доторкнись до мене

вони одне одного до біса обожнювали. усі поцілунки, дотики та шумні видохи кожен раз доводили до екстазу. відчувати обпікаюче дихання на своїх губах, руки, які міцно тримають тебе за талію і нерозбірливий шепіт, який присвячений тільки тобі – п а р а д о к с а л ь н о.

у цей момент не замислюєшся про наслідки…

хоча що може статися?

самокопання, страх, невпевненість…навіщо?

поряд з тобою людина заради якої душу можна продати. це цінніше за усі багатства світу.

не треба шукати глибокого сенсу, якщо він навіть існує. це не головне.

люди усе життя прагнуть знайти “другу половинку”, тим самим забувають про тих хто завжди поруч.

а одного дня може просто стати запізно…

їх випадок зовсім інший. вони одразу помітили одне одного, а в думках промайнуло: “Він цікавий“. цього було достатньо.

можливо при іншому розвитку подій вони навіть не подивились би на одне одного, але є речі, які неможливо контролювати і це одне з них. хтось назвав би долею, але чи важливо це?

коли сердце починає битися у декілька раз сильніше, перед очима пелена, а колінки тремтять, то словами  н е м о ж л и в о  передати увесь спектр емоцій, який захоплює тебе.

заради цих самих хімічних реакцій у твоєму мізку варто, нарешті, відпустити усі кляті переконання та ідеї.

задля нього.

задля себе.

задля вас.

Clarissa