Фанфіки українською мовою

    ✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
    Коли поїзд прибув на станцію Ґоґвортсу, спустилися сутінки, і вечірня прохолода прийняла у свої обійми учнів. Діти, які звикли за кілька годин до задухи вагонів, куталися у свої мантії.
    Учні розійшлися, залишивши першокурсників збентежено товпитися на платформі, поки не пролунав рятівний гучний крик, що закликає дітлахів. Лісничий на ім’я Геґрід, зібравши навколо себе натовп із одинадцятирічних дітей, привів їх до озера протоптаною роками доріжкою і самостійно розсадив човнами, керуючись невідомим алгоритмом.
    Компанія попалася Енджі далеко не найприємніша – разом з нею в човні сидів Драко Мелфой і два його улюбленці. Першокурсниця накинула каптур на копицю волосся і опустила голову, приховуючи обличчя, сподіваючись, що компаньйони не визнають у ній дівчинку в мішкуватому одязі. Вона дивилася на яскраві вогні Гоґвортсу, що спокусливо відбивалися на дзеркальній поверхні озера, мигцем кидала погляди на пишноту замку і, сама того не помічаючи, захоплено зітхала.
    — Ніколи не бачила замків? — глузливий голос Драко зруйнував чудове почуття і грубо висмикнув Енджі в реальність. — Та й де тобі їх бачити? Мабуть грошей і на екскурсії ніколи не було. Тобі пощастило, що можеш помилуватися хоча б на цю убогу школу. Давай я дам тобі пару сиклів, а ти розкажеш, як можна жити в жалюгідній халупі і не божеволіти від власної нікчемності?
    Дівчинка глибоко зітхнула і вирішила не реагувати на ці провокації, хоча бажання зіштовхнути цього себелюбця в крижану воду непереборно обпалювало своєю силою. Під сміх неприємних хлопчаків вона витерпіла дорогу, зроблену в Гоґвортс, так до ладу й не насолодившись виглядом. Супроводивши дітей у замок, лісник чинно передав першокурсників під опіку станної жінки з обличчям, обтягнутим тонкою шкірою, що зібралася в сотню зморшок. Представившись професором Макґонеґел, жінка вимовила вступну промову і, залишивши їх у залі, пішла підготувати інших до прибуття нових студентів.
    Новоявлені учні знайомилися між собою, ділилися переживаннями та надіями. Над їхніми головами літали надзвичайно горді собою привиди, викликаючи захоплення і трепет, але Енджі всього цього не бачила і не чула. Схвильовані думки про розподіл по факультетах не давали спокою. Дівчинка вже чітко вирішила, що вона скаже Шляпі, розраховуючи, що та візьме до уваги її прохання, як прийняла у книзі прохання Гаррі.
    ✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨и…

     

    0 Коментарів