Де на тебе чекають

Намджун робив пречудовий масаж. Джин лежав на животі й покректував блаженно, коли Джун натискав в особливо болючих точках. А коли Джун узявся просто проводити руками вверх-вниз спиною, натираючи її ароматним маслом, узагалі мало не мурчав.

Пахло мандаринами й любов’ю. Принаймні так Джинові здавалося.

Джун приліг поруч і глянув Джинові в очі. Посміхнувся легко. Потягнувся за поцілунком.

Розніжений Джин цілувався ліниво, але натомість усе Джунові дозволяв. І Джун користався. Він перевернув чоловіка на спину і ліг зверху. Лизнув відкриту шию, провів рукою по оголених грудях, потягнувся до соска, втягнув його в рот, ледь прикусив. Джин зітхнув.

Потягнувся до ключиці, прикусив її, лишаючи слід.

– Ай, – пискнув невдоволено Джин, але продовжував слухняно підставлятися під губи й руки Джуна.

Джун привстав, стягнув із Джина труси, задивився на якусь мить на його оголене тіло й знову ліг зверху.

– Так хочу тебе, – прошепотів Джун на вухо Джину.

– Тоді бери, – посміхнувся йому в губи Джин.

… Намджун закинув Джинові ноги собі на плечі. Насправді така-собі поза, подумав він за якусь хвилину, коли Джин запхинькав, що йому так поперек клякне. Та й самому було важкувато: Джин як-не-як доволі великий чоловік.

Опустив Джина повністю на ліжко, розкинув його зігнуті в колінах ноги в боки і продовжував трахати. Було просто неперевершено вузько й гаряче. Джун із розуму сходив. Схоже, Джин також: він вигинався в спині й стогнав уголос, не соромлячись просити ще й ще, коли Джун втрапляв у простату. Зривав голос, і від того Джунові ставало так добре, що він, здається, міг розірватися на шматки від щастя.

Джун кінчив першим, Джинові допомагав, надрочуючи його член.

Коли кінчив Джин, Джун злизав його сперму. Не те, щоб подобався її смак, просто то був наче ще один знак того, що Джин цілком його.

Намджун кинув використаний презерватив на підлогу. Зліз із Джина, але руку поклав йому на талію. Притиснув чоловіка ближче до себе.

– Джун-аааа, – Джин позіхнув, – я вже засинаю.

– Я бачу, сонце моє, – провуркотів ніжно Джун.

– Змусь мене піти у ванну, – занив Джин.

– Давай краще разом туди сходимо, – запропонував Джун.

Він уже вставав із ліжка. Знав, що Джин полінується встати, тож хотів взяти вологий рушник, щоб його витерти. Коли в двері подзвонили.

Джин скривився. Джун посміхнувся й швидко натягнув спортивні штани.

– Якщо це Хосок-а чи Юнгі, я їх пошлю, – пожартував він.

– Якщо Ім, то теж посилай. Вона зрозуміє, – буркнув Джин.

Але в дверях стояла Юрі. Намджун здивовано завмер. Жінка мала просто приголомшливий вигляд: тонкий вечірній макіяж, чиста, аж блискуча шкіра, ідеально укладене темне волосся, дороге чорне пальто. Брендове, Намджун точно знав, бо так його зірочки ходять.

А він уже й забув про Юрі. І не планував навіть згадувати.

– Привіт, Джун-а, – посміхнулася Юрі своєю ідеальною посмішкою.

– Якого ти тут забула? – буркнув сердито Намджун.

– Ну, я не до тебе прийшла, тож навряд тобі відповідатиму. Дозволь увійти? Не буду ж я стояти в під’їзді.

– Можеш не стояти, можеш котитися звідси.

– Джун-а, твоя дружба, звісно, вражає, але навряд Джин потребує захисника, коли спілкується зі мною.

Юрі наче просочилася у вітальню, відразу зняла пальто й передала Джунові, наче він був якимсь сраним лакеєм! Намджун хотів схопити сучку за тоненьку шийку, здушити її й викинути звідси, щоб Джин навіть не здогадався, що вона тут була.

Але Джин уже стояв поруч і дивився розгублено на гостю.

