Демон-палач

Демон- палач. Його обирає сам Сатана. Для кожної душі, що підписала контракт, вибирають свого палача, який, коли настане час, уб’є коханого, а її душу супроводжує в пекло на суд до Сатани.

– Отже, Сатана обрав тебе на роль її палача. – Техьону не треба було обертатися, щоб подивитися хто це. Він і так знав. Потужна аура, навіть Техьона пробирав холод та легке тремтіння, запах сірки впереміш із запахом крові.

З першої зустрічі Техьон був шокований, яка сила дрімала всередині Чонгука. Навіть досі він не може зрозуміти, чому Чонгук виконує роботу нижчих демонів, якщо по силі він на голову вищий за всіх інших.

– Ти не радий мене бачити? – Чонгук усміхнувся. На його руках ще не встигла висохнути кров попередньої жертви. Вона повільно стікала по руках і капала на підлогу.

– Давно ми не працювали разом, – Техьон не став відповідати на його запитання. За інших обставин, можливо, він був би дуже радий бачити свого старого друга. Але зараз все було інакше.

Одним із найжорстокіших демонів був саме Чонгук. Він уже багато століть вбиває і доставляє занепалі душі на суд Сатани. Він так довго займається цим, що вже нічого не відчуває ні жалю до жертви, ні радості від вбивства, ні страху. Він найкраща машина для вбивств у всьому пеклі.

– Ти мені все ліжко замазав у крові, – з обуренням промовив Техьон.

– Вибач, не встиг прийняти душ, – Чонгук хитро посміхнувся. – Не проти, якщо я спочатку змию весь бруд, а потім поговоримо про справу. – Не чекаючи відповіді, Чонгук попрямував до ванної кімнати.

За дверима почувся шум води. Техьон стомлено плюхнувся в крісло. Тисячу років він займається тим, що укладає угоди з зневіреними душами, виконує всі їхні бажання і найменші забаганки. За стільки років він просто втомився від цієї повсякденної рутини. Щоразу йому доводиться пропускати через себе їхні емоції та почуття. Вони заплутуються та переплітаються з його справжніми почуттями.

– Виглядаєш так собі, – одягнувши тільки штани, Чонгук з голим торсом вийшов з ванни, витираючи мокре волосся рушником. – Міцний горішок дістався?

– Я дуже хотів би послухати все в найдрібніших деталях, але боюся, що довга розповідь мене втомить. Та й ти, я дивлюся, не дуже хочеш говорити.

– Я вимотався за сьогодні. Ти знаєш, мені потрібен час, щоб розібратися в собі. Інакше справ наворочу, а потім ще перед господарем звітуватиму.

– Мабуть, її емоції і почуття набагато сильніші за твої. Воно й не дивно. Вона ж людина. Ось ти і збентежений тепер. – Чонгук подивився на втомленого Техьона і зрозумів, що зараз безглуздо щось обговорювати, поки він не приведе себе до ладу. – Гаразд, не буду тебе довго мучити. Хто жертва?

– Кім Хесу, – Техьон відкинувся на спинку крісла і заплющив очі.

– Давно у мене не було дівчини-жертви. Вона хоч гарна? – поцікавився Чонгук.

– Нормальна, – Техьон не мав ніякого бажання обговорювати з ним її зовнішність.

– Значить, гарна. Отже я зможу з нею пограти? – в очах Чонгук блиснули вогники.

– До речі, про це. – Техьон відірвався від спинки крісла і подивився на свого друга. – У мене до тебе буде прохання.

– Яке?

– Я хочу, щоб ти приховав той факт, що ти демон-палач. І що вона твоя ціль.

– Як ти собі це уявляєш? – обурився Чонгук. – Мені доведеться, постійно знаходиться біля неї, щоб вона не забувала, кому завдячує такому життю. Я не зможу її постійно уникати. Ми рано чи пізно зустрінемось і що тоді?

– Я прошу не уникати, а приховати твій справжній образ.

– Я маю приховати, що я демон?

– Ні, що ти її палач. Я представлю тебе, як свого найкращого друга. І ти не ускладнюватимеш їй життя. І не будеш діяти за моєю спиною.

– Ах, – Чонгук потер пальцями перенісся. – Ти дуже довго перебуваєш серед людей. Починаєш піклуватися про них.

– Я прошу не так уж і багато. Не лізь до неї, доки не прийде час.

– От нудьга, а я думав, що зможу розважитися.

– Чонгук.

– Добре, але… якщо вона сама прийде до мене, я стримуватися не стану.

– Не прийде. – впевнено заявив Техьон.

