дорожні теплі спогади

вітаю
вирішила викласти зараз та повідомити, що зробила телеграм канал, де будуть мої фанфіки, анонси нових фф, музика до них/або просто класні треки, а також книги, які рекомендували хлопці
може комусь буде цікаво або корисно)
https://t.me/shafafan
приємного читання, кошенята.

Ями на дорогах ями, і розведені мости
Де тепер тебе знайти? Де тепер тебе знайти?

першим варіантом куди міг поїхати брюнет, то звичайно був Житомир, але трохи розкинувши мізками Суббота зрозумів, що навряд чи чоловік буде там. Блондин добре знав Євгена, тому все ж таки дійшов висновку, що кароокий поїхав в улюблений ним Львів, бо не раз наголошував на тому, як він хоче побільше дізнатись про це місто та гуляти по ньому весь день. Суббота хотів здійснити це невеличке бажання товариша, але Янович мабуть вирішив, що зробить це сам. Він досі не звик, що за їх спільні сніданки та перерви коли вони п’ють каву, платить Спартак за обох, а не кожен сам за себе, тому часто сперечався з блондином за це. Іноді пролітали жарти про те, що Спартак, мов якийсь Daddy а Женя той самий його пай-хлопчик. Ці жарти іноді змушували Яновича трохи, ледь помітно червоніти.
зараз перед блондином стояло важливе питання.

«Їхати чи ні?»

на кону були заплановані сеанси з клієнтами, інтерв’ю, тренування та одна лекція. Було зрозуміло, що якщо він поїде то повернеться не через день. Але мета поговорити про їх конфлікт була, мов тяжка гиря на вагах здорового глузду та роздумів. Тому блондин ледве випросивши машину у Антона, зібрав речі та вирушив в путь, заздалегідь забронювавши готель.
Суббота трохи не розумів чому він сам погодився все покинути та поїхати за Яновичем, вони могли все вирішити після приїзду Євгена. Так, чоловік турбувався за товариша, але щоб настільки то це доволі дивно. Останнім часом Спартак думав, що саме він відчуває до товариша. Чи насправді брюнет для нього товариш? Бо блондин часто ловив себе на думці, як йому хотілося заритися долонею  у темні кучері, як йому хотілося взяти за руку молодика. Суббота намагався відкинути всі ті думки, бо розумів, що навряд чи Янович відповість тим же, а псувати їх спілкування не дуже хотілося. Але краще сказати одразу та вирішити все, щоб потім не було непорозумінь або ніяковості.

********************************

в голові каша з думок, обривки фраз під час сварки з Субботою. Власні роздуми, що до своїх почуттів. Вже почало сутеніти, але питання в голові не закінчувались. Кожне питання тривожило, та не давало відволіктись.  Побачивши недалеко знайому заправку на якій часто зупинялися хлопці коли їхали в тур. Посміхнувшись самому собі, Янович повернув до неї. Заправка яскраво освічувалася фірмовою емблемою, машин було не багато, тому брюнет вирішив підзаправитись та випити ароматну каву з чимось смачним. На вулиці доволі прохолодно, але навіть це не змусило вдягнути Євгена навіть теплу кофту.

« Спартак би нотації вже читав.» –– промайнула думка у кароокого, трохи засмучено усміхнувшись, Янович попрямував в невеличкий магазинчик.

Тепер мене як тебе, щось так у грудях болить
Але мене рятує шум доріг

на касі стояла світло-русява дівчина, яка привітно посміхнулася брюнету, пробиваючи товари, які набрав чоловік. Але чомусь він не відповів тим же, просто зробив вигляд, що навіть не бачив цього,  бо оглядав інтер’єр невеличкого придорожнього магазину.
на душі було трохи чи то сумно чи то тяжко, важко пояснити, але щось неприємне всередині було. Проїжджаючи знайомими дорогами, в голові були яскраві спогади про знайомий всім нам булінгмобіль. Мимоволі Янович почав посміхатися. На вулиці давно вже темрява, а в спогадах досі яскраве сонце та посмішки товаришів.
місто Лева зустрічає чоловіка з невеличким дощиком,  але всеодно тепло. на годиннику майже 6 годин вечора, на вулицях все більше народу. Діти з батьками дзвінко сміються та щось емоційно розповідають. Молодь про щось жартує та спілкується, мабуть про нові тренди або про  заклади, яких з кожним місяцем в Серці Галицької землі все більше.
приїхавши до готелю, в голові знов спогади, як виходячи з машини чоловіки жартували над Антоном та Колею, які були як мама з татом. За цей час, коли вони були в турі, молодики стали, мов сім’єю. Кожен може звернутися один до одного за підтримкою, допомогою або просто щоб цікаво провести вільний час. Ніхто нікого не осудить за щось, всі розуміють іноді дурнуваті жарти. Особливо брюнет обожнював вечори в Львові або інших містах, коли вони сиділи десь в затишних кав’ярнях або кафе, попиваючи улюблену каву чи чай та розмовляючи на різні теми. Які іноді навіть не мали сенсу.