Джастін, касета 1

Джастін сів на ліжко у своїй кімнаті, не забувши закрити двері, щоб не чути п’яних криків своєї мами і її нового хахаля, якого вона як завжди притягнула з першої нагоди в дім. Не дивлячись на це, дешеві пошарпані двері чудово пропускали звук і він зрозумів, що тепер вони голосно кохаються. Найгидкіше було те, що їм абсолютно начхати, що Джастін все чує, взагалі на те, що він був у квартирі. Іноді йому здавалося, що якби, він вийшов через вхідні двері і ніколи не повернувся додому, його мама б лише зраділа. Але він вперто відкидав ці думки і нагадував собі про ті дні, коли він був зовсім маленьким, і мама піклувалась про нього, про те, як вона купувала йому морозиво і сміялась коли він їм замазувався. Спогади були такі мирні і ідеалістичні і такі контрастні з теперішньою реальністю, що Джастін навіть не був до кінця впевненим, що це було насправді, а не вигадка його підсвідомості, щоб прикрити жахливу реальність. Справжні чи вигадані ці спогади часто допомагали йому триматися і жити далі, яким би жалюгідним його життя іноді не здавалося. Але не лише спогади тримали його, у нього були друзі, у нього був Брайс, який завжди приходив йому на допомогу, ніколи не змушував його почуватися закинутою дитиною алкоголічки, який сприймав його як рівного, як друга, як брата. Але хіба те що він зробив на вечірці Джесіки це вчинок друга?

Джастін різко піднявся з ліжка, він абсолютно не збирався розвивати цю думку. Дзвінок в двері став порятунком він страшних спогадів, принаймні Джастін так подумав. Якби ж він знав, що означає цей дзвінок. Звуки сексу зупинилися, і тоді Джастін почув як важкі чоловічі кроки пішли в напрямку дверей. Двері відчинились і діловий голос чітко пролунав у квартирі.

-Вітаю, тут живе Джастін Фолі? Для нього посилка.

Джастін різко відкрив двері і побачив за м’язистою спиною Дена чи Піта, він точно не міг згадати, як представився йому мамин кавалер, стрункого поштового кур’єра у фірмовій жилетці.

-Так, це я, а від кого посилка? – здивовано спитав він.

-Відправником зазначена Ханна Бейкер, то що розпишитесь? – кур’єр нетерпляче переминався з ноги на ногу, йому очевидно був неприємний ні Дено-Піт, ні стійкий запах перегару, що від нього йшов, ні вид їх занедбаної квартири.

-Емм так, звісно, дякую, – проказав Джастін неначе чужими губами.

Він швидко розписався, взяв легку коробку і прикрив двері. Ледве двері встигли зачинитися як мамин хахаль схопив його за комір, ледь не відірвавши від підлоги.

-Якого чорта, малий покидьку, тобі приходять сюди посилки? Давно треба було з тебе вибити всю дурь, що там, дай сюди.

Він вирвав коробку з рук Джастіна і недбало розірвав її, на руки йому випали старі магнітофонні касети.

-Ну і що це за хуйня? – він явно був розлючений тим, що кур’єр перервав їх з мамою секс. Джастін вирішив, що краще його зараз не злити, тим паче він сам хотів зрозуміти, що означає це послання з того світу.

-Це шкільний проект, емм, по історії, – швидко збрехав він.

-Щчо там люебий? – зі спальні вийшла його мама, вона говорила дуже нерозбірливо, з чого Джастін зрозумів, що вона як чіп п’яна.

-Та якась шкільна хуйня, – грубо відповів хахаль, – знаєш що, бери свій проект і вали десь з ним надвір, досить плутатись під ногами, щоб до ночі писок свій додому не потикав, зрозуміло?

-Це не твій дім, – пробурмотів йому у спину Джастін, на його щастя чоловік нічого не почув.

Хлопець висипав касети у спортивну сумку не дивлячись і швидко вийшов з квартири.

Хоча вже була десь шоста година, школа була відчинена, там як завжди проводились якісь гуртки, чи зустрічі шкільних клубів. Джастін власне і не знав, йому було начхати на шкільне життя. Єдине, що його цікавило у школі це був спорт. Сказавши на вході, що забув у школі підручник, він безперешкодно пройшов усередину, та швидко пішов у кабінет інформатики, він точно там бачив старий магнітофон. Лишається сподіватися, що справний, і де лише Ханна відкопала ці доісторичні касети. На його щастя йому ніхто не трапився на шляху і у самому кабінеті було порожньо. Хлопець прикрив двері, вставив касету у старий магнітофон і натиснув на кнопку програвання.

Джастін слухав до глибокої ночі, усі касети, одну за одною. Він не хотів це чути, але й не міг зупинитися. Його трусило. Лише одна думка билась у його голові “Джессіка ніколи не має про це дізнатися!”.

-Чортова Ханна, якого біса! – не витримавши вилаявся він уголос.