– Хто знає. Може, сама доля приведе її до мене.

– Сумніваюсь. Ти у Богині Долі на поганому рахунку.

– Гаразд, зануда. Я хоч би можу зараз на неї подивитись?

– Так, – трохи подумавши, відповів Техьон, – вона у гостьовій спальні.

Зайшовши до спальні, Чонгук підійшов до ліжка, на якому мирно посопувала Хесу. Місячне світло, що пробивалося крізь штори на вікнах, висвітлювало її бліде обличчя. Її вії злегка тремтіли, а губи були трохи відкриті.

– Так міцно спиш, що аж нудно. – Чонгук апріорі зненавидів її, як побачив. Вона була мила, коли спала, навіть занадто. Очі Чонгука спалахнули червоним кольором.

– Занадто спокійна для тієї, яка уклала угоду із самим дияволом. – Після цих слів Хесу почала вошкатися в ліжку, подих почастішав, а на шкірі виступив піт. Чонгук не зводив диявольського погляду від неї. – Я подарую тобі найжахливіший кошмар у день нашої зустрічі.

Хесу вертілась, сльози скочувалися по щоках, але як вона не намагалася, не могла прокинутися. Вона хотіла кричати від болю та страху, але голос зник. Їй стало важко дихати. Вона жадібно ловила повітря, але цього було замало.

– Страшно? Добре запам’ятай це почуття. Щоразу, коли ми стикатимемося, ти згадуватимеш цю ніч. Я стану твоїм найжахливішим кошмаром, Хесу.

Чонгук відчув, як важка рука лягла на його плече.

– Чонгук, припини, – низький голос прогримів за спиною. Але він не збирався зупинятись. – Чонгук! – Техьон перейшов на крик.

– Навіть привітати, як слід, не даси. – Чонгук глянув із-за плеча. Хесу завмерла, її тіло скувало від жаху.

– Чому ж, дозволю. Тільки не в такий спосіб. Я, здається, попросив, щоб ти її не чіпав. – Техьон намагався говорити якомога суворіше, але всередині все тремтіло. Хоч Чонгук і є його підлеглим, але його сила змушує Техьона відчувати страх. Поруч із ним він перетворюється на слабкого маленького хлопчика.

Вони ще хвилину спопеляли один одного поглядом, після чого Чонгук здався. Він відпустив Хесу із кошмару, який сам створив для неї.

– Добре. – Чонгук ще раз глянув на Хесу і вийшов із кімнати. Переконавшись, що з нею все гаразд Техьон вийшов слідом.

– Що це, чорт забирай, було, – Техьон був злий. Він не очікував, що Чонгук так одразу візьметься до справи. Тим більше зараз він не зміг би їй нічим допомогти, якби Чонгук не послухав його.

– Це я маю тебе запитати. З якого часу ти став таким жалюгідним, Техьон. Довге перебування на землі тобі на користь не пішло.

– Чонгук, я втомився. – Техьон стомлено зітхнув. Після обряду підписання контракту він зовсім не має сил. При всьому своему бажанню він не зможе дати відсіч Чонгуку. – Давай залишимо всі розмови на завтра.

– Скажи чесно, між вами щось було? Ти так сильно намагаєшся її вберегти від мене, що мимоволі в голову лізуть погані думки. Вона тобі не байдужа, я правий?

– Ні це не так. Ми сьогодні лише уклали угоду. – Техьон намагався заспокоїти Чонгука. – Я випив її кров, а ти чудово знаєш які наслідки після цього ритуалу. Усередині мене все змішалося, тому мені важко зрозуміти які емоції та почуття мої, а які належать їй. Мені потрібен час, а потім ми обов’язково поговоримо. А поки дай їй спокій. Я прошу тебе.

– Гаразд, – Чонгук недовірливо глянув на Техьона. – Твоє м’якосердя я спишу на цей дідьков ритуал. Можливо, зараз в тобі кажуть її почуття, а не твої. Але завтра я чекаю пояснень.

– Добре, – з полегшенням зітхнув Техьон. – Завтра я зможу краще розуміти.

– Тоді ти не проти, якщо я залишусь у тебе?

Техьон лише махнув рукою і поплентався у свою спальню. На сперечання більше не було сил.

Залишившись один у вітальні, Чонгук підійшов до величезних вікон із видом на місто.

– Ти щось не домовляєш, Кім Техьон. – Чонгук говорив сам із собою. Він давно його знав, але те, як він повівся сьогодні, йому не сподобалося. – Я стану її нічним жахом, якщо спробуєш приховати від мене правду.