Дощ і хвороба після нього

– … В Токіо дощ буде йти до….. – гарна пані не встигла договорити, як Бакуго вимкнув телевізор.
– БАКУГО!!!!! Після прогнозу погоди мали йти новини! – Камінарі безуспішно намагався забрати пульт у взривного короля.
– МИ І ТАК ЗНАЄМО УСІ НОВИНИ, НІЧОГО НОВОГО НАМ ТАМ НЕ СКАЖУТЬ!!!!! – Кацукі видохнув і продовжив вже спокійнішим тоном – До того ж нам краще усім виспатися поки є така можливість, хто знає коли ті телепні вирішать напасти…
Всі затихли…..А й справді, можливо для когось з них це буде взагалі остання ніч. З тим що зараз твориться ніхто нівчому не впевнений.
Тільки деяких учнів з 1А зміг зморити сон, але після слів Кацукі усі вирішили розійтись по своїх кімнатах і хоча б спробувати заснути.
***
Бакуго сидів за своїм столом і щось писав у себе в зошиті. Хоч він і сказав, як важливо в їхній ситуації виспатися, але у самого ніяк заснути не виходить. “Ще й цей дощ увесь час стукотить у вікна. Із-за такого шума, можна і не почути чогось важливого. А ще довгий і сильний дощ може замести чиїсь сліди….” – здається Кацукі міг би навести міліон причин чому дощ поганий, але він вирішив не продовжувати не потрібний нікому список і все-таки знайти спосіб, як би йому заснути. Повертівшись десь з півгодини в ліжку він глянув на годинник який показав дінаміту, що зараз вже третя година. В нього залишилося всього три години на сон. Кацукі згадав, що десь він чув наче безсонню можна побороти випивши стакан води( чи то спосіб побороти гикавку? Ай, байдуже). Тому білобрисий тихо, щоб нікого не розбудити спустився на перший етаж їхнього гуртожитку. Підходячи до кухні він помітив чийсь пробігаючий силует у вікні. Похід за водою у дінаміта відразу відпав на другий план.
“Хто це може бути? Патрульний герой? Навряд він вже проходив десь півгодини тому і обійти всю територію ЮЕЙ і знову повернутися сюди він точно не зміг би, до того ж він, якщо не біг, то точно йшов прискореним шагом, а це значить, що силует або втікав, або наздоганяв. В такому разі це вже точно не може бути патрульний, тому що за правилами, якщо патрульний герой когось помічає він одразу має підняти тривогу. Але, якщо це хтось із ліги злодіїв? Це вже схоже на правду.” – думаючи про те хто це може бути Кацукі до біг до своєї кімнти. Чому саме туди? Тому що це єдиний спосіб вийти з гуртожитку. Коли академія стала бункером були введені нові правила безпеки, одне з цих правил говорить, що рівно о 21:00 класні керівники мають заперти вхідні двері гуртожитка свого касу. Відкривши вікно Бакуго глянув вниз, як раз тоді коли тей кого він переслідував завернув за угол їхньої будівлі. Не роздумуючи дінаміт перепригнув підвіконня і з допомогою малесеньких взривів цілий дістався землі. Глянувши на вікна своїх однокласників і зрозумівши, що нікого не розбудив швидко побіг наздогняти поки що не відомо кого. Обігши задню стіну гуртожиток на кінці (хоча в його випадку то був початок) дівочого корпосу переслідуванна особа зупинилася. І тоді Кацукі напригнув на не сильно великий силует і повалив на землю.
– Ква – почулося з під Бакуго
– Ква? – дінаміт не повіривши своїм вухам глянув і справді під ним лежить не злодій, а однокласниця – Жаба? ЩО ТИ ТУТ РОБИШ?!?!?! ЗДУРІЛА ЧИ ЩО?!?!?!?
– Б-боляче. – це все що змогла вичавити Тсую будучи повністю причалена взривним королем
– ЧОГО?! А… – Кацукі зрозумівши в якому положені вони лежать, поспішив встати, заодно допомогаючи піднятися і дівчині. Вирішивши що своїми криками він може розбудити однокласників і привернути непотрібну увагу він перейшов на півшепіт – Так що ,ти, тут робиш у такий час? Ще й під дощем?
– Я……я – Асуі нічого не казала, а просто взяла і обійняла хлопця – Ст-трашн-но….Ніхто з-з нас н-не з-знає, що буд-де з-завтра…..А п-про… – далі вона врішила не продовжувати гадаючи, що Бакуго-чан це не цікаво і вона вже почала відпускати руки з його спини, як раптом Кацукі обійняв її у відповідь – К-ква?
– Що к-ква? – він поклав підборіддя їй на голову.
Чесно кажучи Бакуго сам не зрозумів чому він вирішив її обійняти, коли він зрозумів, що то не злодій, а Тсую він хотів врізати їй з усієї дурі, але коли вона почала говорити і обійняла його, то в середині Кацукі щось сталося. Це було щось неймовірне, воно почало розливатися по всьому тілу і не зважаючи на сильний дощ і вітер йому в цей момент перестало бути холодно і навпаки стало дуже тепло.
– ДОЩ!!! – дінаміт згадав, що жабці не можна переохолоджуватися, до того ж під таким ливнем можна і самому захолонути і кому тоді треба буде герой з соплями – Пішли вже додому.
Кацукі поглянув на верх. Там він побачив на п’ятому поверсі відчинене вікно, видно Тсу теж вийшла з своєї кімнати тим самим шляхом (загалом інших варіантів і не було). Потім хлопець перевів погляд на чорнооку і не второпав що вона робить.
