До 24 лютого

За тиждень до цієї страшної дати я навіть не думала, що буде війна, точніше, в цей день та таке пекло. Коли всі обсиралися, читаючи “точну” дату нападу на Україну, я розуміла, що немає сенс нападати тоді, коли чекають. Логічніше напасти тоді, коли не чекають. Можливо, нападуть, але не сьогодні. За тиждень до війни не стало ледарів в офісі, депутати масово виїхали з країни. Тоді стало зрозуміло, що війна буде, можливо, навіть, завтра. Хоч на вулицях і було менше людей, але життя продовжувалось. Я думала, що 24 лютого я під’єднаюся на пари, а потім нафарбуюся як гот і ми з братом підемо робити фотографію для мого нового кавера The Blind Channel “Dark side”. Потім зроблю уроки, попрацюю копірайтеркою та зроблю оголошення в інсті, що я тепер зароблятиму на життя ще й малюванням. Чесно, краще б так і було, але, що сталося, те сталося. Минуле не зміниш. Доведеться жити з тим, що сталося та змиритися з тим, що моє життя ніколи не буде як раніше.