– Привіт, Джине, – м’яко мовила Юрі й завмерла стрункою тендітною фігуркою перед чоловіком.

– Привіт, Юрі, – тихо привітався Джин.

Розкуйовджений, затраханий, розніжений, Джин належав Джуну й тільки йому. У Джуна навіть ричання клекотало в горлянці, готове вирватися кожної миті – захистити своє, нікому своє не віддати!

У Джина спухлі й надто червоні губи, на ключиці засос уже потемнів. Очі Юрі розширилися.

– Що це ви, хлопці, робили? – засміялася дзвінко й м’яко вона.

Уже скинула черевики й легко ступила до Джина. Скривила губи й маленький носик і фиркнула.

– Хлопці, я розумію, що холостяцьке життя, воно таке, але ж провітрювати квартиру й душ приймати треба, – пожартувала жінка, показово розмахуючи ручкою. – Джин-і, я й не думала, що в тебе може бути такий срач удома.

– Чи це знову Джун-а? – вона блиснула хитрим оком на чоловіка. Не знаходила з ним спільної мови, але завжди поводилася так, наче її чари й на нього діють.

– Ти чого тут? – голос Джина звучав збентежено. Джуну в грудях боляче закололо.

– Давай поговоримо вдвох, гаразд? Джуне, тобі часом не пора додому?

– Я вдома.

Голос Джуна, його поза були загрозливими. Джин глянув на нього заспокійливо, самим губами попросив вийти.

Джун коротко й люто востаннє глянув на Юрі й пішов у спальню. Показово – Джинову.

Юрі зітнула плечима й знову глянула на Джина.

– Твій Джун як пітбуль. Певно, добре мати такого вірного друга, – жінка посміхнулася. Джин не зреагував.

– У вас вечірка зі шльондрами була? – Юрі зробила ще одну спробу почати розмову. Говорила трохи грайливо, трохи виклично. – Я розумію. Ти ж чоловік, тобі потрібно десь дівати енергію. Добре, що я прийшла, коли вони вже зникли. Не впевнена, що витримала б, бачачи тебе з кимось іншим. Бо я… ревнувала б страшенно.

– Джин-і, я довго думала. Я зробила помилку. Коли пішла від тебе. Я думала, що розлюбила, але потім усвідомила, що мої почуття нікуди не зникли. Я досі люблю тебе.

Юрі ступила Джину назустріч. Поклала долоні йому на груди. Здається, їй було некомфортно, бо від чоловіка несло сексом за милю. Але вона тримала себе у сталевих кулаках. Посміхалася невимушено й чарівно.

Джин мріяв, щоб вона повернулася. Щоб сказала, що досі його любить.

Він хотів прожити з нею все своє життя.

І на тобі. Пройшло всього нічого, а її зізнання йому байдуже.

…………………………………………………

Джун сидів на ліжку, обхопивши голову руками. Дихав важко й відчував, як тремтить від люті й безсилля. А якщо Джин захоче до неї? Він планував одружитися, він планував із нею дітей!..

Чув, як вона муркотіла Джунові ті слова про любов і ревнощі.

Хотів її вбити! Вбити! Зірвався з ліжка, одним кроком здолав відстань до дверей, простягнув руку до ручки – і відразу відступив.

Якби ж у нього були цигарки, йому так треба закурити!..

Простояв під дверима кілька хвилин, відчуваючи, як кров бухкає у вухах. Джин говорив, він щось говорив Юрі.

Погодиться? Скаже, що теж досі любить? Що ніколи не переставав?

Відчай, от що Джун відчував.

А тоді в кімнату зайшов Джин, посміхнувся легко й ковзнув йому в обійми. Поцілував у шию.

– Юрі сказала, що любить і хоче повернутися, – прошепотів він.

– А ти? – Джун тримав чоловіка за талію. Тримався за чоловікову талію.

– А я люблю тебе.

……………………………………………………………….

Сокджин сьогодні розгублений, як ніколи.

Розмова із двома постачальниками, зустріч із піарником, який має підготувати матеріал про ресторан, пошук підрядників, які можуть облаштувати терасу, підготовка фінансових звітів за рік. Він сьогодні стільки всього має зробити, але насправді докладає удвічі більше зусиль, щоб просто сконцентруватися на роботі. Бо всі думки повертаються до Джуна. І Юрі.

