Дивний стан Герміони

– Агов хлопці, снідайте швидше, ми спізнюємось вже, Снейп нас вб’є за спізнення, потім змусить чистити котли.

Суворо сказала Герміона друзям.

– Герміоно, не вигадуй, кажуть, що він змінився і зараз зовсім інший, нічого не станеться, якщо я доїм і тоді підемо.

Відрізав Рон

– Роне, він вчитель і яким би він не був, йому все одно неприємно, що до нього на урок спізнюється пів класу. Тим паче якщо він змінився, треба ставитись до нього з повагою. Особливо після всього, що він зробив. Давай швидше, я ще хочу задати купу питати.

– Гаразд, пішли вже, але навіть Северус не витримає таку купу питань.

Не смішно пожартував Рон

Гаррі майже весь сніданок мовчав, скоріш про щось думав.

– Фух встигли, хутко до класу.

Заспокоїлась Герміона.

Северус Снейп, як і раніше мав суворе обличчя, його темна мантія, як завжди розвивалась, коли він заходив у клас. Але цього разу всі дивились на нього вже іншими очами. Це був ніби той же Снейп ззовні та зовсім інший всередині. Весь клас дивився очаровано, один лише Драко, продовжував ховати очі. Йому все ще соромно було перед оточення. Попри все його підтримали, як Слізеринци, так і Ґрифіндорі. Підтримали те що він вирішив змінитися, прийняв світлу сторону. І навіть з Гаррі вони потиснули один одному руки, після того, як Драко о прилюдно попросив пробачення за свою поведінку.

Северус швидко закрив всі питання, які летіли в його сторону, він не хотів, ані згадувати це, ані розкривати душу перед усім класом, йому було достатньо і пліток про себе, і легенд, які вже ходили про нього. Йому цього не треба було…

Він почав вести урок як завжди. Лише Герміона почувалася дивно. Вона взагалі забула писати конспект, та й слухала мало, не те щоб ще й щось відповідати. її погляд був прикутий лише до професора, чомусь в цей момент він став такий цікавий для неї. І зовсім не жахливий як раніше. Голова дівчини рухалась разом зі Снейпом. На якусь секунду вона отямилась і задала собі питання, що з нею відбувається. Ця хвилина промайнула і знов безперестанку дивилась на нього.

Северус пройшов класом. І в Герміони почало битися серце, як інколи не билося, воно вистрибувало з її грудей, це був не страх, а точно щось інше, але що, дівчина сама не могла зрозуміти. Вона почала щось конспектувати, але виходило погано, рука тремтіла і виходили страшні літери, які важко було відрізнити один від одного.

– Міс Ґрейнджер, Ви мене слухаєте? Щось на Вас сьогодні зовсім немає обличчя, можливо Вам треба вийти?

Запитав Северус.

– Ні, все добре, вибачте, я просто задумалась, більше такого не повториться.

Відказала Герміона.

– Гаразд, я за Вами стежу, в нас важлива тема.

– З легкою посмішкою сказав професор і продовжив вести урок.

Цей невеликий діалог зовсім вибив Ґрейнджер із теми уроку, її ніби холодною водою облили та одразу стало тепло, в її тілі боролась голова, яка кричала, що треба слухати лекцію, і серце, яке безупинно, так ніби весь клас чує, ці щосекундні удари.

Рон пожартував, щось про темного Лорда і тоді весь клас вперше побачив щиру посмішку суворого зіллєвара. Кожен учень у ту хвилину дуже здивувався, лише Герміона дивилася, з насолодою на його вуста. І здається вчитель це помітив, але нічого не сказав. у ту хвилину дівчина радісно видихнула з надією, що він не звернув на це увагу.

Під кінець уроку Снейп зустрівся з розсіяним поглядом Герміони та побачив, щось дивне в її очах, він здається нічого подібного і не бачив в очах, які хоч колись дивились на нього. Герміона дуже довго намагалась утримати його погляд ніби силою думки.

Урок закінчився і весь клас вийшов трохи втомленим і лише Герміона мала трохи піднесений настрій. Вона чомусь посміхалась без причини, всі були трохи здивовані та й вона сама не розуміла, що з нею. Таке було вперше, щоб сама Герміона втратила розум на деякий час.

Настав вечір і дівчина швидко виконала завдання і не стала довго сидіти.

– Все хлопці, я спати, щось втомилась в перший день.

Сказала Герміона з трохи награним поглядом.

– Так іди, а то ти сьогодні якась дивна. Я думав у Снейпа мантія загориться від твого погляду.

Сказав Гаррі та одразу засміявся

– Добраніч, жартівник.

– Добраніч.

Хором сказали Гаррі з Роном.

Герміона вже лягла у своє тепле ліжко, проте сну не було навіть на видноколі. Хоча вона і не зібралась спати, їй треба було все добре обдумати наодинці з собою.

Що ж це було? Що зі мною зробив цей чарівник? Я ніколи так не захоплювалась людиною, особливо яку знаю, а тут ще й Снейп…фу він же злий і бездушний. Хоча ні він же оберігав Гаррі всі ці роки, в нього є душа. Та й не такий він злий, сьогодні навіть посміхався. Оце так досягнення – посмішка. Ні він жахливий, і я люблю Рона. Стоп, а чому я взагалі про це думаю…Я не можу любити професора, це не правильно. А що Рон? Він добрий друг, а що він зробив для мене, як для дівчини? У той час, як Северус все життя кохає жінку, яка одружена з іншим до того ж давно померла, оце так чоловік…Хто б мене так покохав. Але яка в нього посмішка, чому я раніше не помічала, можливо, тому що він не посміхався? Гермі, може ти захворіла? Ні, не може бути, але чому мене так тягне до нього. Все ж таки це так ризиково, пів життя бути подвійним агентом, а як він вміло врятувався, що навіть Темний Лорд нічого не помітив, а який він розумний, скільки заклинань, скільки зіль вигадав, я й третини всього не знаю. Я точно не варта такого чоловіка, як він. Фух, може досить, сподіваюсь в мене це мине, і чому я нічого подібного не відчувала до Рона, хоч ми та зустрічаємось…ніби…

Думки в її голові та далі плуталися, вона, мабуть, була ще занадто молодою аби чітко вирізнити свої почуття, або ситуація була вкрай складною і заплутаною. Так і пролежала до третьої ночі все обдумуючи, поки не заснула, фантазуючи ідеальне майбутнє.

Ніч була сповнена роздумів не лише для Герміони, а ще й для декого у підземеллі.