диво?

ФФ по сонкі але я не можу вказати цього в персонажах. вибиває.. додайте кім сону і нікі.

Сонячний літній день, день під 40 градусів жари. Через яку почав підніматися пар з землі(Уявлення не маю як там живуть в Австралії). Наприкінці міста стояла маленька хатинка, її обгороджував невисокий заборчик, а за ним садок, покритий мілкосітчастою тканиною. На траві лежить великий ковбик і декілька мисок для їжі і водички. За сіткою пара хатинок з досок оббитих м’яким паралоном для зручності, драбинка і багато іграшок для тваринок. Там жили котики. Кожен ранок господар притулку виносив тваринок на вулицю, а ввечері заносив в дім щоб вони не замерзли. В самому приміщенні місця було більше ніж здавалося, котики займали всі кімнати, навіть в кімнаті Сону були прибиті полички на яких могли гратися котики. Цей хлопчик наскільки любив котиків, що створив для них притулок прямо в своєму домі. Всі в містечку знають де він живе, йому приємно коли люди приходять і беруть собі улюбленця з обіцянкою піклуватися про нього. Котики знаходять собі нових власників, а люди які не в силах більше тримати котика приносять його їх до його притулку. Він радий що вони не покидають їх на вулиці і не вбивають, а дають на нову сім’ю. Біля дому стояла скринька для грошей і милих записок для котиків які зазвичай залишали люди які хотіли взяти участь в діяльності по догляду котиків але не могли забрати їх собі.

Пов від Сону:

Кожного ранку я прокидаюся від мявчання і пошкрябувань кігтиків по тканинним поверхням. Це мої голодні котики, здається вони вже знають режим дня і знають коли приходить їм час поїсти, сьогодні я трішки проспав, а вони вже повинні гратись на вулиці, тому я не переодягаючись з піжами пішов на кухню і взяв два величезних мішки корму. Вони так мило бігли за мною як  каченята за мамою качкою. Я погодував котиків і відкрив їм сіточку щоб вони могли як можна швидше наздогнати упущений час. Коли всі котики зайшли я почав їх рахувати. Але щось пішло не по плану і я не дорахував котенятко, хоча перерахував декілька разів.  Не те щоб він був зовсім не помітним але досить маленьким щоб не побачити його в траві висотою по щиколотки. Закривши вхід в загородку я пішов шукати кошенятко. Вийшовши з двору, я довго кликав його і оглядав кожен кущик, таким уважним мені ніколи не доводилося бути. Кошенята мявкають коли загубилися але це мовчало. Я не можу його знайти. Він зовсім не подавав жодного вигляду від себе. У розпачі я сів біля паркану і чекав на диво. Чому дива? Тому що цього котика звуть диво. Через те, що він був одним рудим серед усіх своїх родичів. Я сидів на колючій поклонній траві за двором і сльози наверталися на очі проклинаючи себе в тому, що не зміг простежити за кошеням і цей малюк зараз десь у невідомому йому місці.

Просидівши так години з півтори я вже збирався йти, як раптом почув тихе мурчання над собою. До мене підійшов хлопець зростом зі 180 з дрібницею, а у нього на руках було те саме кошеня. Проти його рук кошеня було таким крихітним, що я навіть не здивувався, коли спочатку не розгледів кошеня. Смикнувши що котик знайшовся я швидко піднявся на землю і посміхнувшись запропонувавши хлопцю зайти в будинок.

Кінець pov Сону.

Pov від Нікі:

З самого ранку я піднявся раніше, щоб покататися на велосипеді, щоб не слухати сварки батьків, зробивши всі ранкові справи, я швидко зібрався і поїхав кататися містом. Заїхавши в якусь глушину я трохи розгубився. мережі там немає. Далі я вирішив піти пішки, тягнучи велик, трохи його піднімаючи щоб не пробити колеса я йшов у кінець лісу. Інакше як я поїду якщо проб’ю їх? Відчуваю, що дорога досить довга так що краще поки що не ризикуватиму і піду пішки. Так я йшов приблизно км з 3.. ось я нарешті знайшов якусь трасу

. Слава славі.. так. Сів я значить на велосипед і поїхав слідом за вказівниками на узбіччі траси. Їхав я не довго, зупинившись навпроти якогось будиночка з великим навісом біля маленького саду з хаткою та сітками, я сів біля квіткової галявини, дивлячись на небо. Пізніше я почув голосне нявкання що лунало з будиночка. Ще через хвилин 15 я озирнувся і побачив сонного хлопця невисокого зросту з рудим волоссям та блакитною піжамою з ведмедиками. Розчулившись з того як старанно він годує котиків хоча сам ще мабуть тільки прокинувся я подумав що це потрібно зберегти собі в пам’яті назавжди. Тому діставши телефон я зробив кілька фото і скажу чесно вони вийшли ще красивіше ніж я думав, фотограф з мене взагалі щось ніяке, але цей хлопець своєю красою перекрив моє рукожопство.