Він не шкодує, що сказав їй, що не любить більше і що не планує повертатися до їхніх стосунків.

Певно, Джин погана людина, але він навіть відчував моральне задоволення, коли бачив, як кривиться розчаровано її ідеально красиве обличчя. Навряд вона його любила. Може, нинішній коханець кинув. Може, скучила за комфортом. Але точно не любила. Їй точно не було так боляче, як йому, коли вона його кинула. Коли сказала, що він не чоловік, а ганчірка, і що із ним нудно. Але їй таки було боляче, і він був радий.

А потім радий не був. Бо побачив, у якому стані стояв посеред спальні Джун.

Джин ніколи особливо не замислювався, що ховалося за Джуновими безкінечними «люблю» й «хочу». Він просто приймав то все, як належне. Це ж його Джун, усе так і має бути.

А його Джун був у відчаї. А його Джун мало не захлинався від зізнань і сліз, що любить так неможливо сильно, що помирає без нього, що боїться його втратити…

Із роздумів Джина вивів телефонний дзвінок. То була Джійон. Джин відразу зняв трубку.

– Так, Джійон-і, – відізвався чоловік.

– Привіт, Джине-оппо! – проспівала жінка. – Як справи?

– Дякую, Джійон-і, все гаразд. Ти як? Як Юндже?

– Вона скучила за тобою, усе питає, коли дядько Джин прийде в гості.

– О, вибач, Джійон-і, я просто був зайнятий останнім часом.

Ага, рестораном і сексом із твоїм братом, Джійон, – насварив на себе в думках Джин. Мав би провідати їх: недавно ж тільки суд був. Але не провідав.

– Так, я все розумію. Просто вирішила відзначити вдале завершення суду і все таке…

– Але ж ми відзначили вже, усе гаразд, – посміхнувся Джин.

– Так, але то Намджун повів усіх у ресторан, а нині… Я сама хочу все приготувати, Джине-оппо. Прийдеш?

Джійон подих затамувала. Джин не зреагував відразу, бо в кабінет увійшов Джун.

Причинив за собою двері, схилив голову набік. Посміхнувся, трохи знервовано, трохи невпевнено. Він уранці сьогодні теж поводився вкрай невпевнено.

Джин встав з-за столу, підійшов до Джуна й лише тоді відізвався до Джійон.

– Вибач, так, звісно.

– Чудово, Джине-оппо, тоді сьогодні на 7 буде добре?

– Так, без питань.

– Тоді бувай?

– Бувай, Джійон-і.

Джин притиснув Джуна до дверей і жадібно поцілував у губи. Джун від такого напору на мить завмер, а тоді обійняв Джина за талію.

Коли поцілунок урешті закінчився, Джун запитав:

– Це була Джійон?

– Так, вона нас запросила на вечерю.

– Чого вона тоді дзвонить до тебе, а не до мене? – Джун знову занервував, а Джин не зрозумів чому.

– Не знаю. Може, почувається незручно, бо ти живеш у мене. Нібито через неї.

– Ми разом!

– Вона цього не знає, Джун-а. Треба буде щось купити Юндже. Купиш чи мені заїхати?

– Куплю.

– Добре, бо в мене на сьогодні стільки справ, що не знаю, як і завершу їх.

Джин присів на кінчик стола. Джун стояв навпроти нього – статний, гарний, сексуальний. Закоханий. У Джина, здається, метелики в животі пурхають, а на обличчі раз по раз з’являється щаслива посмішка.

– Тоді мені треба їхати. Бо і в мене за годину зустріч із менеджерами.

– Так, напевно, треба.

Джин ковзнув зі столу, підійшов до дверей і зачинив їх на замок. Підступив до Джуна й опустився перед ним навколішки. Упевненими рухами взявся розстібати ремінь на брюках. Джун захлинувся словами.

– Ти вже стільки разів робив мені мінет, що і я вирішив спробувати.

– Ти ж кажеш, що в мене не виходить нічого, – просипів Джун.

– Не виходить. Пам’ятай це, коли будеш судити мій перший досвід.

