До Нового Року залишається 4 години та 30 хвилин.

До Нового Року залишається чотири години та тридцять хвилин.

Ендрю стояв біля  машини, яка була припаркована поряд із магазином, та чекав, коли Ніл та Кевін нагребуть більше спиртного. Він думав, що відправляти непитущого Джостена на цю місію було помилкою, але уся ця метушня напередодні Нового Року змушувала його нервувати. Він не любив це свято, як і багато інших, та намагався його ігнорувати, та в них він майже й не святкувався, але з появою двох найбільших проблем його життя йому довелося змиритися, що його ніколи не залишать у спокою.

Міньярд курив та не розумів, як червоний буревій став невід’ємною частиною його життя, принісши багато змін. Він вже давно передивився свої погляди на кохання й усвідомив, що фортуна не на його боці.

Цигарка тліла, дим линув геть, а попіл, так і не торкнувшись землі, губився в цьому величезному світі. Терпіння Міньярда було на межі, він ніколи не вірив у «шосте почуття», не вірив, що можна передбачити події, але зараз він невиразно відчував тривогу, яка розросталася хвилями по всьому тілу. Він ненавидів залишати на тривалий час свою дівчину наодинці чи разом із подругою, тому що знав, що це завжди приносило нові проблеми, з яких їх постійно доводилось рятувати. Вони завжди повинні бути під його наглядом. Обидві. Та ні, не обидві, а усі троє. ОСОБЛИВО, якщо вони втрьох. Бо Ніл ніколи не міг впоратися зі своїм коханням, яке Міньярд давно вже вбив.

Звісно, ідея з «романтіком» для Ваймака та Еббі йому не сподобалась, бо ще дуже добре він пам’ятав той телефонний дзвінок: «Ендрю, пообіцяй, що не вб’єш нас, коли приїдеш. Ми у травмпункті з опіками першого ступеня. Ти тільки не хвилюйся, кухня постраждала сильніше, але ми змогли приборкати вогонь». Якщо йому телефонувала подруга його дівчини, то він одразу здогадувався, що щось пішло не так і йому потрібно їхати та діставати їх з якоїсь халепи. Це був не перший й, він був впевнений, не останній раз.

Вдавнину, гінцям, які приносили погоні новини, відрубали або руки, або одразу голови. Якби їм була Вєта, то вона давно вже була похована частинами десь на пустирі, Міньярд би про це подбав.

Він узяв з них обіцянку, що у сторону кухні вони навіть дихати не будуть, не те що підходити.

У хід пішла вже третя цигарка.

Нарешті він побачив Дея, який ніс два великих пакети, та Джостена, у якого у руцях біли дві великі та гарно прикрашені коробки.

«Де ж він їх узяв?» – Проноситься в голові в Ендрю.

Міньярд відкриває багажник, вже готовий складати покупки, та допомагає Кевіну усе запхнути до нього, а Ніл, і собі, спокійно наглядає за тим, що відбувається, тендітно оберігає коробки та не вважає за потрібним ховати їх.

Коли спиртне запхнуто, а Дей послан на переднє пасажирське сидіння, Ендрю може спокійно та уважно розглянути коробки в руках Джостена.

– Це подарунки. – Відповідає Ніл, перехопивши погляд Ендрю.

– Я бачу.

– Я впевнений, що ти нічого не купив для Ліни, тому я зробив це за тебе, як завжди.

Ендрю ненавидів обирати подарунки та ніколи цього не робив. Його турбота та увага виражалися в інших речах, тому завжди потайки радів, коли цим займався Ніл.

– Що там? – тицяє на одну з абсолютно однакових коробок блондин.

– Алкогольний адвент – календар.

– А в другій?

– Алкогольний адвент – календар.

– Тобто?

– Ну, такі цукерки з різноманітними напоями: джин, віскі, самогін.

– Можешь навіть не продовжувати. Вони, п’яні, удвох, два подарунки – розумієш?

– Це набагато краще, ніж «я була б рада навіть квітам з клумби».

– Вона невибаглива.

– Та чиї ж це слова? – Позіхає Ніл.

Задовольнивши свою цікавість, хлопці нарешті сідають у машину.

– Ти вже дзвонив до своєї? – Запитує Ніл.

– Ні. – відповідає Ендрю, тримаючи телефон у руці.

Один гудок. Другий. Третій. Ліна не бере слухавку.

– Вона має хвилину. – каже Міньярд, знову набираючи номер.

Немає відповіді.

– Набери Вєту і скажи їй, що я втілю свою погрозу в життя і відірву їй голову.

Ендрю дивиться у дзеркало на Ніла. Хлопець бачить, що його друг схвильований і злий. Сперечатися з ним немає сенсу, але обурений вигук він стримати не може:

– Ігнорить Ліна, а винна Вєта.

– А чия то була ідея? – оманливо байдужим голосом запитує блондин.

Ендрю схрещує руки на грудях і чекає на дії від Джостена, чекає, коли він дістане свій телефон і набере коханій. Кевін мовчки спостерігає за тим, що відбувається і радіє, що Тея не змогла вирватися до них на Новий Рік, адже перше знайомство його дівчини з Лисами було не найвдалішим, з погляду Дея, і він не хотів стикати їх лобами.

Ніл набирає номер Вєти й чекає на відповідь.

Один гудок. Другий. Третій. Немає відповіді.