше не втрутиться в хід війни, будучи морально переможеною. Але розрахунок не виправдався, і під гарячу руку потрапили Френк та Аліса Лонгботтоми. “Беллактрікс зовсім збожеволіла,” – говорив люди, але це було докорінно не вірним. Вона просто перестала вважати людей тих, хто здатний на вбивство дитини і дала непорушну клятву про те, що вбивцям її щастя не жити. Ну а дівчинку віддали на виховання магглам, і вона мала рости, наче звичайна.

Вона була дивною, стояла на домислах і припущеннях, але пояснювала все, що відбувалося з Герміоною і одержувала дедалі більше підтверджень із книг, що читала Дівчинка.

Двері в купе відчинилися, привертаючи увагу дітей. На порозі стояли троє хлопчаків, і Гаррі одразу впізнав того, хто був у центрі, той блідий – хлопчик із магазину мадам Малкін, де Гаррі купував шкільну форму. Зараз він дивився на Гаррі з більшою цікавістю, ніж тоді в магазині.

– Це правда? – з порога спитав блідолиций. По всьому потягу кажуть, що в цьому купе їде Гаррі Потер. Значить, це ти, правда?

– Правильно, – кивнув Гаррі, крадькома тицяючи ліктем задумливу Герміону.

Ті двоє, що прийшли з блідолицим, були міцні хлопці, і вигляд у них був досить неприємний. Стоячи з боків блідолиця, вони нагадували його охоронців.

– Це кребб, а це Гойл, недбало представив їх блідолиці, помітивши, що Гаррі розглядає його супутників. А я Мелфой, Драко Мелфой.

– А я Грейнджер, Герміона Грейнджер, – Дівчинка прийшла до тями, чим неймовірно втішила Гаррі. І нам дуже – приємно з тобою познайомитися.

– Грейнджер? Не чув про такого роду, -Драко скривився. – Ти бруднокровка, правда?

– Маглонароджена, Мелфой, так правильніше. Ти маєш щось, що ти можеш нам запропонувати? – Герміона стала прямо навпроти хлопчика. Гаррі, трохи подумавши, приєднався до неї.

– З ким ти спілкуєшся, Поттер?

– З покидьками суспільства? Ти ж не дозволиш собі завести неправильних друзів? – Драко простяг Гаррі руку для знайомства.

У купе повисла напружена тиша. Гаррі дивився то на Герміону, то на Драко. Сама Дівчинка швидко роздумувала, що їй дасть дружба між Поттером і Малфоєм і прийшла до висновку, що ні до чого кращого для її ворогів це не приведе. Тому, коли вона знову відчула на собі блукаючий погляд Гаррі, що заплутався, вона ледь помітно кивнула.

– Я буду радий, якщо ти розкажеш нам, з ким варто спілкуватися, – хлопці потиснули один одному руки.

“Може ж, коли захоче!” – Промайнуло в думках у торжествуючої Герміони.

-Е-е-е, – Драко очікував не такої реакції, але швидко взяв себе до рук.
– Тоді зустрінемося на розподілі. До зустрічі, Поттер і… е-е-е… Ґрейнджер.

І збентежений Мелфой вискочив за двері швидше за Креба з Гойлом. Герміона з Гаррі спочатку тихенько хихикали, а потім уже сміялися разом. Дівчинка й не уявляла, що так скучила за дружбою з Гаррі, за їхніми жарти і приколами, які розуміли тільки вони… Заради цього варто було віритися!

***

– Заспокойся, Гаррі, у розподілі немає нічого страшного, – заспокоювала Герміона свого друга після промови Макґонеґел. Зізнатися, їй було дуже складно перестати пропалювати жінку поглядом і до болю стискати кулаки – надто сильно Герміона зненавиділа її. Якщо доведеться вдатися до вбивства, то двоособлива професор трансфігурації помре перша!

– Я ж нічого не вмію, я…

– Я Рон Візлі, привіт! – біля хлопцями виник високий рудий хлопчик. – Я хотів сісти з тобою в купе, але не знайшов і…

– Привіт, Поттер, Грейнджер, з іншого боку, з’явився Драко Мелфой. – А це хто?

– Рон Візлі, Драко Мелфой, – швидко познайомила хлопчиків Герміона.

– Мелфой… – прошипів Рон, ледь не переходячи на праселтанг.

– Що ж, Поттере, пам’ятаєш, як ми говорили про те, з ким спілкуватися не варто? Ось саме з ним – не за яких обставин, – Драко гордо підняв ніс.

– Чому? – спитав Гаррі, дивлячись на злого Рона, який і слова не міг сказати.

– Він зрадник крові, насупився Драко. – З такими дуже шкідливо спілкуватись.

– Зрадник крові? – тихенько поцікавився Гаррі у Герміони

– Потім, – прошепотіла дівчинка. До зали увійшла Макґонеґел.

***

– Ти хочеш на Слизерин, Гаррі, ти впевнений? – Герміона зухвало ігнорувала пісню капелюха.

– Ну, якщо ти теж туди потрапиш, то так, Слизерин, у тон їй відповідав Гаррі.

Пісня закінчилася і професор пояснила суть церемонії, а потім викликала Ханну Аббот, яка за кілька секунд вирушила за стіл Пуффендуя. Хтось за спиною хлопців – один із тих, хто передбачав складні випробування – полегшено видихнув.

– Грейнджере, Герміоно!

Дівчинка спокійною підійшла до табуретки, сіла на стілець і одягла капелюха так, що та заплющила її очі. Нині все вирішиться. Краєм вуха вона встигла почути, як усміхнувся хтось із чистокровних. Ось буде сміху..

Пісня закінчилася і професор пояснила суть церемонії, а потім викликала Ханну Аббот, яка за кілька секунд вирушила за стіл Пуффендуя. Хтось за спиною хлопців – Один із тих, хто передбачав складні випробування – полегшено видихнув.

– Грейнджере, Герміоно!

Дівчинка спокійною підійшла до табуретки, сіла на стілець і одягла капелюха так, що та заплющила її очі. Нині все вирішиться. Краєм вуха вона встигла почути, як усміхнувся хтось із чистокровних. Ось буде сміху…

Слизерине, кажеш? – у голові пролунав низький голос капелюха. – Можливо, можливо… Є розум, хоробрість і завзятість, але твої амбіції, дівчинко, не залишають мені вибору…

– Слизерин! – вигукнув капелюх і в залі повисла тиша.