Джин говорив упевнено й грайливо, хоча насправді нервувався. То був експромт, але хотілося, дуже хотілося запевнити Джуна у своїй любові.

І йому страшенно подобалося, як Джун на нього реагує. У чоловіка вже стояв. Джин поластився головою у стегно Джуна, наче кішка, ковзнув язиком по членові й нарешті обхопив губами блискучу від змазки головку.

– Бляяяяяя, – простогнав Джун, заплющуючи очі.

…………………………………………..

Вологі сни, і мрії, і сподівання.

Усе сьогодні стало реальністю.

У Джуна зірвало дах.

…………………………………………………………………

Чонгук нервувався. І сердився. На Чиміна, звичайно, але на себе більше: за те, що не може сказати «ні», так само як не може сказати «так».

Чимін писав і дзвонив кілька разів. Нащо бути таким нав‘язливим – одного разу думає Чонгук, а тоді, іншим разом, готовий кинутися до нього на зустріч.

Не кидається й навіть трубки не бере. Йому жаль. Він поводиться, як бовдур. Мабуть, саме це і скаже йому хьон, коли Чонгук йому в усьому зізнається.

– Ми переспали з Чиміном, – на одному подиху мовив юнак.

Вони сиділи в Сокджиновому ресторані за своїм столиком. У залі було доволі відвідувачів,

Чонгук опустив голову й колупався в каші. Не хотів дивитися на Юнгі. Юнгі ж натомість дивився дуже уважно.

– Ти ж ніби називав його педиком. Я так розумів, шо його орієнтація для тебе не прийнятна.

– Я… так, неприйнятна.

– Але ви переспали.

– Ага. Він подзвонив, я приїхав до нього додому. Там і… Я не планував, тобто планував, але не хотів. Чорт, я не хочу стати педиком, я нормальний хлопець, і…

Юнгі мовчав і дивився важким темним поглядом. Від нього ставало не по собі.

– Чимін не схожий на хлопця… – Чонгук аж голос підвищив, а тоді озирнувся – пересвідчитися, чи ніхто не слухає, про що вони з хьоном тут говорять.

– Знаєш, у нього волосся рожеве, і сережки ці, і губи… Він фарбується. Як дівчина. І талія в нього тоненька така. А ці костюми, що він одягає. Ну, я впевнений, що принаймні деякі він бере в жіночих відділах.

– Ти обманюєш себе, – голос Юнгі був спокійний і впевнений. – Чимін скільки завгодно може фарбуватися, він навіть спідничину може носити яку, але цицьки від цього не виростуть, та й член ніде діти.

– Хьооооне, – простогнав Чонгук, закриваючи обличчя долонями. Він відчував, що щоки палають.

– Та й не треба йому свій член десь дівати, він комфортно з ним почувається, – Юнгі продовжував, наче й не почув свого тонсена. – Чимін гей, а не дівчина. Він це усвідомлює. Я впевнений, шо він не раз був із чоловіком, він знає, чого хоче і як хоче. Якшо тобі треба експеримент – знайди когось для експеримента. Не Чиміна.

– Чого ти його захищаєш? Ти мав би бути на моєму боці.

– Бо він мені подобається. А ти ведеш себе, як гівнюк.

– Хьоне, а може, ти теж ну, цей, гей? – Чонгук зробив спробу жартом перевести розмову на щось інше. Юнгі, тертий калач, не піддався.

– Тобі часом не 14?

– Вибач.

Чонгук похнюпився. Юнгі-хьон мав рацію: він поводиться з Чиміном жахливо. Треба врешті сказати йому, що між ними нічого не може бути.

– Я скажу йому. Що то була помилка, – урешті мовив Чонгук.

– Попроси пробачення.

– Попрошу.

Але він сам на мене кидався, сам себе пропонував! – хочеться вигукнути на свій захист Чонгуку. Йому неприємно й боляче, що Юнгі-хьон розчарувався в ньому. Але найкраще, що він зможе зробити, – це просто розірвати ці стосунки. Та врешті, які стосунки? Мінет і секс – не стосунки. Мінет і секс – це просто мінет і секс, навіть якщо дуже класні.

……………………………………….

У Чонгука в групі кілька днів тому юнак камінаутнувся.

