Диня, фісташка, капучино

З того часу як хлопці прибули в Хорватію минуло 2 тижні. Хьонджін з Джісоном поступово налагоджували спілкування і, здається, повернулися в статус «друзі». Фелікс з Джісоном знайшли спільну мову одразу. Лікс багато разів говорив що Джісон йому сподобався, на що той відповідав взаємністю. Хван, на диво, не відчував ревнощів, як це бувало раніше, навпаки відчував щось, що поясненням не підлягалося. Просто відчував. Щось.

Хлопці йшли вечірніми вулицями Башка, вуличні крамниці працювали, з них доносилися хорватські народні пісні. Хьонджін придбав собі солом’яний капелюх з зеленою стрічкою. Вони проходили повз розкладні крамниці з надувними матрацами, кругами, нарукавниками, помпи та іншими надувними речами для плавання, вона знаходилася з права, за нею йшла крамничка з пляжними матрацами, парасолями та пледами, за ним одразу ж знаходилася ще одна крамниця, на цей раз з різними ручними прикрасами: браслетами для рук і ніг, намистами, колечками, а також магніти й листівки. Хлопці зайшли туди не надовго, купили три однакові браслети “у знак дружби” й магніти, все-таки Фелікс і Хьонджін обіцяли привезти пані та дідусю Лі сувеніри.

Хлопці проходили причал з човнами, трохи далі був причал з яхтами, поїздка на яких на довго засяде в пам’яті всіх трьох, адже в той день вони попали в шторм. Джісон скривився від згадки про той день, а Фелікса знову знудило. Один Хьонджін в той день “тримався молодцем”, але насправді Він – атеїст з голови до ніг – молив бога, щоб скоріше шторм закінчився і всі, хто був на ньому присутній, – вийшли з яхти живими.

Проминувши причали хлопці дійшли до кіоску з морозивом. Лі взяв зі смаком дині, Хван зі смаком фісташки, а Хан зі смаком капучино. Молода продавчиня прилила кульки морозива смачними сиропами, які обрали хлопці, а потім присипала маршмелоу та шоколадом. Ближче до маяка була розкладена сцена з живою музикою, гурт грав на інструментах та співали хорватською. Вони зупинилися послухати, Фелікс дістав телефон й почав записувати на відео, щоб потім надіслати матері. Джісон прислуховувався до мови з відкритим ротом, той вже понад тиждень говорить, що хоче вивчити хорватську. Хьонджін спостерігав за ними і їв морозиво та як тільки перевів погляд на сцену – відчув на кутику своїх губ – чиїсь. Повернувся в право й побачив Джісона, той усміхався:

– Занадто романтичний момент, гріш було не впустити. М, а морозиво у тебе смачне!

Хьонджін здивовано дивився на нього, а потім поглянув на підійшовши до них Лікса.

– Я теж хочу спробувати морозиво Джинні!

Хьонджін очікував, що той зараз нахилиться до кульки з морозивом, але не те, що зробив Фелікс.

Фелікс зробив те саме, що і Джісон – поцілував Хвана в кутик губ, але вже зліва.

– Дійсно смачне!- Захихотів той.

Всю, недовгу, дорогу до маяка Хьонджін мовчав, переварював те, що сталося і те, що відчував всередині. Джісон з Феліксом перекидалися різними фразами та спостереженнями, здається, вони зовсім не помічали що Хван затих. Прибувши на місце призначення Хьонджін дістав свій фотоапарат. Пам’ять пристрою почала заповнюватися фотографіями Хана і Лі.

– Джинні, – промовив Лікс привертаючи на себе увагу Хьонджіна, який, в свою чергу, фотографував Джісона.- Давай я тебе сфотографую!- Фелікс відібрав камеру з рук Хвана, а той був і не проти позувати показуючи всю свою харизму.

– Таак, а тепер спільне фото!- Сказав Хан взявши камеру від Лікса й передав її чоловіку, якого попрохав сфотографувати всіх трьох.

Хьонджін лежав в номері готелю, ліжко більше не здавалося твердим, тепер воно було звичним і за два тижні стало рідним. З ванної доносився спів Фелікса і гуркіт крапель води який розбивався об пластикову підлогу душової. Але Хван цього не чув, він заглибився у своїх роздумах. Думав про те, що сьогодні утнули ті двоє. Хьонджін не сумнівався у своїх почуттях до Фелікса, але Джісон? Джісону вдалося розворушити ті давні почуття, що були у Джинні до нього ще в часи середньої школи. І тепер Хван заплутався.

