день 2+3 — червопис2022.

написано для червописа 2022: https://twitter.com/sun_will_rise_l/status/1532482898514923525?s=20&t=JCrnCEHXmEIMoMxLqmFYkg

Hope — Nathan Wagner.

 

в невеликій бібліотеці на краю міста було затишно й курно. старі фоліанти завжди бережно сортувалися невисоким дідусем — він доглядав за цим священним місцем, що було так дорого серцю Вільяма.

 

бібліотека не користувалась великим попитом серед містян — мабуть не всі навіть про неї знали. це була перша з причин, чому чоловік віддавав перевагу саме їй. а друга…

 

— мрняу… – пролунало сонливо.

 

піднявши очі від товстої книги з психології, Вільям не зміг стримати посмішки — на подвір’ї прокинувся білий кіт з рудим хвостом. він завжди приходив саме сюди — лягав прямо в квіти конюшини, що росла під одним з вікон бібліотеки.

 

і досі незрозуміло, то котусь хотів бути ближче до Вільяма, чи Вільям спеціально обирав стіл саме біля цього вікна.

 

обережно упевнившись, що котик спокійно продовжив дрімати, чоловік повернувся до книги. але думки його були далеко від тіньових сторін особистості, про які він читав до цього, і навіть далеко від білого кота в зарослях конюшини.

 

“поговори зі своїм серцем і не тікай від нього — воно вже давно чекає на тебе.”

 

So many years I fought alone

I don’t know how

Got the past replaying

But you numb the shout

And all this constant inner fight it starts to calm.

 

— поговорити з серцем?

 

“дивно, що воно досі б’ється.”

 

— я давно вирішив свою долю, немає сенсу дозволяти собі подібні слабкості.

 

“я все зруйную.”

 

— усе це — нісенітниці, моя сім’я на моєму боці, невже власне серце буде проти мене?

 

“очі Шерлока були, як два теплих озера, грайливо блискучих на сонці.”

 

— ця жертва не даремна, я повинен іти до кінця.

 

“а сонце таке лагідне сьогодні, правда?”

 

— план вже узгоджено, ми успішно рухаємося до розв’язки, я потрібен, як головна ланка кульмінації.

 

“поклади цю книгу на місце й іди на подвір’я до того котика.”

 

— принести себе в жертву світові — це те, чого я насправді бажаю, це моя плата за всі мої злочини, які я вже вчинив і вчиню у найближчому майбутньому. ще з дитинства я не розраховував на щасливе життя.

 

“бовдуре, озирнись навколо, насправді ти не хочеш залишати світ, який так любиш, не дивлячись на те, який він брудний та несправедливий.”

 

Got a million problems

Got a million scars

Got a million reasons not to open up my heart.

 

— краще ти озирнись — тобі добре відомо, що в цьому світі усе побудовано на грошах, крові, залякуванні й силі. в ньому немає місця ані коханню, ані чистим радощам, ані некорисливим взаємовідносинам. цей світ серйозно хворий, його можна врятувати лише такими ж брудними методами, а потім власною смертю, що викупить ці гріхи.

 

“ти й без мене знаєш, що все це неправда. скажи, чому ти досі живий? як протримався так довго?”

 

— що..? в мене є Луїс та Альберт. в мене є Моран, Бонд, Фред… в мене є сім’я, заради якої я зроблю все. вони гідні жити в кращому світі.

 

“в тебе є любов.”

 

— …

 

“в тебе є люди, що підтримують не тільки твій дух, але й мотивацію жити. тебе підтримує любов, Вільяме. а тепер проведи аналогію зі світом.”

 

криваво-багряні очі чоловіка приголомшено розширилися.

 

…любов.

 

When chaos was the only thing I’d see

You gave me peace, you gave me peace.

 

Моріарті дістав поношений щоденник з м’якою шкіряною обкладинкою й почав виводити акуратні літери, затримавши дух.

 

в світі так мало любові, тому що її мало в самих людях. всі шукають цей незвичайний ресурс в інших або в світі, та не знаходять саме тому, що інші роблять теж саме. ні в кого немає любові, доки він не навчиться знаходити її в собі. хто б що не казав, подібне буде притягувати подібне.

 

любов буде прагнути до любові.

 

Are we all the same

Looking for love?

Are we all in chains

Trying to be enough?

 

людині не потрібно спеціально шукати любов інших.

 

“тебе завжди було достатньо.”

 

гарячі сльози котилися по блідих щоках, падаючи на свіжий текст і залишаючи чорнильні патьоки. теплий літній вітер пробрався в бібліотеку й почав лагідно гратися з волоссям чоловіка. Вільям прикрив очі тремтливою рукою й гірко посміхнувся.

 

— я справді такий бовдур…

 

— мрняу!

 

Моріарті сіпнувся, обертаючись до відкритого вікна.

 

на підвіконні сидів той самий білий кіт з рудим хвостом й уважно дивився на повелителя злочинів. його пухнасту шорстку повільно гладила рука, на якій поблискувала каблучка з черепом.

 

Вільям завмер.

 

— чомусь так і думав, що тобі може сподобатися подібне місце. радий, що застав тебе тут.

 

біля вікна стояв Шерлок.

 

впевнена, трохи втомлена посмішка, а в чарівливих синіх очах — розуміння й бажання розділити той уразливий біль, що тихо клекотав в багряних очах.

 

You will always be enough.

 

— дякую тобі, Шерлі. — ледве чутно промовив Моріарті, зморено перевівши погляд на яскраве небо. сонце вже сідало.

 

очі Голмса здивовано розширились. а Вільям нарешті розслабився, милуючись дивовижними фарбами вечірнього неба.

 

його губ нарешті торкнулася легка, світла, справжня посмішка.

 

весь цей час його серце шепотіло йому голосом Шерлока Голмса.