Чотирнадцятий день

Фанфік є перекладом орігінального твору “Day Fourteen”від авторки Aneiria.

Прочитати ви його можете за посиланням https://archiveofourown.org/collections/Seededand_breeded/works/23483032?view_adult=true

Дозвіл на переклад отриман.

Особиста подяка беті та її швидкій праці.

Герміона пройшла на кухню із маленькою посмішкою на її обличчі. Це був суботній ранок, її найулюбленіший час тижня, і вона знала, де саме буде Драко.

Кожний суботній ранок, з того часу коли вони одружились три роки тому, Драко сідав за кухонний стіл – поруч із ним стоїть чайник із чаєм і будь-якій свіжий журнал з виготовлення зіллів в його руці. Звісно, вона знайшла його там зараз, потягуючого чай. Його біла сорочка була розстебнута на двох верхніх ґудзиках і закочена до ліктя; пара окулярів для читання в дротяній оправі на його носу; невеличка хмурість в його очах коли він зосередився на статті, яку читав.

– Драко,- сказала Герміона, наближаючись. Він подивився на неї, його брова піднялась і він чекав, коли вона продовжить, думки його явно ще у журналі. Вона сіла на стілець поруч від нього, уважно спостерігаючи за ним. – Чотирнадцятий день.

– Чотирнадцятий день?- відповів він спантеличеним голосом, і Герміона не могла не посміхнутись, дивлячись на те, яким розсіяним може бути Драко. Вона піднялась, поклала його журнал на стіл і забралась на його коліна. Він поблажливо посміхнувся їй, коли вона зняла з нього окуляри і поцілувала його, дозволяючи своєму язику ковзати по його губам, а потім проникати у його рот. Руки Драко обхопили її за стегна і він застогнав, коли вона притиснулась до його члена.

– Герміона…- видихнув він.– Що?

Вона провела губами по його вуху і потім прошепотіла до нього,– Зроби мені дитину, Драко.

–Ох…– Драко вимовив єдине слово з розумінням і його посмішка стала лукавою,– Чотирнадцятий день.

Одним плавним рухом він обхопив її своїми руками, підняв зі стільця й переніс у спальню.

Якщо б все було як хотів Драко, вони б спробували завести дитину, як тільки вони одружились. Герміона в першу чергу хотіла сфокусуватись на її кар’єрі, закріпитись у Міністерстві та насолоджуватись їх першими шлюбними роками без додаткової відповідальності за дитину.Драко із задоволенням наслідував її прикладу, врешті-решт поспішати було нікуди.

Але це завжди було у його думках.Навіть із контрацептивним заклинанням, коли він кінчав у неї, він боровся із бажанням втримати її на своєму члені, щоб дати шанс його спермі маленький шанс втекти від чар.

Зараз вони насправді намагались; Драко був радий заповнити Герміону повністю, трахати її знов і знов, допоки його насіннєвий запас і його дитина почнуть рости у її животі.

Вони приземлились у їх кімнаті, досі заплутані один в одному; Драко легко підняв її і поклав на ліжко.Він швидко роздягнувся догола, Герміона, відкинувшись назад на матрац, дивилась на нього.Вона змушувала себе не знімати з себе одяг, дуже добре  знаючи, як Драко любить робити це самостійно.

Він забрався на матрац, підповзаючи на руках і колінах до неї з хижим поглядом сріблястих очей.

– Я збираюсь змусити тебе кінчити для мене, а після трахати тебе, допоки дитина з’явиться у тобі,– пообіцяв він, цілуючи її живіт поверх одягу,– Ти будеш виглядати неймовірно, коли твій живіт стане більше.

Він розстібнув ґудзики на її сорочці, відсуваючи матерію убік, цілуючи її живіт знов, але вже цього разу вже шкіру. Герміона зітхнула і її руки пройшлись по його волоссю, погладжуючи його голову так, як він любив. Він затримався на мить на її теплій шкірі, а потім поцілував уздовж ребер, простягнув руку ззаду її спини, щоб розстебнути бюстгальтер перед тим, як зняти його разом із сорочкою.