Подивившись фото я побачив його стурбований вираз обличчя і він почав щось шукати. Я так до кінця і не зрозумів що він шукав, мені хотілося йому допомогти, але я не особливо товариський з незнайомими людьми, тому трохи зніяковів і вирішив ще посидіти. Просидівши так майже 40 хв. я побачив як він плаче сидячи під парканом свого будинку, мені стало соромно, що я навіть не спробував йому допомогти і навіть не знаю чим. Він шукав якесь диво.. невже це було кошеня? Це було не важливо, я встав і почав шукати щось невідоме на ім’я диво і кицькати десь у траву.

Через пів години пройшовши ще вперед десь уже на середині поля я почув тихе нявкання кошеняти, взявши його на руки я подивився на його мордочку. Воно було таким крихітним і руденьким, як його господар. Дорогою назад я гладив котика рукою, а на другий він лежав. Здавалося йому було дуже зручно. Я підійшов до хлопця і саме коли він збирався йти, він підняв голову вгору і я побачив його заплакані очі і розпатлане волосся, це було мило.

На той момент у мене з’явилося бажання обійняти його. Як тільки він підвівся з землі і побачив котика його очі знову засвітилися і крізь сльози знову з’явилася променева усмішка, ніби він знову побачив диво. Про стоп.. котика і звуть диво. Він справді побачив диво. Мені здається, якби не мій серйозний вигляд він міг би застрибати на місці плескаючи в долоні як дитина. Я відразу ж змінив свій вираз обличчя на добру посмішку (що траплялося дуже рідко) і він запропонував мені увійти до будинку.

Кінець pov Нікі

– У тебе так багато котиків – Нікі здивовано подивився на сад обгороджений сітками.

– Так я дуже люблю їх. Влаштувати притулок для вихованців було моєю мрією ще з дитинства. Ви не проти почекати тут кілька хвилин? Буквально на позитивний кивок молодшого Сону кулею залетів у будинок і пішов прибирати гамір на собі. Його волосся виглядало як гніздо і щоки були червоними від сліз та й сам в піжамі. Як він міг взагалі в такому вигляді стояти перед незнайомцем? – Подумавши про себе Сону швидко привів себе в порядок і вийшов на вулицю.

-Я бачу вам сподобалися котики. Можливо хочете взяти одного?

-давай на ти? Здається ти все-таки старший за мене – все так само тримаючи котика в руках акуратно погладжував його Рікі.

-давай на ти. Кім Сону, хоча можна просто Сону, власник цього маленького притулку для котиків-протягнувши руку щоб потиснути з посмішкою сказав рудоволосий.

-приємно познайомиться просто Сону, а я тоді просто Рікі. Твій притулок для котиків такий милий. Я б теж тут жив якби був котиком-потиснувши руку старшому темноволосий усміхнувся тому у відповідь.

– Я тебе раніше не бачив у нашому місті. Ти сюди нещодавно переїхав?

-о ні.. я загубився. Так набридло слухати сварки батьків, що я просто поїхав у ліс, а там заблукав.

-оу.. може я можу чимось допомогти?–Простягнувши ручки щоб забрати котика запитав Сону.

– Так. Можеш я хочу залишитися з котиками до вечора і провести тут весь день. Здається у вас так спокійно і жодних турбот. Я ж можу?

-звичайно можеш. Котики люблять колись із ними грають і взагалі колись хтось приходить до них у гості.

-це прекрасно. А я можу чимось допомогти? А то у мене для них навіть нічого немає:

-все добре. Ти можеш допомогти їх купати та нагодувати. А деяким котикам потрібно обрізати пазурі і зробити ще пару будиночків, а то там скоро з’являться нові котики. Їм треба десь жити, а ще прибрати за ними. Щоб завтра я міг запросити ветеринара.

-Я ніколи не замислювався що в тебе тут може бути так багато роботи. Я думав, що їм потрібно тільки гратись і їсти давати.

– гратись вони і самі вміють і їсти теж, а от доглядати за собою ні. Пізніше я розчісую котиків. А вже ввечері вони перебувають у будинку та лягають на свої місця. Деякі бігають але все ж таки пізніше засинають. Я люблю їх гладити і цьомкати. Адже вони теж заслуговують на любові.

-ти правий. Усім потрібна любов. Особливо котикам. Я хочу допомогти тобі сьогодні з котиками. Відволіктися від метушні в моєму місті неможливо. А тут так добре.

Мило посміхнувшись у відповідь на слова нового друга Сону взяв того за руку і потяг у хату щоб розпочати роботу.

Пройшло вже майже 4 години, за цей час хлопці зробили більшу частину роботи, яка в Сону одного затягувалася на довше. Вони встигли добре познайомитися і дізнатися один про одного набагато більше. Увечері вони зібрали котиків, перерахувавши чи все є на місці, вони пішли на кухню їсти, бо з самого ранку як тільки треба було годувати котиків, сам Сону весь день нічого не їв(

-я можу допомогти?

