день 8+9+10 — червопис 2022.

написано на червопис 2022 в твіттері: https://twitter.com/sun_will_rise_l/status/1535056424354586624?s=20&t=HVNb6DXfo6b8dxCSpFQdwA

Yours Truly — Paradise Fears.

“Любий брате…”

кімната в родинному маєтку Моріарті. всі свічки були погашені, тільки місячне світло хоч якось освітлювало приміщення. в кімнаті сиділи двоє.

“… я хочу, щоб ти знав…”

розкидані книги, записники й аркуші бумаги. розлиті чорнила, що поволі розтікалися по підлозі. трохи далі від плям сиділи двоє братів. спина до спини.

“… для мене ти завжди будеш сяяти яскравіше за всіх. “

очі Вільяма згасали. повільно й жорстоко, спричиняючи нестерпний біль. пальці були в чорнилах — вони малювали на його руках страшні візерунки темних лісів, страшних чудовиськ та лякаючих сцен. проте Льюїс чітко пам’ятав вираз брата.

“пекло порожнє — всі демони тут.”

такими були правила цього світу. ніхто не прийде й не подарує тобі волю й повагу тільки тому, що ти — людина. на жаль, за свої права потрібно було жорстоко битися й самотужки вершити справедливість.

і комусь треба було взяти відповідальність за криваву боротьбу за справедливість і волю на себе. але вони залишалися людьми. людьми, яких до жаху в неспокійному серці лякала чужа кров на їх руках. можливо, саме вони й були найнебезпечнішими демонами з вагами справедливості й мечем покарання в тих самих руках.

проте це нелегке рішення вони прийняли разом. і не дивлячись на істерики чи страх, від якого холоне серце та підгинаються ноги, вони підуть до кінця. вони створять світ рівності й волі для усіх, хто народився в цій країні.

Льюїс тихо притулився до Вільяма, похмуро дивлячись на чорнильні плями на підлозі. одна з них була схожа на шкіру тварини. чоловік різко відвів погляд. а Вільям теплий-теплий і такий рідний. живий.

“якби не ти, в мене не було б сенсу жити й прагнути більшого. най в нашій справі для нас, скоріш за все, не буде щасливого фіналу, проте поки я з тобою — ніщо не злякає мене.”

You sat down next to me with your heart on you sleeve
If I never would’ve met you then I never would believe
Someone like you would be writing to someone like me
Signed, Yours Truly.

тяжко зітхнувши, Вільям обережно, щоб не потурбувати, закинув голову братові на плече. висока стеля була чорною, ніби нічне небо, проте ніяких зірок там не сяяло. гарна метафора всього його життя. нестерпно хотілося запалити.

серце Льюїса тьохнуло й забилося швидше. на обличчі розквітла тепла, проте трохи гірка посмішка.

“будь ласка, ще мить, най час зупиниться. я не хочу, щоб ця ніч закінчувалась.”

поволі опустивши руку на підлогу, Льюїс обережно накрив пальці Вільяма своїми — теплими й ніжними – його холодні, брудні й грубі через часті тренування з мечем.

середній Моріарті заплющив очі, нарешті заспокоївшись.

Dear My Someday
I’ll keep writing you nightly
And keep holding on tightly
To the words that you said.

So proud of who you became now
You’re in a world without chains now
You let your heart lead your brain
How you always wanted to be.

— я пишаюся кожним твоїм кроком, брате. і я завжди буду поруч, щоб знову стати для тебе зброєносцем й підпорою. не забувай, що ти не один і не повинен брати на себе надто багато.

Вільяму ніби здавило горло, а багряні очі блиснули від сліз й світла ліхтаря. він не зміг сказати ні слова, а Льюїс продовжував:

— не тримай усі почуття всередині, так ти тільки нашкодиш собі. я завжди поруч, щоб вислухати й підтримати тебе, пам’ятаєш? — чоловік теж закинув голову на плече братові, повернувшись до нього. Вільям більш не міг стримати сліз, що котилися за вуха й змочували сорочку Льюїса. нарешті він припинив руйнувати себе й залишив себе в спокої. все ж таки ніхто не знає наші слабкі місця так добре, як ми самі.

But my one wish for you is that you find yourself
Don’t settle for less or for anyone else
I pray that you dream like the dreamer I know you can be
Signed, Yours Truly.

обережно наблизившись, молодший Моріарті залишив на шиї Вільяма легкий поцілунок. потім іще один, й іще. трохи піднявшись, він почав виціловувати гарячі сльози. поволі й ніжно. він нікуди не поспішав. а Вільям задихався від любові й солодкого болю.

“ти людина, брате. але твоя корона від цього сяє тільки яскравіше. не губи себе за свої слабкості. бережи себе й не дозволяй демонам використовувати тебе. ти сильніше за них. завжди був, є й залишишся. тільки не губи твій головний орієнтир.”

Because it’s impossible to fly without wind on your wings
You’re the air that I breathe and the songs that I sing
Without you I never found much to believe
But you taught me to be the person that I’m meant to be.

кімната в родинному маєтку Моріарті. всі свічки були погашені, тільки місячне світло хоч якось освітлювало приміщення. в кімнаті сиділи двоє. сиділи з міцно переплетеними пальцями, спина до спини. їм не потрібні слова, щоб зрозуміти один одного.

їх тиша була їх зціленням.