Дивна пляма настрою

Фелікс-хуєлікс:

То ти йдеш завтра? Я без тебе нікуди не піду…

09:37

Ви:

Блять, ну Лікс, у тебе ж повно друзів,

піди з кимось іншим.

09:39

Фелікс-хуєлікс:

…

Я хочу з тобою!

Короче, там має бути хлопець, що мені подобається

дуже. Хотів, щоб ти глянула.

09:45

Ви:

Ок

Але я піду одразу після того,

як його побачу

09:46

– Не вірю, що погодилась на це…

 

Сонмін почала вибудовувати в своїй голові плани, вимальовувати карту власних дії. Вже завтра субота, вона дещо краща за п’ятницю і четвер, їй потрібно піти на урок фортепіано, а це дівчина дуже любить. Кім Чан Сік – чудова людина та майстер своєї справи, що познайомив дівчину з інструментом і музикою, дав їй сенс життя. А от після уроку гри на фортепіано, на жаль, їй прийдеться піти на цю «круту» вечірку.

 

П’ятниця пролетіла швидко і однотипно, буденність все ще затягувала в своє русло, на даючи в замін нічого цікавого. Хоча, можливо, ці однакові дні чомусь нас вчать? Стабільність? Щастя в простому? Та ні, дурниці. І ось ти прокидаєшся в один день, кліпаєш, і вже опиняєшся в наступному, перед дверима свого музичного наставника. Питання у тому, навіщо ж нам ці дні?

 

-Доброго дня, пане Кім!

-Доброго-доброго, Сонмін, як доїхала?

-На здивування автобус приїхав дуже швидко.

-Ну і добре, я все думаю переїхати ближче до центру Сеулу… До мене так тяжко добиратись, особливо ввечері, ну сама знаєш…

-Та нічого страшного, для мене це не проблема.

-Що ж, я хочу тобі дещо повідомити.

 

Чомусь в цей момент рудоволоса почала нервувати, адже голос учителя різко став серйозним. В голові почали з’являтись різні думки, починаючи від відміни занять і до серйозних хвороб. Вчитель Кім був вже літнього віку і виглядав не дуже активним чоловіком, тому очікувати можна було будь чого. Він побачив зацікавленість і тривогу в її очах, тому швидко продовжив:

 

-В цьому році мені виповниться 68 років, я дуже швидко втомлююсь, та і здоров’я вже не те.. тому я знайшов собі достойну заміну. Це мій найліпший учень, тепер він буде проводити тобі заняття. Зараз він сидить на кухні, познайомитесь?

-Та-так, звичайно… – дівчина не була рада такій зміні, тому що все життя її учив уже дуже рідний пан Кім.

 

Поки вони проходили коридор, що вів до кухні, вона лиш молилась всім богам, щоб це була добра і майстерна людина, так само як і її вчитель. Та коли двері відкрились, дівчина втратила будь яку надію. Як якийсь молодий хлопець може бути «достойною заміною»? У нього ж не може бути сті-ільки досвіду, це неможливо!

 

-Хьонджін, знайомся, це моя учениця – Пак Сонмін.

-Приємно познайомитись, я Сонмін, – сказала дуже голосно, ніби спеціально, щоб ніхто не відчув у її голосі розчарування.

-Мені також, я Хван Хьонджін, можете називати мене просто Хьонджін.

 

Ввічливий поклон і хлопець продовжив:

 

-Я був учнем пана Кіма з семи років, тобто граю на фортепіано уже чотирнадцять. За собою маю багато досягнень та перемог у цій сфері, сподіваюсь, що ми поладимо.

 

Сон уважно слухала але все ще не до кінця розуміла цю ситуацію, настала тиша, яку швидко розбавив Чан Сік.

 

-Ну що ж, Сонмін, сьогодні наше останнє заняття, після якого ви з твоїм новим наставником зможете обмінятись контактами. Ти не проти, якщо він побуде на нашому занятті, щоб зорієнтуватись на твоєму рівні?

 

Звичайно це риторичне питання, якщо ж хлопець вже прийшов сюди. Півтори години він просто сидів в кріслі і спостерігав за грою дівчини, періодично щось занотовував у телефон. Фортепіано звучало, кричало і плакало, такі твори зазвичай вибирала студентка, а коли вчитель хотів змусити її грати щось енергійне та веселе, вона вивертала мелодію навиворіт і змушувала клавіші ридати людським голосом.