Він не знає що відчуває.

Що і до кого. І наскільки сильно.

Хтось постукав у двері. Хван неохоче піднявся, сьогоднішня прогулянка добряче вимотала.

За дверима стояв Джісон з пакетами їжі, яку замовив в кафе неподалік пляжу. Хван впустив його всередину. Джинні звільнив тумбу посередині, щоб Джісон зміг розкласти їжу на ній.

– Ти сьогодні надто сумний.. Це через те, що сталося біля сцени?- Голос Джісона звучав стурбовано.

Хван мовчав.

– Якщо тебе образили мої дії, то просто скажи. Я більше не повторюватиму цього.- Нотка сумку закралася в голос.

– Ні. Це не через це… Тобто від частини, але.. Я не знаю що сказати.- Промовив Хьонджін задерши голову до стелі.

Джісон мовчки очікував на пояснення.

– Раніше ти подобався мені, ну, в плані як хлопець, але це було за часів середньої школи, потім ти переїхав і ми перестали спілкуватися.- Це ще одна причина, чому Хьонджін так довго ображався на Джісона.

Очі Джісона розширилися від почутого.

– Але зараз я кохаю Фелікса. Я хотів зізнатися йому поки ми на відпочинку, але після сьогоднішнього не знаю, що і до кого відчуваю.- Грудна клітина Хвана піднялася й опустилася.

Фелікс, що тихо вийшов з ванної чув всю розмову і він був здивований не менше Джісона, який вже сидів з відкритим ротом. Хан помітив Лі, але той жестом наказав йому мовчати. Хан послухався.

– Я не сумніваюся у своїх почуттях до Фелікса, але щодо почуттів до тебе впевненим бути не можу. – Хван все ще дивився в стелю, але тепер не сидячи, а лежачи.- Ти розшевелив мої почуття з минулого, які, як я думав, вже давно зникли. – Хван тяжко зітхнув.- А виявилося — що ні. – Хьонджін проковтнув слину, яка наче клубок стала в горлі й прикрив очі розмірковуючи про подальші свої дії.

Деякий час в кімнаті стояла тиша. Джісон так і застиг – з відкритим ротом сидячи зі схрещеними ногами на ліжку, переварюючи всю щойно почуту інформацію й згадуючи себе і Хвана з середньої школи. Але він був точно певен, що за ці два тижні, майже три, що вони провели разом – Хану почав подобатися Хьонджін, інакше він би його не поцілував біля сцени сьогодні.

Фелікс застиг у дверях, він здогадувався про почуття Хьонджіна, але відмахувався завжди від цієї думки «Нумо хлопче, зберися! Те що ти закоханий у нього, не означає, що він також закоханий у тебе!» – повторював собі завжди Фелікс.

– То чому б нам не почати зустрічатися в трьох?

Хван здригнув від низького голосу Фелікса.

Хан здивовано витріщився на Лікса. Трохи помовчавши видав:

– Можна спробувати..- Він озирнувся на Хвана, що вже, наче мертвець з фільму про зомбі, підіймався.

– Ви.. Серйозно?- На якусь мить здалося що у нього слухові галюцинації почалися.

Але все-таки не здалося.

– Ти подобаєшся мені – я подобаюся тобі, але мені також подобається Хан, і тобі він подобається. А Хану – подобаємося ми?

Хан похитав головою погоджуючись з Феліксом.

– Так! Ви обидва подобаєтеся мені!

Хьонджін ліниво кліпав очима: то одним, то другим. До нього трошки не доходило те, що він щойно почув, у його голові з’явилося віконце з червоним надписом “похибка”.

– Давайте спробуємо..- Невпевнено вимовив він.

Джісон накинувся на Хвана з обіймами, Фелікс захихотів підбігаючи в обійми до своїх хлопців. Вони розцілували обличчя і пухкі губи Хвана, а потім залишили слід від засмоків на шиї з обох сторін. Хьонджін був на сьомому небі від щастя.

Їжа холола на тумбі, але на неї теж прийде час.