Дежавю?

Доля хитро і так майстерно
Вимальовує кожного з нас.
Те, що було колись нечемним
Стало прийняте у наш час.

Те, що було колись не наше
І хотіли, щоб було своє,
Те вернулося, як і бажали,
Тільки стало тепер геть не те.

Як хотіла собі кохання,
То й отримала – ось воно.
І як був ти моїм бажанням,
То й здійснилося, як на зло.

І прогнати тебе я не здатна
І пустити в своє життя.
І на наслідки плюнуть готова,
І порвати усе на шмаття.

І повернення знов болюче,
У той чортів холодний вальс.
Ніжний танець по тонкому льоду,
Що поставлений геть не для нас.

І от знову усі твої дії,
Мов те прокляте дежавю.
І неначе той клятий сценарій
Не піддався безжальнім вогню.

Спотикаюсь у вальсовім колі
Я об совість брехливих рядків.
Тож скажи ти мені, дорогенький,
Не цього ти насправді хотів?!