-Не варто. Вечерю я приготувати зможу – Сону дістав пачку з крупою і ще кілька продуктів для приготування їжі, в той час як Рікі під столом сидів бавився з котиками.

-їжа готова. Де ти?-Оглянувши кімнату він не побачив свого друга.

-я тут-гучний удар головою об стіл змусив Сону прийти до тями.

– Обережніше ти міг поранитися. Голова не болить?

– Були б там мізки може і боліла б.

– Такі жарти над собою? Жорстко. Але все одно не говори так більше.

– А якщо буду що?

– Я тебе до котиків не пущу більше.

-Я можу прийти сюди ще?

-звичайно можеш. Дивись як швидко ми впоралися. Ти сказав що хочеш відпочивати від усієї секти у вашому місті, тому можеш бути схожим сюди коли завгодно.

– Навіть посеред ночі?

– Ну вночі я спатиму, тобі доведеться подзвонити мені перед приходом. І так, сідай вечеряти. Зараз поїмо, а потім митися і спати.

-А додому?

– Який додому? Ти бачив час? Як старший я почуватимуся винним якщо з тобою щось трапиться.

– З чого б хвилюватися. Надворі ще ясно.

– Там уже зірки зійшли. Через пів години буде повна темрява, а до твого міста плестись години три як мінімум і це швидкою ходьбою.

-я на велосипеді.

– Знаєш дорогу по трасі?

– ні.. я йшов через ліс.

– Ну ось. Сьогодні залишаєшся тут.

– хоча ти знаєш.. я навіть не проти. Як спати в будинку з батьками знаючи що вранці знову буде багато шуму через нічого краще тут.

– от і славно.

Після вечері хлопці помилися і пішли в кімнату і сидячи на ліжку гладили котиків, дивлячись дораму.

– я не розумію. Як у цій піжамі на тебе можуть бути штани надто великі, якщо кофта маленька?

– Кофта мала на тебе а штани просто занадто довгі.

– Так саме тому тепер ти можеш милуватися моїм пресом) до речі як він тобі?

– просто секс-закотив очі Сону взяв пилочку для нігтів.

– я старався. Напевне, навіть для тебе))

– Давай не перебільшувати – сону почав підрівнювати собі нігтики щоб не подати вигляду того що йому дійсно сподобався вигляд друга.

Коли дорама стала нецікавою Рікі взяв подушку і поклав її на колінах Сону щоб лягти головою, в той час як Сону її скинув назад.

-Гей. Я хотів там лягти.

– перехотів)

Взявши маленьку подушечку молодший запустив її Сону в плече, через що його ніготь тепер був підпиляний неправильно і доведеться змінювати форму всім нігтям.

-Пиздець тобі-з цими словами Сону взяв подушку почав бій.

Пір’я летіло по всій кімнаті коти повтікали з кімнати, а хлопці продовжили бій. На підлозі було вже багато подушок і всі ковдри, Сону хотів злізти з ліжка щоб подати нищівний удар;) але перечепився через подушку. Він упав на подушку під якою лежав насміхаючись з його незграбності Ріки.

-смішно так? Я тобі зараз-сону агресивно пригрозив кулаком.

-Що ти мені зараз? М? – самовдоволено посміхався молодший при піднімаючи голову.

-мм .. поцілую.

Шокований Нішимура аж почав кашляти від такої пред’яви. Усвідомивши що ляпнув Сону закрив обличчя руками і хотів злізти, але йому завадили руки молодшого на його спині.

– Ну, поцілуй),- нахабно посміхнувшись, сказав Рікі.

-не хочу. Я випадково сказав.

-Давай. Ти пообіцяв, що за мої прокази поцілуєш тепер виконуй свою обіцянку.

-Я не обіцяв.

– Це не важливо, я просто хочу поцілувати тебе і впевнений, що ти теж хочеш. Якщо хочеш то чому ні? – прибравши подушку що лежала між їхніми тілами темноволосий обійняв талію Сону.

-.. знаєш, а ти маєш рацію. Якщо хочу то чому б і ні – акуратно притримуючи личко молодшого рудоволосий доторкнувся губами до чужих губ. Атмосфера затишного вечора в подушках нагадувала піжамну вечірку, темно-синій своє телевізор час від часу змінював освітлення і яскравість у кімнаті, що надавала пристрасті в атмосфері їх кімнати.

Закриті темною завісою вікна, і кілька котиків, які прийшли в уже тихе містечко, щоб нагріти собі ложу. Котики розпластавшись біля хлопців муркотіли лягаючи на спину Сону головою. А ніжний поцілунок, у який він залучав свого друга (якщо його ще можна так назвати), все більше і більше накривав їх обох ковдрою нестримної ейфорії. Сону не збирався поступатися ініціативою, тому сідаючи зручніше на торсі хлопця взяв його за щічки міцніше продовжуючи поцілунок. А через хвилин 20 Сону вже тихо сопів лежачи в обіймах друга.