Фанфіки українською мовою
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    в номері чоловік вирішив все ж таки відповісти Субботі. На його думку було краще вирішити все по відео дзвінку, зібравшись з думками Янович натиснув кнопку виклику, чекаючи на відповідь Спартака. Євген пам’ятав, що зараз у товариша повинна бути перерва перед останнім сеансом, бо зазвичай після останнього сеансу  товариші їхали на спільну вечерю. Через секунд десять після початку виклику блондин взяв трубку. Брюнета здивувало, що зараз Суббота сидів в машині а не в своєму кабінеті чи десь біля кафе в якому він часто брав каву. Між ними повисла тиша на хвилину.

    – і тобі привіт, –– спокійно мовив Суббота спостерігаючи за дорогою. Женя відвів погляд з екрану а свою руки. Було трохи соромно, що такий дорослий чоловік, як Женя Янович втік, мов хлопчисько  після сварки а зараз був зовсім в іншому місті.
    – привіт, –– скуто мовив брюнет. ––я поговорити хотів.

    – я теж з самого ранку хотів поговорити, але щось трохи не виходило. –– трохи незадоволено промовив блондин, кинувши погляд на екран телефону, де відображався напружений товариш, він був схожий на дитину, яку будуть за щось зараз будуть відчитувати або карати за провинність.

    – так, вибач. Не було настрою для розмов, але зараз є. вибач за мою поведінку, я вів себе, як якийсь хлопчисько, тікаючи від проблем. –– бормотів Євген, перебираючи пальцями край  улюбленої футболки. З того краю  почулося, як Суббота хмикнув,  поправляючи окуляри.

    – я радий, що ти визнав свою помилку. Я теж визнав свої помилки, тоді там в офісі, я перегнув палку, я не мав тобі вказувати, що робити, бо це твоя справа. –– чоловік відчував долю провини, бо знаючи, як іноді товариш сприймає слова, не сформулював їх в правильно.

    Почувши один від одного потрібні слова, напруження зникло.

    – Спартачок, а де це ти їдеш? ще й на машині Тохи. –– зацікавлено запитав Янович, куштуючи улюблений глазурований сирок. – наскільки я пам’ятаю, то в тебе зараз повинен бути останній на сьогодні сеанс.

    –Та по справам треба, а сеанс відмінили, –– блондин вирішив зараз не говорити правду, було цікаво побачити реакцію товариша при зустрічі. – а ти ото де? І коли це ти подорож свою спланував?

    –аа, зрозуміло. Та я якось несподівано вирішив, все рівно відпустка почалася. –– розслаблено мовив Женя.
    Розмова сама лилася, чоловіки просто розмовляли, жартували про все. Вони вже забули про сварку, образи та інше. нарешті, на душі спокійно, в голові нема той каші з думок, які мучали та з’їдали зсередини всі нутрощі, не даючи нормально жити та дихати.

    Ми з тобою наші ями залатаємо словами
    Буде так як хочеш ти

    за цікавими та веселими розмовами швидко плинув час. Вже після 10 вечора, брюнет почав клювати носом, тому турботливий Спартак відправив його спати, навіть не слухаючи дитячі вмовляння Яновича ще трохи посидіти. Суббота пообіцяв  вранці написати. Зморений брюнет, зрозумів, що йому все таки не посидіти довше, побажав товаришу гарних снів та пішов спати.
    на щастя заснути вдалося швидко та міцно, що дуже тішило стомленого від дороги молодика.

    ************************************

    Суббота їхав без зупинок, було бажання швидше доїхати до клятого готелю та лягти спати, бо майже два дні без сну давали про себе знати.  нарешті заїхавши в нічне місто, чоловік стомлено видихнув. До улюбленого готелю залишалося геть трошки, що тішило блондина.

    на рецепшені стояла та сама адміністраторка, яка зустрічала хлопців під час туру. Привітавшись та взявши ключ від номеру, Суббота поплентався відпочивати. Спартак обожнював цей готель, завжди приємний сервіс, гарні та чисті номери. Це все подобалось вимогливому блондину. Вид з вікна був неймовірний, мов на долоні нічне Місто із запахом кави та шоколаду. Навіть у такої людини, як Спартак промайнула думка, що це реально гарно. Усміхнувшись цій красі, Суббота попрямував в душ, а потім спати, бо цього дуже потребував  стомлений організм.

    ранок почався, як звичайно –– перевіряння документів, які надіслала помічниця, нова стаття та сніданок.
    біля готелю знаходився прекрасний та затишний заклад, де Суббота часто бував, коли приїжджав до Львову на лекції або по якимось справам. Людей не багато, музика не нав’язлива  –– комфорт. Замовивши звичайний сніданок та оплативши рахунок, чоловік чекав своє замовлення, працюючи а планшеті. Бiля дверей задзвонив нiжними переливами невеличкий дзвiнок, припасований так, щоб персонал закладу мiг завбачливо вiдреагувати на вiдвiдини клiентiв. На порозi з’явивилася знайома кучерява маківка. Помітивши молодика,Суббота набрав його номер.

    – алло. Спартачок. Щось хотів? А то я в шумному та людному місці.

