До тебе…

До тебе

Я всі вірші пишу лише до тебе
Чекаю посмішки
Чи може що-небудь.
Та ти мовчиш тобі воно не треба.
Ну що ж мені робити… Тож забудь
І мене й мої дивнії слова
І пісні й вечори,
Що під зірками
Ми спочивали.
Більше нас нема.
Я розумію це,
Бо є між нами
Недоговорені, замовчані слова.
І наче й неможливо щось сказати.
Тебе кохаю я. Кохаю я.
А що ж там ти – мені цього не взнати.
Я всі вірші пишу лише до тебе.
Чекаю хоч на посмішку твою.
Та ти мовчиш. Тобі воно не треба.
Ну що ж тоді, тоді я, мабуть, йду…