Асуі повзала по землі і перебирала травинки. З боку це виглядало навіть кумедно, як би не загроза, що їх може побачити патрульний і всипати їм обом, Бакуго навіть напевно міг би і посміхнутися.
– Що ти твориш? – Кацукі вирішив підняти дівку.
– Відпусти…..Я шукала якийсь великий листок, щоб припинити кровотечу – вона опустила свої великі очі.
– Яку ще кровотечу?
– Коли ти на мене напригнув я здерла собі коліно, ти це не помітив, тому що тут темно. Ліхтарі тепер не вмикають – вона підняла свої оченята на нього
– А в тебе, що не має аптечки? Хоча потім будемо в цьому розбиратися…..Сама до своєї кімнати дістанишся?
– Ква! – Тсую підійшла ближче до будівлі, присіла і з усієї сили стрибнула прямо на підвіконня і відразу ж закрила вікно.
Кацукі відразу побіг до своєї сторони гуртожитку і за лічені секунди був вже у себе в кімнаті. Увімкнувши світло він глянув на себе у дзеркало. Побачивши на скільки він був брудний подумки поспівчував жабці яка по суті повинна бути в сто разів бруднішою. Прийнявши душ і переодягнувшись, блондин взявши аптечку тихо направився у дівочу частину гуртожитку і піднявшись на п’ятий етаж направився в самий кінець коридору. Не стукаючи він відкрив двері і побачив доволі гарну кімнату в пастельно-зелених тонах. Ліжко було застелене білим пледом. “Значить ще не лягала” – відмітив собі Бакуго. Двері з ванної відчинились і в них з’явилася Тсую в одному полотенці. Побачивши це, вибухний король відвернувся.
– Приніс тобі аптечку. – відразу пояснив він.
– Я зараз прийду! – вона бігом відкрила і відразу закрила шафу, а потім і двері.
Бакуго продовжив вивчати кімнату. Ще раз оглянувши всю кімнату він не побачив нічого цікавого, все як у всіх. Але була одна деталь, якої не було ще ні в кого – це майже цілий фотоальбом, який висів у дівчини над ліжком. На фотографії з їхнім класом він навіть не дивився, пропустив також фото з тією зміючкою яка була з іншої академії. А ось фотографії з її сім’єю йому вже здалися цікавішими. Загалом там були двоє дітлахів, батьків (як здогадався хлопець) там було дуже мало.
– Так чого ти так не пристойно вломився до мене в кімнату – Тсую сіла на ліжко.
– Я вже казав, що аптечку тобі приніс
– Я тебе не просила. – чроноока не могла нічого зрозуміти.
– Бо ти хотіла прикрити рану листком, а це може означати тільки те, що це твій єдиний варіант бо аптечки в тебе нема – він нарешті повернувся до неї і вони зустрілись поглядами. Розум Кацукі раптом почали заповнювати думки про те, які в неї гарні очі. Тіло почало наповнюватися знову тим самим чимось неймовірним. Бакуго це не сильно сподобалось, тому він кинув на ліжко аптечку і чимшвидш помчав до виходу. Зупинившись в проході він повернувся – Обробиш собі рану, а тоді лягай спати. Тобі потрібно хоча б час поспати. Аптечку можеш не вертати.
– Добре… Але чому ти увесь червоний?- Тсу досі нічого не могла второпати.
– ЩО?! – хлопець глянув на зеркало. І справаді, його лице було червоним – ОСЬ БАЧИШ ІЗ-ЗА ТЕБЕ Я СХОЖЕ ПІДХОПИВ ЯКУСЬ ЗАРАЗУ!!!!!!!
Коли двері гучно хлопнули, вона лягла і глянула на аптечку. Бакуго-чан тільки що піклувався про неї? Від ціх думок вуха жабки почервоніли, але вона цього не побачила.
Кацукі швидко дістався своєї кімнати, схоже своїми криками він нікого не розбудив (а можливо і ні). Завалившись на своє ліжко він почав роздумувати, що то таке з ним було. На якусь хворобу, це не схоже ну тільки, якщо з’явилася хвороба від якої не погано, а навпаки навіть дуже добре. До того ж дощ тепер не асуціюється в нього з поганим, він тепер нагадує йому про жабку. Повністю занурений у ці думки Бакуго почав провалюватися у сон.
– Як тільки переможемо тих придурків то відразу розберуся, що то таке було, а поки що просто не звертатиму на це уваги і буду мінімально пересікатися з Тсую. Може то вона якась заразна. – після чого хлопець повнісю поринув у царство Морфея.

***
В гуртожитку 1А всі спали…Ну майже всі……
– Що будемо робити? – блондин, який сидів на сходах різко встав.
– Нічого – Момо теж встала.
– ЩО?! – Камінарі надіявся, що він не просто так підглядав за Тсу і Кацукі
– Це не наша справа, ми стали свідками випадково і тому ми не маємо права вмішуватися – вона підійшла до дверей своєї кімнати.
– Ну не знаю….. Я сам захотів подивитися чим це все закінчиться – на його лиці з’явилися посмішка, яка була ледь помітна в темному коридорі.
– Тільки посмій – в голосі Яойорозу з’явилися злі ноти – До того ж зараз не тей час, щоб говорити про такі речі. Надіюсь ти мене зрозумів, а тепер іди спати.
Як тільки закрилися двері, Денкі пішов до себе. “Ну-ну…..Напевно зараз і справді не час, але коли вся ця загроза над цілим світом зникне я обов’язково цим двом ще все пригадаю і ніхто мене не зможе зупинити, а зараз нехай думають, що цю ніч змив собою дощ”.
А тепер точно всі заснули….