До Нового Року залишається менше, ніж 3 години 45 хвилин

До Нового Року залишається чотири години.

Атмосфера Нового Року, що наближався, дуже радувала команду. Вони були в захваті, що завдяки двом українським дівчатам почали святкувати Новий Рік із ялинкою, шампанським та олів’є.

Рене з Нікі відпочивали на дивані напроти ялинки.

– Як Новий Рік зустрінеш, таким він і буде! – Полюбляла кожен раз повторювати Вєта напередодні Нового Року, та настільки часто це роблячи, що за її відсутності повтором цієї знаменної фрази займався Нікі.

– Отже, і в наступному році ми залишимося сім`єю. – З м`якою посмішкою на обличчі помітила Рене.

– Мені дуже шкода, що Ерік не може приїхати до нас на святкування. В нього якісь важливі справи, але які такі справи можуть бути у Новий Рік? – З тугою в голосі говорить Нікі, дивлячись на ялинку.

– Під бій курантів ти зможеш йому зателефонувати, і тоді буде відчуття, що ви знаходитеся поряд. – Намагається підтримати друга дівчина.

З кухні виглядає голова Ден:

– Ендрю ще не дзвонив?

– Не хвилюйся, вони приїдуть вчасно, дівчатка не дадуть їм спізнитися.

Після цих слів Ден знову зникає на кухні.

До Нового Року залишається три години та 45 хвилин.

Ніл та Ендрю протягом усього шляху назад намагалися додзвонитися до своїх дівчат. Відповіді так і не було.

Кевін намагався сидіти тихо, щоб випадково не роздратувати Міньярда, змусивши того вилити усе своє невдоволення на нього. Вперше він пошкодував, що їде на передньому пасажирському сидінні.

Вже під’їжджаючи до будинку Ваймака, хлопці знову набирають лисят, але цього разу їх телефони поза зоною дії, відключені.

Вони сподіваються, що це велике, ДУЖЕ ВЕЛИКЕ, непорозуміння. Мафія вже не загрожувала їм, але це не означало, що зв’язки були порвані остаточно. Вплив двох сімей врятував їх від клану Моріями – та й по всьому.

Піднімаючись сходами до квартири, вони дуже поспішали, перестрибуючи по кілька сходинок за раз. Ліфт би їх гальмував, тож добиралися пішки.

Кевін же, і собі, залишився чекати в машині від гріха подалі.

Ніл перший добіг до дверей і почав прислухатися, на перший погляд, двері були зачинені. Ендрю не змусив на себе довго чекати. Став поряд і приготував ножі.

По той бік була тиша.

Джостен штовхає двері та розуміє, що вони справді закриті, а це є хорошим знаком, адже якби їх забрали силою, ніхто б не спромігся їх закрити.

У нападника ще з першого року навчання залишилися ключі від квартири тренера. І звичайно, він узяв їх із собою, про всяк випадок, коли дізнався, що дівчатка зібралися до нього.

Хлопець підносить ключ до замкової свердловини та акуратно прокручує його. Двері піддаються і відчиняються.

Скрізь світиться, але не чути ні звуку.

Ендрю та Ніл проходять у вітальню. Стіл накритий, свічки стоять, але не запалені, ялинка наполовину прикрашена. Складалося враження, що Ліна та Вєта залишали квартиру поспіхом, залишивши всі свої справи на півдорозі.

Міньярд оглянув усю квартиру.

Джостен спробував набрати дівчат ще раз, але телефони були відключені.

– Що змусило їх виїхати, нічого не сказавши?

– Щоб це не було, вони пошкодують.