 

Музика зупинилась.

 

-Так, дивись, в другій частині ти постійно сповільнюєшся через ліву руку, спробуй пограти вдома лише лівою і не забувай робити акценти, тоді буде легше. Хьонджін, ти хочеш щось додати? Можливо ти щось підмітив?

 

Це знущання над її гордістю, нехай тільки спробує щось закритикувати, вона заморозить парубка своїм поглядом, задушить своїми руками і ними ж зариє його миле личико під землю.

 

-Якщо говорити про технічну сторону, то все не погано, але якщо брати до уваги емоцію… Мені здається, що тут є проблеми. Сонмін, ви не до кінця розібрались, про що ця композиція? Що вона значить для вас? Що ви хочете через неї показати? Думаю, коли ви відповісте на ці запитання, то зможете вкластись в гру ще краще.

 

Шах і мат. Як він посмів критикувати її емоції? Її пляма незрозумілого настрою, що переросла в калюжу, а слідом стала бурхливою річкою, ледь не змусила її кричати.

 

-Добре, я буду думати над вашими словами, Хьонджін, дякую…

-Я напишу вам сьогодні ввечері, щоб вирішити з днями занять, а також напишу адресу, де будуть проходити уроки. Буду радий стати вашим вчителем, сподіваюсь, це взаємно!

 

Еге ж, взаємно, сподівайся на це і далі. Сон жалісно подивилась на Кім Чан Сіка, у відповідь отримала сумну посмішку.

 

-Рідна, цей дім буде завжди тобі радий, приходь в будь який момент і хизуйся своїми музичними досягненнями.

-Пане Кім…

 

Автобус, довга дорога ледь не на інший край міста і шумне приміщення.

 

Вечірка була у розпалі, Фелікс не вгадав: людей було дійсно багато. Орендований нічний клуб був заповнений студентами, все у диму від електронних сигарет, запахи змішані з потом, яскраве світло, що постійно змінювало свій колір. Здається, що Пак Сонмін прийшла вже в розпал п’янки і навколо всі були угашені. Швидкий пошук Лікса затягнувся. Хтось доторкнувся до її сідниці.

 

-Хей, мала, а ти гарненька!

-Відвали від мене!

 

Поруч з’явився ще один голос, що можна було розібрати серед музики:

 

-Сонмін! Я тебе вже зачекався!

-О, нарешті, я знайшла тебе! Давай відійдем.. кудись, будь ласка!

 

Біля барної стійки було вже не так багато молоді, місце, щоб розслабитись і випити. Музика все ще заважала спілкуванню, але якщо зосередитись на розмові, то можна було навіть зрозуміти репліки один одного. Так і мало бути, в клуб ходять щоб потанцювати, але дівчині зараз це було не до вподоби.

 

-Так, Фелікс, якого хлопця ти мені хотів показати? – Перейшла одразу до справи, хоче швидше злиняти звідси.

-Насправді, – трохи сумно, – Його тут немає, він чомусь не прийшов… Хоча його друзі передали, що він буде сьогодні.

-Бляха, ну не страшно, познайомиш мене з ним в наступний раз!

-Мені б самому з ним познайомитись, я думав, що сьогодні підійду до нього…

-Та чого ти! Значить, не доля вам сьогодні зустрітись, це ж не останній шанс!

 

Ліксу стало трошки легше від слів подруги, а особливо від третього шоту і він знову був готовий йти в пляс. На відміну від рудої, яка вже попрощалась і йшла до виходу, дарма тільки витратила свій час…

 

Невідомий номер:

Доброї ночі, вибачте, що пишу так пізно, це Хьонджін.

Скинув вам геолокацію місця, де будемо займатись. Вам зручно

буде зустрітись в наступну середу?

00:37

 

Клята середа переслідувала її. Середа найгірша.

 

 

Коментар від авторки: Сподіваюсь, що ви у безпеці зараз і моя робота допоможе вам трошки відпочити! Ще розбираюсь з цим сайтом, поки трошки плутаюсь у тому як викладати нові частини, иииь… Буду неймовірно вдячна за оцінки і коментарі, дякую, що прочитали цей розділ <3