Думки вирували у його голові переганяючи одна одну. Що робити? Якщо він передасть касети далі, то Джес їх почує, якщо не передасть то також почує і не лише вона а й абсолютно усі. Ханна була в тій кімнаті і була на тій вечірці, і на тій касеті, вона розповіла правду, принаймні основну її частину, але Джес не має цього дізнатися, він вбереже її. Все було добре після тієї вечірки, вона нічого не пам’ятала, та жахлива, жахлива помилка була в минулому. Він має вберегти Джес, чого б це не коштувало, йому було начхати на Ханну, вона лише хотіла привертати до себе увагу не більше. Як же не пощастило, що вона тоді була у кімнаті. І ще одне бентежило Джастіна, адже хоча Ханна і розповіла правду про вечірку, вона збрехала на його першій касеті. Чому ж тоді з розказаного можна вірити, а чому ні?

Щоб якось відволіктися від панічних думок про Джессіку, Джастін згадав, той день, перший день Ханни у школі, день за який їх відносини з Ханною встигли так швидко почались і так різко завершитись. День коли він зрозумів, що Ханна Бейкер зовсім не та наївна та мила дівчинка, за яку вона себе видає…

Якийсь голосний звук вивів Джастіна з його спогадів, прислухавшись він зрозумів, що охоронець зачинив школу, навіть не помітивши, що замкнув Джастіна у кабінеті інформатики. Але то навіть на краще, подумав хлопець, все одно додому йти тошно, тут і переночую. Він зсунув у купу стільці і влігся на своє імпровізоване ліжко, жорсткувато звісно, зате хоч без постійних криків як вдома. Його думки знову повернулися у той день, повернулися до Ханни. Зараз він був практично впевнений, що вона тоді збрехала про Кет. Якби ж йому стало сміливості спитати в своєї дівчини прямо, натомість він видалив її номер та заблокував у всіх соц мережах, адже навіщо новенькій було брехати, думав тоді він.

А що як вона навмисно чекала його тоді під кабінетом подумав Джастін. Ой замовкни і виключи свою параною наказав він сам собі, це вже було б зовсім дивно, хоче те, що було того дня далі, адекватним назвати доволі складно. І він знову поринув у спогади.

Все так швидко розвивалося, а далі події були лише стрімкішими. Як же тепер йому хотілося, щоб він випадково видалив тоді її номер, або забув про нього, або просто не наважився подзвонити. Але звісно ж він подзвонив, Ханна була надзвичайно привабливою дівчиною, і в нього не було шансу зіскочити з цього гачка.

Джастін неочікувано зрозумів, що при цих спогадах його очі зволожились, такою важкою і неприємною була думка, що тепер серце дівчини вже не б’ється. Він різко хитнув головою, ні, він не вестиметься на це, він не має переживати за Ханну, для нього важлива лише Джес. Хоча він не міг заперечити сам собі, що той момент у парку був такий приємний, шкода, що на цьому вони тоді не зупинилися.

Джастін різко підхопився зі свого жорсткого імпровізованого ліжка і почав міряти кроками кабінет інформатики. Він ніяк не міг зрозуміти, чому Ханна не розповіла чесно, що було далі, чому вона збрехала? І чому вирішила виставити його мерзотником і брехуном. Звісно він знав, що вона не була у захваті від того, що він почав зустрічатися з Джес. Можливо це була така помста йому? Або ж помста за те як закінчилося тоді їх побачення? Але чи не занадто це? Це ж справжнісіньке божевілля, якщо подумати, вона звинувачує їх усіх у своєму самогубстві, коли винен лише Брайс, і то, це якщо Ханна каже правду. На його касеті вона бреше, точніше недоговорює, майстерно перемішуючи правду з вигадкою і перекручуючи все на свою користь. Цікаво, чи повірив би хтось йому, якби дізнався, що насправді сталося тієї ночі?

Джастін знову пішов міряти кроками кабінет. Коли він згадав той вчинок Брайса зрозумів, як же насправді це було жорстоко і підло розсилати всім фото Ханни. Джастін завжди вважав Брайса кращи другом, навіть братом, а те що сталося на вечірці Джесіки просто страшним сном, який він намагався забути. Але ще задовго до тієї вечірки Брайс його підставив з цими фотками. Хоча якщо подумати, то знаючи Ханну як він знав її зараз, Джастін був упевнений, що вона б у будь-якому разі знайшла привід записати про нього касету. А ще його бісило, що з цих касет виходило, що після цієї ситуації вони більше і не спілкувалися. Але ж вже з наступного дня, він вибачився за цю ситуацію з Брайсом і вони ще досить багато часу листувалися і навіть декілька разів зустрічалися. Джастіну було незручно за ту ситуацію і тим паче за її наслідки, тому він прагнув залишитися у дружніх відносинах з дівчиною. Хоча вона явно завжди прагла більшого від нього… Ханна була божевільною і понад усе любила бути у центрі уваги, навіть після смерті.

Джастін сів на стілець і замислився, що ж йому робити далі з цим усім, касети потрібно передавати далі, щоб їх не розповсюдили публічно. А ще, йому дуже потрібно було з кимось про це все поговорити, але точно не з Брайсом і не з Джесікою. На думку ще прийшов Зак, але щось йому підказувало, що Зак хоч і був хорошим другом, але по перше він був і другом Брайса, а по друге, навряд чи він би міг порекомендувати щось дуже розумне. Ну що ж тоді лишається одне, передати касети наступному і з ним же все й обговорити, а наступна касета присвячена нікому іншому як Алексу Стенделу.

далі буде…