    – добрий ранок, Женька. Хотів, поверни голову ліворуч. –– посміхаючись, мов той чеширський кіт, мовив Суббота, спостерігаючи, як брюнет повертає голову в його сторону та трохи приголомшливо дивиться на блондина. Закінчивши виклик, Спартак підпер голову рукою, чекаючи поки здивований товариш підійде до його столику. Все ж таки Янович вийшов з шокового стану та попрямував до Субботи.

    – і що ти тут робиш? –– здивовано запитав брюнет, сідаючи напроти.

    – до тебе приїхав поговорити, бо ти як то вперте дитя. –– спокійно розповідав чоловік, не відводячи погляду від брюнета. –– та і спитати дещо хотів. Але думаю це не для розмови в кафе.

    – та чому одразу дитя, ну впертий я.. трохи, –– трохи надувшись, як мале дитя, якому не купили іграшку  сказав Євген. Почувши про якесь питання, яке краще обговорити не в людному місті, молодик трохи напружився, бо було зрозуміло, що розмова серйозна. А саме такі розмови Янович ненавидів більше всього.  –– скажи, що за запитання, мені ж цікаво.

    – потім дізнаєшся. –– відповів Суббота роблячи ковток кави.

    мовчки поснідавши, чоловіки пішли  разом гуляти по місту. Брюнет роздивлявся різні архітектурні історичні пам’ятки, шукаючи інформацію про них в інтернеті, а після розповідаючи товаришу, той його уважно слухав, киваючи мовляв «ага, запам’ятав». Також товариші заходили в цікаві магазини, кафе та інші заклади, фотографувалися, знімали відео, але Іноді повисала тиша. Кожен поринав в свої думки, у блондина було трохи хвилювання щодо запитання, але по вигляду так  і не скажеш. Кремезний чоловік, як завжди виглядав серйозно, іноді всміхався жартам, але знову вертав маску холодності.
    вже коли почало темніти, на одній вулиці, де проходили чоловіки, Спартак помітив яскраву вивіску секс-шопу, яка дуже виділялася серед інших звичайних вивісок кафе та вирішив зайти, він не вперше був в такому магазині, але тільки в Києві. Можливо тут було більше товарів ніж там або були ті товари яких нема в столиці.  Помітивши куди дивиться блондин, Янович не одразу зрозумів, що саме там продають та купують.
    чоловіки шли на одному рівні, але перед магазином Спартак зупинився.

    – ти тут почекаєш чи теж зайдеш? –– запитав чоловік, дивлячись в очі.

    – зайду. –– твердо відповів брюнет, хоча кінчик вух почали червоніти, дякувати богу, завдяки освіченню це не було помітно. Він теж не раз був в магазинах для дорослих, але заходити туди з товаришем до якого є почуття, було трохи ніяково..

    сам магазин знаходився в підвальному приміщені, сходи освічувалися неоновими стрічками червоного, фіолетово та синього кольорів. В самому магазині освітлення було звичайним, на прилавках були різні іграшки, від звичайних пробок до різних вібраторів на пультах. Побачивши великий та яскравий асортимент, кароокий трохи почервонів. Це не залишилося без уваги Субботи, який спокійнісінько, без сорому роздивлявся товари. Підійшовши до стелажу з презервативами, блондин обрав потрібні та пішов до каси, під зацікавлений погляд Яновича оплатив покупку.
    вже на вулиці Євген не втримався та запитав.

    – на побачення збираєшся чи що? –– можливо питання було не дуже некоректним, але до біса це зараз, вони не перед камерою.
    – ні, на всякий випадок хай буде. –– мовив Спартак. Чоловік не сподівався на щось, просто для перестраховки.

    брюнета така відповідь трохи напружила. Можливо десь ревнощі всередині заграли, можливо ще щось.
    на Львів опустилася  сиза поволока вечора, але так місто не втратило свою красу, тільки дало якусь чарівну атмосферу. Вони мовчки йшли в готель, знову поринувши в думки. їх турбувало одне й теж питання. Ближчим був номер Субботи, тому чоловіки пішли саме туди. Вже одразу, як тільки товариші опинилися в номері, атмосфері бла трохи напруженою, щоб хоч трохи заспокоїти серце, яке от-от мало вистрибнути, Янович попрямував на балкон, взявши з пальта пачку сигарет. Спартак мовчки за ним. запаливши тютюнову паличку, Євген підніс її до губ. Суббота просто спостерігав за діями товариша, який стояв майже в притул до нього.

    – що спитати хотів? –– через хвилину мовчання подав голос кароокий. Їх тишу переривав тільки звук вулиці, але це не дуже заважало.

    – в тебе є почуття до мене в романтичному плані? –– спокійно мовив блондин, спостерігаючи за емоціями на обличчі молодик. Тютюн не аби як його заспокоював.

    – так, навіть здається, що я закохався. –– гірко мовив брюнет, випускаючи молочний дим у повітря. Його погляд був десь в далечині, що хоч якось відволіктись від внутрішніх переживань, чоловік роздивлявся будівлі Львова.

    між ними повисла тиша, яка давила на обох.

    – так і будеш мовчати? –– мовив молодик, повертаючи голову в сторону блондина.

     

    1 Коментар

    1. Dec 28, '22 at 14:01

      Вауу круто!!! Але як завжди на самому цікавому місці обірвали. Чекаю з нетерпінням продовження!💕

       
    Note