Для всіх Героїв яких зараз нажаль немає в живих…

Хтось зараз стоїть на порозі в смерті…

Чекає щоб постукати у двері,

Хтось вже постукав і чекає коли відчинять,

А що ж тебе занесло до порогу смерті?

Чом ти забув у смерті запитать?

Чим дужки візьми ноги в руки і давай тікать.

Поки стара з косою не відчинила.

Хто ж бо побачить її тому буде вічна темрява.

Краще повернись і йди додому де чекає тебе дружина й діти,

Що будеш ти робити коли дізнаються твої батьки про твою смерть?

Хоч добровільно пішов Вітчизну захищати…

Але я не хочу щоб ти померав ,

Для нас ти завжди будеш Героєм який Вкраїну гордо захищав!

Тому прошу не падай духом сину Божий, що від любові до Батьківщини ти душу й серце би віддав.

“Не плачте діти,мамо. Не плач кохана ти моя… Зі мною все добре, завжди ваш я”- сказав хлопчина перед тим як в двері старої примари постукать…

І хлопець пропав.

Його забрала стара смерть з косою.

Хлопець смерті не злякався прийшов до неї сам на поріг.

Ні хто в цьому світі з смертю не знався поки сам не потрапив в обійми її.

Та пам’ять про тих кого вже немає буде жити сотні віків.

Бог для всіх в раю місце тримає хто поліг на цій кривавій війні.

Ні хто з наших Героїв марно не вмирає!

Лиш слава для них і шана на сотню років.