Його побили. А потім облили помиями.

Обзивали підаром і розповідали, чим його відтрахають, коли він не кине займатися дурницями.

Пляшками з-під пива відтрахають, наприклад.

Чонгук нормальний.

Чимін йому й даром не потрібен.

А те, що було, загуло.

…………………………………………………………………..

Джійон відчинила двері й завмерла від несподіванки. На порозі стояв Джин… І Джун теж стояв.

Жінка посміхнулася кривувато й пропустила чоловіків усередину.

– Дядю Джуне, дядю Джине! – кинулася до них Юндже.

Джун ухопив дитину в обійми й закружляв по кімнаті. Джин засміявся й вручив Джійон букет троянд.

Джійон зашарілася.

– Джуне, а ти чого тут? – запитала вона в брата.

– Тобто? – здивувалися в один голос чоловіки. Джун поставив Юндже на підлогу, Джин вручив їй м’якого блакитного кролика. Дівчинка засміялася щасливо.

– Я думала, ми з Джином-оппою… Ми з Джином-оппою планували разом відсвяткувати… – збентежилася жінка.

– Не зрозумів, – Джун напружився.

– Але ж ти запросила… – Джин розгубився.

– Я запросила тебе, Джине-оппо, щоб побути з тобою. Щоб зізнатися у своїх почуттях! Якого милого ти сюди припхався, Джуне?!

Джійон розпачливо змахнула руками. Вона так готувалася. Цілий день витратила на готування, тоді цей макіяж чортів, сукня ця, у якій навіть дихати важко! Вона спланувала все, а тоді прийшов Намджун і все спартачив!

Юндже стояла не рухнувшись і дивилася великими наляканими очима на маму. Вона не розуміла, що не так, але відчувала це «не так» усім єством. Їй було страшно: коли раніше щось таке відбувалося, тато голосно кричав і бив маму. Мама плакала. А Юндже мусила мовчати. Вона й зараз мовчала, хоча руки вже починали тремтіти.

– Яких почуттях? – здивовано мовив Джин.

– Невже ти не знаєш? – прошепотіла Джійон. – Мені здавалося, що в нас взаємно…

Жінка злякалася: вона ж не могла неправильно все зрозуміти? Не могла ж? Джин приходив до неї, бавився з Юндже, купував їй дорогі подарунки, телефонував, підтримував…

Джійон безпорадно кліпала очима й почувалася дурепою. А якщо це просто прояв дружби? А вона собі навигадувала казна-чого…

Джун стиснув зуби з такою силою, що здавалося, вони могли розкришитися. Якби хто знав, як він у цю мить ненавидів сестру, до смерті ненавидів!..

– Джійон-і… – почав було обережно Джин, але Намджун його перебив:

– Він мій!

То сказав так, наче камінням жбурнув. Очі люто блискали, губи стислись у тонку гостру лінію.

– Він мій, – ще раз повторив Джун, хапаючи Джина за руку.

Джинові він нагадував якогось хижака, який захищає свою територію.

………………………………………………………….

Джійон було огидно. Не знала, від чого більше: від того, що так помилилася й виставила себе повною дурепою, чи від того, що брат і чоловік, у якого вона закохалася, як дівчисько, виявилися гомиками.

Це бридко, бридко, бридко, думала вона, миючи тарілки, з яких ніхто так і не поїв.

Це бридко, думала вона, змиваючи злісно макіяж з очей, щік, губів.

І ще бридкіше, що вона цей макіяж для гомика робила.

Ці багатії всі такі. Огидні моральні потвори!

………………………………….

Джин лежав в обіймах Джуна.

На душі було гидко. Він не планував давати Джійон надії. Він узагалі ніколи й не дивився на неї як на партнерку. У нього ж був Джун, навіщо хтось іще?

Але зараз почувався винним. Бо Джун переживає – посварився зі сестрою. Бо Джійон переживає, вочевидь,  уведена ним в оману, нехай і незумисне.

Але Джун ніжно виводить малюнки рукою на його спині, тримає його в обіймах, а коли Джин потягнеться за цілунком, обов’язково його поцілує.

Джин тягнеться, і Джун цілує.

Значить, не все так погано, як здається.