Довбана сердешниця на антидепресантах

Дорогоцінна…

Зараз я, наче випила дві таблетки знеболювального.

Тіло ніби оніміло зсередини.

Я все забуду.

Розбите серце складу,

Легенько осколок за осколком.

Ця операція дуже важка і один необережний рух

Може розколоти і без того понівечене серце.

Позавчора в мене стався серцевий напад.

Батьки викликали швидку,

Яка якимось чудом встигла приїхати вчасно.

Цілу дорогу грала довбана попса,

Яка заїдала в голові і її тяжко було позбутися,

Ще й водій постійно її наспівував,

Наче вони не визуть зараз на смерному одрі сердечно хвору людину.

Приїхали.

Мене витягнули з карети швидкої допомоги

І переклали на кушетку.

Довго і нудно мене везли пропахлими

Хлоркою коридорами,

Доки не доставили до реанімаційного відділення

Де мене підключили до довгих дротів,

Які під’єднувалися до якихось велетенських приладів.

Я пам’ятаю тільки те, як прибігло багато медсестр і лікарів.

Далі лиш тьмяна пуща..

Не зрозуміло, що і чи довго це було.

Я пробудилася від клацання пальцями.

Довге незрозуміле відчуття:

“Що і якого хрена, я тут роблю?!”

Переді мною стояв згорблений чоловік з марлевою пов’язкою на лиці і шапочкою для волосся,

Він промовив:” Ми ледве зібрали по кусочкам ваше серце. Воно було занадто скалічене, наче шви на ранах, які ви чомусь накладали самі, розходилися через ваше невміння правильно зашити. – він протер рукою чоло, яке блищало від поту і продовжив- Ви занадто багато раз длубали ці рани руками, через що і занесли інфекцію під назвою “не взаємне кохання”. Такі випадки є надто часто і зустрічаються майже в кожно_ї мо_єї пацієнт_ки. Якщо ви продовжите роздлубувати рани залишені вашими кохнцями. На далі склеїти ваша серце буде дуже важко…”

Я відходячи від наркозу розумію,

Що серце вже не болить, як раніше,

Навіть краще.

Здається, ніби мені вставили новий апарат для перекачування крові,

Але він був чутливішим за минулі.

Я сподіваюся наступні спроби його зламати,

Будуть боліти менше,

Сподіваюся акумулятор не зноситься скоро.

Буде проблематично його кожен раз міняти,

Таким чином в мене не залишиться грошей,

Аби купити нову баночку таблеток знеболювального.

Якщо мені знову стане погано.

Я не подзвоню 103,

Не стану нікому казати.

Я прийму весь біль,

До оніміння буду страждати.