де ти?

на цей фанфік мене надихнув трек Лесі Нікітюк – ями
приємного читання, чекаю на ваші відгуки в коментарях!

на дивування, сьогодні вже було тепліше, сонце світило яскравіше, даруючи довгоочікуване  тепло. Янович вже з самого ранку у дорозі насолоджувався красою природи неньки України. Зараз брюнет прямував у Львів, так, він там був багато разів, але зазвичай по роботі та не на довгий час. З 7 ранку вже висять нові повідомлення від Колі та Антона, які ображені на Євгена за те, що той поїхав не попередивши. Від Субботи були дзвінки та повідомлення, одразу після того, як кучерявий виклав сторіс, що їде в подорож.

ти хочеш знати де я, куди дорога несе
згадаєш знов про любов, та це тебе не спасе.
я мчу туди, де в полі вітер є, нехай тобі привіти шле

максимум, що зараз піднімало настрій, то музика. Чоловік іноді підспівував, а  коли стояв на світлофорі, то навіть трохи пританцьовував. Телефон починав бісити, бо кожні 5-10 хвилин приходили повідомлення від Спартака, який намагався хоч якось поговорити з брюнетом та вирішити їх конфлікт. а Янович вперто його ігнорував, вимкнувши повідомлення. Він знав, що в  деяких словах блондина була доля правди, але чомусь було дуже образливо. трохи безглуздо ображатися на товариша із-за якоїсь невеличкою сварки, і сам кароокий навіть не сповна розумів, чому десь в середині нього сидить та образа з’їдаючи всі нутрощі.

***************************

побачивши те, як товариш після його слів нервово закриває ноутбук та вилітає з приміщення, блондин зрозумів, що все таки доламав ту кляту палку. Але бігти вибачатись він не спішив, знав, що зараз вони  не зможуть нормально поговорити та дійти до якогось компромісу, він був впевнений, завтра все вирішиться і будуть, як раніше ходити до кав’ярень, кафе та ресторанів, згадуючи цей конфлікт як якийсь безглуздий спогад.
допрацювавши важливу статтю  над якою була робота протягом двох тижнів, Суббота стомлено видихнув та попрямував за кавою, яка була зараз дуже необхідна.
ніч пройшла для блондина без сну, було трохи хвилювання за Яновича, бо хлопці повідомили про те, що брюнет не відповідає на повідомлення та навіть не заходить у мережу, хоча завжди намагався відповідати швидко.
коли о 5 ранку прийшло повідомлення, що Євген додав сторіс, стало цікаво.
на відео, кароокий сидів в своєму авто попиваючи каву з їхньої улюбленої кав’ярні та розповідаючи про подорож.  В голові одразу з’явилося питання.

«яка подорож? Він же не розповідав нічого.»

блондин знав, що Янович спроможний робити якісь несподівані та іноді безглузді речі, але щоб так різко поїхати в подорож покинувши деякі плани, це трохи дивувало. Він вирішив написати та розібратись нарешті з цим всім, ця тиша між ними не дуже подобалася Субботі. Він зловив себе на думці про те, як він змінився  коли почав більше спілкуватися з брюнетом. ці  зміни були досить помітними для інших, тоді чому Спартак сам не помічав їх? Його часто відмічали під різними відео, але навіть дивлячись ці відео, він не помічав те, як змінилася його поведінка, хоча про це часто казали не тільки фанати а і деякі знайомі.

«– добрий ранок, не хочеш поговорити?» –– Спартак почав з простого.

пройшло 20 хвилин, 30. Година.
навіть не прочитано.

«– немає сенсу мене ігнорувати, ми всеодно колись поговоримо. Досить тікати від проблем.»

знову, не прочитано.

якщо б зараз Субботу ігнорував хтось другий, то він би давно вже б перестав писати тій людини. Але Євген не хтось другий, тому навіть не дивлячись не свої принципи и т.п він продовжував писати та дзвонити брюнету.  В перервах  між сеансами, блондин міг подзвонити навіть і по 10-15 разів, але це не допомагало. Варіантів куди міг поїхати товариш було безліч, майже в кожному місті у Яновича були друзі та знайомі з якими він хотів зустрітися.