Дорога до королівського палацу

Погана дорога до королівського палацу заважала молодій дівчині зосередитися. Вона виглядала слабкою та навіть хворобливою. Великі, трохи випуклі чорні очі виглядали, як хитрі очі лисиці. Високий лоб, впалі щоки та тонкі губи. Оливкова шкіра не гармоніювала з попелястим волоссям. Дуже худа та маленька. В дорогих песцевих хутрах та важкому синьому бархаті, виглядала дівчина надто слабкою та незграбною. Та якщо придивитися уважніше, на молодому обличчі,яке обвивали гарні завитки, можна було замітити сліди пережитого чогось страшного. Її характер видавала горда постава та намагання скрити хвилювання.
Нарешті карета зупинилася, Катерина хотіла відчинити двері, але їх вже відчинив великий пишно вдягнений чоловік з блакитною стрічкою через плече.
– Катерина, донечка, моя! Як доїхала? – король Франції підхопив її за талію та поставив на землю. Катерина зробила вишуканий реверанс. Проти короля вона було зовсім маленькою. Король уважно дивився на дівчину, спочатку якесь збентеження відобразилося на обличчі Франциска I. Катерина посміхнулася, сміло підвелася. Король засміявся, взяв дівчину під руку та повів Катерину до своєї карети.
– Дякую, Ваша величносте, подорож була не надто втомливою. Море трохи побушувало, але я змогла домовитися навіть з Нептуном заради прибуття до Франції.
– Ви дуже талановита, дитина моя! – сміючись король відчинив перед Катериною дверцята великої дорогої карети з королівським гербом. В кареті вже сиділа молода дуже красива білявка років тридцяти. Вона була вбрана в небесного кольору бархатне плаття, з бурої лисиці накидка захищала жінку від холоду. Запах її квіткових парфумів заповнював усю карету. Її яскраві блакитні очі, виражали задоволеність собою.

– Знайомся, Катерина, це герцогиня Анна Д’єтамп – моя радість декількох останніх років. Анна посміхнулася дівчині.

– Рада бачити Вас у Франції, принцеса. – солодким голосом привітала Катерину фаворитка. – Вам не холодно? В мене припасена пляшечка зігріваючого вина.
– Ви дуже турботливі, герцогиня. Я не замерзла.
– Ваша рідна країна набагато сонячніше в дану пору року, ніж Франція. Але я впевнена, що ви принесли нам частину тепла Флоренції.

– Я прикладу всі свої сили, що б Франція та її народ стали мені рідними, не менше ніж Флоренція. – голос Катерини звучав впевнено.
Король Франциск підтримав свою майбутню невістку.
– Тобі потрібен відпочинок та час і Франція стане тобі, дитина моя, другою батьківщиною. Тільки не піддавайся на улесливі промови придворних.
– Ваша величність, а Ваш син Генріх зустріне мене? – з надією запитала Катерина

– Він не зміг зустріти Вас в порту. Але він готує Вам зустріч в Луврі. Не варто турбуватися за мого сина. – з якоюсь недбалістю відповів Франциск І.

Катерина тихенько зітхнула, поглянула у вікно карети. Анна намагалася розважати короля до самого Парижу, Катерина робила вигляд, що слухає розмову, але думки її були далеко. Катерина мріяла. Мріяла віддано про щасливе майбутнє з люблячим нареченим, тепле домашнє вогнище.