Дегенеративне мистецтво

Макс стояв перед вікном свого маєтку і розглядав Червоний Ліс, коли двері в мисливський зал відчинились і в них зайшов Телбот Граймс.

— Все готово? — спитав Макс.

— Готово! — подумав Телбот.

Хоча Телбот втратив здатність розмовляти після своєї мутації, Макс прочитав його думки.

— В тій таблетці, яку ти дав, криється неймовірний потенціал. Навіть найменша доза викликає надприродні ефекти!

— Справді? — здивувався Макс. — У нас, в Україні, анальгін — це простий засіб від головного болю, який є у кожній аптеці. Зізнаюся, я пожартував, коли запропонував додати його до нектару виразника.

— З цього жарту почалось велике відкриття. Анальгін нейтралізує мутагенні властивості нектару і, одночасно, посилює його стимуляційні властивості. Ти станеш сильнішим, ніж будь-який інший служитель Сутності!

Тремтячою рукою хімік витягнув з сумки на поясі шприц, наповнений яскравою помаранчевою рідиною, і простягнув його Максу. Історик взяв шприц і насторожено його оглянув.

— А як щодо побічних ефектів?

— Жодного. Я знову схопив здоровила з капканами і випробував на ньому сироватку. Він голими руками зніс стіну лабораторії і вирушив на чергове випробування, під час якого відірвав одному нещасному голову. Можливо, треба було зменшити дозу солдатського симулятора…

— Що?!

— Окрім анальгіну, я додав стандартну дозу мого стимулятора, розробленого для найманців Ост-Індійської компанії…

— Того самого, від якого оскаженілі солдати вирізали села і розвішували трупи на деревах?!

— Це просто солдатські байки! Жодних цьому доказів немає!

«Можливо, й так, але з тобою, Телботе, треба бути обережним.» — подумав Макс. — «Я прекрасно знаю, до чого можуть призвести твої суперечливі рішення. З іншого боку, якщо мені знесе дах — більше, ніж зазвичай — то я лише виграю. Лють дозволить краще насолодитися ультранасильством, коли я розриватиму нікчем голими руками!»

— Ну, великому хіміку видніше! — усміхнувся Макс. — Отже, коли ти налагодиш серіне виробництво нової сироватки?

— Та хоч зараз, але послуга за послугу. Відправся на покинутий цвинтар і принеси зразок чорної крові Художниці. Я впевнений, що вона має цінні властивості, які допоможуть в моїй роботі.

— А чому?..

— Тому, що мене чекає робота! В останньому випробуванні я успішно приніс в жертву всіх нещасних і Сутність подарувала мені новий врожай виразника! Звичайно, я міг би пізніше сам знайти Художницю, але тут є чудова можливість провести польове випробування нової сироватки.

— А на собі ти її перевіряв?

— Так. Через мутації вона на мене не діє, а от на тебе… Ще й як!

«Вчора ти збирав блюваоту чумної жриці, а сьогодні хочеш кров біснуватої Художниці? Ти зовсім здурів!» — подумав Макс, проте з незворушним обличчям кивнув.

— Я згоден. А тепер мені треба підготуватися!

Телбот розвернувся і пішов з залу. Макс дивився йому вслід, поки згорблена, вкрита пухлинами спина хіміка не зникла за дверима. Історик ще раз поглянув на шприц в своїй руці і запхав його в кишеню, після чого підійшов до стіни, на якій висіла його колекція вогнепальної зброї. Погляд Макса зупинився на карабіні Маузера, який висів на стіні.

«Сподіваюся, Сутність не проти гри не за правилами…» — подумав Макс.

— Не проти. — прошепотіла Сутність. — Розважайся на повну!

Макс усміхнувся, взяв зі стіни гвинтівку і зарядив її. Після цього він підійшов до шафи з підношеннями і витягнув шматок каменю із зображенням воронячого ока. Історик поглянув на поличку з трофеями — головами вбитих ним вцілілих у банках з формаліном — і прошепотів:

— Нехай почнеться насильство!