Він швидко стягнув з неї джинси та трусики, його пальці кружляли над її входом і входили у неї, він дражнив її, перш ніж почав описувати круги навколо її клітора, цілувати її шию та груди до тих пір, поки вона не стиснула його та кінчила, викрикнувши його ім’я.

Вона потягнулась вниз, щоб взяти його член в руку, зробивши декілька поштовхів рукою, поки Драко не починає тяжко дихати, всі думки зникли з його голови, окрім бажання увійти глибоко у неї.

– Я хочу, щоб ти взяв мене зараз,- прошепотіла Герміона; її губи були біля його вуха.– Увійди в мене, подаруй мені спадкоємця. Дозволь мені виносити спадкоємця Мелфоїв для тебе, Драко.

Драко безпорадно застогнав. Вона точно знала, що він хотів почути. Він був у полоні її брудних слів відтоді, як зізнався, що ніщо його так не збуджує, як думка про те, що Герміона завагітніє, що її тіло розквітне, коли вона буде носити його дитину.

Перекотившись під ним вона обхватила ногами його стегна, відкриваючи себе йому,  направляючи його член у себе.

– Трахни мене, Драко.- благала вона, і він ввійшов в неї одним довгим рухом.

Герміона застогнала, вигинаючи спину під ним, притискаючись грудьми до нього, її руки знов схопили його волосся.

– Боги,Герміоно,- промовив він здавленим голосом,– Ти ідеальна.Така до біса ідеальна.

Руками обхопивши її талію, він утримував Герміону на місці, трахаючи все сильніше і сильніше, поки вона стискалась навколо нього. Драко добре знав, що довго не протримається, і, коли відчув, що Герміона подряпала нігтями його спину, він кінчив.

– Дідько,- застогнав він, залишаючись у ній, водночас тримаючи Герміону на місці. Він важко дихав, його сперма вливалась в неї.– Ти відчуваєш це, люба? Відчуй, як моя сперма заповнює тебе.

Він ліг навпроти неї, притулившись до її шиї, все ще знаходячись у ній.

– Я залишуся в тобі, не даючи жодному з шансів вирватися. Я хочу, щоб ти наповнилася моєю спермою, поки в тобі не з’явиться моя дитина.

– Я люблю тебе, Драко,– прошепотіла Герміона, притискаючи його голову до своїх грудей.– Ти будеш чудовим батьком.

Драко поцілував її шкіру, відчуваючи, як він м’якшає всередині неї, але все одно не хотів виходити. Іноді біль від того, що вона могла б носити його дитину, ставав фізичним, майже болючим.

– Якби я не любив намагатися,– Драко пробуркотів це у той час, коли вона гладила його волосся,– я не можу дочекатись тієї миті, коли це дійсно станеться.

Рука Герміони на його голові завмерла; він підняв голову, щоб подивитися на неї. В її очах спалахнула та іскра чогось, що він поки не може зрозуміти.

– Про це..–ухиляючись, почала Герміона. Її пальці малювали розсіяні візерунки на його потилиці,– Я, мабуть, збрехала, коли сказала тобі, що це чотирнадцятий день.

Драко перехопило подих.

–Ґрейнджер?– запитав він тихо.

Вона подивилась на нього, її очі нарешті зустрілись з його очима. Вона повільно, майже сором’язливо посміхнулась,– Насправді, це більш схоже на тижні…вісім тижнів, плюс-мінус.

Якусь мить вони мовчали і Драко не вірив собі, що зможе заговорити одразу.

– В нас є дитина?– запитав він трохи більше ніж здивованим шепотом, його рука опустилась і легенько лягла на її живіт.

Посмішка Герміони була осліплюючою. Вона провела кінчиками пальців по його вилицях, а потім по губах.

– В нас з тобою є дитина, Драко.