Дивний чел

На телефоні висвітилося повідомлення від незнайомого хлопця.

Відкривши програму в якій він писав, Адріана швидко пробіглася по словах, в повідомленні йшлося:

– ” Привіт, ти мене напевно не знаєш. Я Андрій з 20 групи.”

Дівчина не знала, що на це відповісти. Звісно, для неї це не вперше спілкуватися з хлопцями, які старші за неї, но якось було непособі. Відповідь вона відіслала, лише коли порадилася зі всіма подругами, з деякими одногрупницями і як завжди, з Самірою.

– Я не знаю, що йому відповіти.

– Ну а я тобі, що зроблю. Замість тебе напишу?- запитала співрозмовниця.

– А ти можеш?

– Адріана, якщо я відпишу, то точно нахамлю. Добре, пиши йому таке: ” Привіт, що тобі потрібно?”

– Це все?- здивавоно запитала Адріана.

– Ну так, а ти йому хотіла прям мемуар написати? Я вважаю і так забагато, я б просто запитала” чо надо?”.

– Не знаю…- нотка сумніву програла в голосі дівчини.

– Що вже не так?

– Саміро, ну якось все не так. Може просто проігнорити?

– Ти вихована дитина?

– Так.

– Ну так пиши те, що я тобі сказала. Передзвониш, як відпише.

– Добре до звязку.

Дівчина відклала телефон від вуха і все ніяк не могла наважитися відпривити повідомлення. Але цікавість перемогла. Їй стало цікаво, що ж він відповість.

За час поки дівчина чекала, вона встигла приготувати вечерю, поїсти, прийняти душ, висушити волосся. Вже забувши про давнього знайомого, на телефон прийшло повідомлення.

– Ну нарешті, я вже думала не відпише- сама до себе сказала Адріана.

Знову, як із минулим повідомлення, вона пробіглася швидко по словам. Зробивши знімок, дівчина переслала скрін Самірі. Відповідь не дала себе чекати:

-” Тобто і це все? Дай переписати конспект… Скучний він якийсь”.

-” Підтверджую, я його повідомлення цілий вечір чекала, думала що там буде щось серйозне. А він… Бісить”

-” Я читала в одній книзі, вона його також ненавиділа, а пізніше вона сказала “так” на його пропозицію одружитися. Твій випадок?”

-“Щераз,щось таке скажеш, вб’ю”

-“Ой-ой, боюся, а ж ноги дрожать”

-“Ну все завтра точно помреш”

-“Добре, добре малявка, не нервуйся. Я спати іду, чао”

-“Надобраніч”

Після переписки з подругою, Адріана вирішила відписати хлопчині, якому перемила кісточки.

-“Зараз вислати конспекти не можу, пізно все-таки ж. Можу вислати знімки екрану хіба, підійде?”

-” Давай, чуєш а ти знаєш Саміру?”

-“Ну знаю, одногрупниця моя. А що?”

-“Та нічого просто питаю… Вона, порівняно з тобою, така депресивненька”

-“Чому зразу депресивна? Вона просто не активна і до того ж змучується людина часто, що тут такого?”

-“Тихо, тихо я просто сказав, обідити я її ніяк не хотів”

-“Я бачу. Можна питання?”

-“Ну давай”

Адріана деякий час подумала. Вона не знала, що у нього питати. Перше питання, яке дівчина придумала, зразу ж і відпривила.

-“Чому ти написав іменно мені?”

-“Мені тебе порекомендували. З твоєї групи вроді, зараз її акаунт скину”

Андрій не набрихав, і правду скинув. Акаунт був близької одногрупниці, в цей момент Адріана була і зла на неї, але і одночасно вдячна їй.

-“Зрозуміло. Ладно я піду спати, може завтра вийде попереписуватися”

-” А ти хочеш?”

Дівчині було цікаво, як новий знайомий відреагує на “міні” флірт, тому написала, так:

-“Звісно хочу. Ти вродливий і здаєшся цікавим.”

-“Дякую, буду тільки радий ближче познайомитися”

Адріана зашарілася , з нею ще такого не було.

-“Добре, я іду спати, тому до завтра.”

-“Надобраніч”

Це було останнє повідмлення від нього, більше він нічого не писав. Дівчина відклала телефон в сторону і попробувала подумати про завтрашній день. Но їй це не вдалося, вона заснула.

На іншому боці екрана сидів Андрій, який не міг викинути з голови повідомлення дівчини. Йому це здавалося дивним, його багато дівчат називали гарним, но вона, мало знайома особа. З цими думками, юнак не помітив, як заснув. Він не чув, що йому щось каже друг, він не чув, як до нього приходили повідомлення від інших дівчат. У нього в голові була лише вона, першокурсниця Адріана.